Мариуполь - для мариупольского или Мариуполь - для лучшего? Что выгоднее для города

 Блог Петра Андрющенка - об экономической модели, поддержке бизнеса и перспективах для Мариуполя.

Під час карантину знов стає дуже актуальним питання розвитку малого та середнього бізнесу. Та не просто розвитку, але його підтримки з боку міської влади. І тут йдуть гарячі спори, які, нажаль, здебільше залишаються поза увагою маріупольців.

У підсумку обговорюються дві основні моделі – консервативна по Кейнсу та ліберальна Гаєку.

В двох словах на людській мові про що це.

Кейнсіанська модель – модель прибічників закритого ринку. Це коли в Маріуполь не допускають ані інших торговців, ані виробників, ані постачальників послуг з інших регіонів України. За думкою прихильників такої моделі, це дозволить досить контрольовано та ефективно розподіляти місцеві гроші з бюджету на підтримку бізнесу, а місцевим підприємцям значно полегшить доступ на ринок товарі та послуг, бо не буде конкуренції з «пришлими».

Ліберальна модель полягає в зворотному. В максимальній відкритості ринків для всіх. І тут вже реальна конкуренція без втручання місцевих бюджетних ресурсів зробить свою справу. У підсумку отримуємо кращу якість за кращу ціну та мотивацію для розвитку. Єдине, що має забезпечити місцева влада – рівні умови конкуренції та прозорість ринків.

Якщо бути відвертим, то обидві моделі мають право на існування. І обидві точно призведуть до гарного результату у певний проміжок часу. Однак, ідея «Маріуполю -маріупольське» (відверте кейнсіанство) набирає прихильників значно швидше за ідею «Маріуполю- найкраще». Тому що це дійсно простіше, швидше та зрозуміліше, на перший погляд.

Однак, ідея замкнутого ринку призведе до того, що він буде зачинений не тільки для «інших», але й для більшості «своїх» маріупольських підприємців. Чому?

Давайте перейдемо до практики.

На сьогодні Маріуполь - місце, де топ-корупція під пильною увагою опозиції, громадськості та журналістів. Це значно зменшує її рівень та часто позбавляє бажання «бавитись» з бюджетними коштами.

Але, поки ми слідкуємо за топ-корупцією, на місцях в департаментах, управліннях, комунальних підприємствах люди по дрібницях продовжують … робити негарні речі. Причому, на перший погляд дійсно по дрібницях. Ну хто буде займатись ретельною перевіркою тендеру на 700 грн? Чесно – ніхто. А скільки можна заробити на таких «дрібницях»? Скажімо – 1 млн.грн. на рік і без будь-якого контролю.

До чого ж тут економічні моделі? Дивіться – конкретні приклади.

Група підприємств ПП «Лік-Буд», ТОВ «Тектонік-М», які мають зв'язок через засновників, власників та керівників постійно отримують протягом 2019-2020 років замовлення від комунальних підприємств та окремих адміністрацій на досить дрібні суми. Цікаве, що самі замовлення мали б отримувати наші комунальні підприємства, але – ні. Бо тут і вивіз мусору (привіт Комунальнику), і асфальтування у дворах багатоповерхівок (привіт Маріупольавтодору), і розробка дефектних актів на асфальтування (привіт ДРЖКІ)…. І скрізь – дрібні замовлення, майже завжди без конкурентних торгів. І таких дрібниць капає на мільйони кожен рік…

Так от. В кожному такому випадку чиновники від міської влади виправдовують таке штучне розподілення тендерів без тендерів … підтримкою місцевого бізнесу! Тому що «якість задовольняє, ціна задовольняє». 

І ніхто інший на такі замовлення не потрапляє. Не залежить це від міста реєстрації - Маріуполь чи Львів.

Про що нам каже ця історія.

Перше – відсутність глобальної топ-корупції не виключає дрібну на низовому рівні. І саме на цьому низовому рівні її вибороти складніш за все.

Друге. За умови існування корупції (а вона є, і нажаль, ще довго буде) – надання чиновнику права вирішувати самому, з ким працювати, призведе завжди до посилення корупції та погіршення в економіці.

Третє. За двох перших умов будь-який замкнутий ринок в Маріуполі перш за все вдарить по його прихильниках. Тому, що підтримку та допомогу швидше за все отримують «свої», а не всі маріупольські виробники. Власне, ми вже маємо замкнуту систему ринку і саме вона не задовольняє всіх. Але чомусь самі незадоволені хочуть її посилити.

Четверте і головне. Тільки прозорість, вільна конкуренція і рівні правила для всіх в змозі покращити економічну ситуацію в місті. І одним з наслідків цього обов’язково стане зниження дрібної корупції, тому що при конкуренції ціною та якістю не залишається грошей навіть на неї.

Тому, сподіваюсь, у підсумку переможуть ліберальні ідеї. Бо інший шлях – шлях в депресію та забуття…

Все материалы блогов - здесь