Аналог Гитлерюгенд. Чим загрожує створення Юнармії в окупованому Маріуполі

У Маріуполі окупанти створили так званий військово-патріотичний рух «Молода гвардія – юнармія» «ДНР», до якого прийняли перших дев’ять підлітків.

 Про це повідомив радник міського голови Петро Андрющенко.

«Пропаганда нового рівня. Вчора показово прийняли першу дев’ятку в путлерюгенд. Поки одні юнаки чинять спротив, інші разом з батьками та «освітянами» прагнуть вислужитись. Огидно. Однак, охочих виявилось небагато. Пасивний спротив у Маріуполі не меншає», – написав Андрющенко. 

Що таке Юнармія

Юнармія зʼявилась у росії у 2016 році як "дитячо-юнацький військово-патріотичний громадський рух". У 2019-му аналогічну структуру створили в «ДНР» та «ЛНР». Тільки локалізували назву, згадавши в ній Молоду гвардію — напівлегендарну підпільну організацію часів Другої світової, до якої входили діти (наймолодшому було 14 років). Діяла Молода гвардія у Краснодоні (нині — Сорокине), що на Луганщині.

Серед регулярних заходів, у яких беруть участь «юнармійці» на окупованих територіях — військові збори та екскурсії до військових частин.

Юнармія була створена з ініціативи міністра оборони Росії Сергія Шойгу. Саме це відомство і курирує цю організацію. Вона вже має у рф 76 регіональних відділень, відкрито штаб-квартиру в Москві.

Форму для дітей із Юнармії розробило міноборони Росії.

Структура Юнармії також опрацьовувалась у міноборони та має прив'язку до місць розташування військових частин, військово-навчальних закладів, інфраструктури ДОСААФ та ЦСКА.

У рамках військово-спортивної програми Юнармії дітей та підлітків навчають не лише складанню-розбиранню автоматів (як на курсах початкової військової підготовки за радянських часів). Юнармійці проходять курс молодого бійця з стройовою та вогневою підготовкою та вивчають основи тактичних дій.

Кожному диктатору – своя дитяча армія

Піонери, комсомольці, жовтенята

Раніше за всіх потенціал в ідеологізації молоді розглянув лідер більшовиків Володимир Ленін. У 1915 році він виступив за створення Юнацького інтернаціоналу. А після приходу до влади на практиці почав проводити свою молодіжну політику. У 1918 році в Радянській Росії з'явився Комуністичний союз молоді (Комсомол) - перший у своєму роді за масштабом та ефективності інструмент управління та виховання молоді.

Разом із знищенням будь-яких автономних організацій у Радянській Росії було знищено залишки російських скаутських організацій. Але їхній досвід вважався корисним, тому в 1922 році на їх основі з'явилася Всесоюзна піонерська організація, в якій були діти від 9 до 14 років. Ще через рік своя всесоюзна організація — жовтенята (рос. - октябрята) — була створена для дітей молодшого віку (7–9 років).

На початку 1930-х років у Радянському Союзі, який безперестанку готувався до великої війни з капіталістичним світом, була розроблена система фізичної підготовки «Готов до праці та оборони» (ГПО - рос. ГТО). У неї були включені всі від малого до великого, чоловіки і жінки. ГПО складалася з чотирьох вікових ступенів: «сміливі та спритні» (10–13 років), «спортивна зміна» (14–15 років), «сила та мужність» (16–18 років), «фізична досконалість» (19–39) років) та «бадьорість і здоров'я» (40-60 років).

Формально радянський ГПО ніхто не скасовував — система сама тихо померла у 1990-ті. У 2013-му було ухвалено рішення щодо розробки нового комплексу ГПО. Указ Володимира Путіна від 24 березня 2014 року наказує запровадження комплексу ГПО у всі вікові категорії з 1 січня 2017 року.

Найважливішим інститутом для підготовки радянських молодих людей був ДОСААФ — Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту. Його утворили з різних, дрібніших структур у 1951 році. Фактично заняття в ДОСААФ юнаків 16–18 років дозволяли отримати армії призовників, які мають «професію»: хтось навчався стрибати з парашутом, хтось отримував права водія, хтось — водолазні навички.

Гітлерюгенд

Хрестоматійним прикладом юнацької партійної організації було стати Гітлерюгенду в Третьому Рейху. Молодіжне крило нацистів з'явилося 1926 року і разом із «материнською партією» стало єдиною молодіжною організацією у Німеччині після 1933 року (для дівчат існував окремий нацистський союз).

На відміну від радянських піонерів та комсомольців, які швидко втратили мілітаристську спадщину скаутів, у Гітлерюгенді вона культивувалася. Давався взнаки характер самої нацистської партії — мілітаризованої, що має форму, звання і відзнаки.

Також Гітлерюгенд у відсутності піонерської прив'язки до шкіл. Це була «маленька партія» зі своєю територіальною та ієрархічною структурою. Пропагандистська машина нацистів у Гітлерюгенді була, мабуть, найефективніша. Вже наприкінці Другої Світової війни, коли регулярні частини Вермахту масово здавалися в полон, а члени СС воліли накладати на себе руки, партизанський «Вервольф», створений з членів Гітлерюгенда, продовжував чинити опір союзникам.

Хунвейбіни

Останнє значне новаторство у створенні участі молоді у політиці належить Мао Цзедуну. Китайський комуністичний лідер був активним прихильником вільної революційної творчості мас, хоч розумів цей процес своєрідно. У 1960-х років з його подачі в Китаї виник рух хунвейбінів.

На відміну від Сталіна, який у своїй кампанії боротьби з політичними ворогами та інакомислячими спирався на державний силовий та бюрократичний апарат, Мао робив ставку на ідеологізовану молодь. Результатом появи хунвейбінів стало поширення погано керованого спонтанного насильства, якому навіть не робилося спроб надати вигляду законності.

Червоні кхмери

Практика мілітаризації молодіжної організації набула деякого поширення у країнах Південно-Східної Азії. Найяскравіший приклад — камбоджійські «червоні кхмери» Пола Пота. За фактом це була одна велика молодіжна та озброєна партія (середній вік – 15 років), результатом правління якої стала загибель від одного до трьох мільйонів камбоджійців.

Втрачене покоління

Завідувачка лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Лідія Чорна впевнена: мілітаризація травмує психіку дітей і сильно впливає на їхнє майбутнє.

«Якщо діти ознайомлюються з історичними подіями, виконуючи ролі певних персонажів, то ідентифікують себе з ними — емоційно, словесно. Наприклад, із солдатами, в’язнями, жертвами чи агресорами. Такий вплив може бути надзвичайно сильним і травмівним», — цитує Лідію Чорну "Громадське".

Лідія Чорна наводить приклади таких випадків з окупованої території: діти 5-6 років інсценують перебування в концтаборі, читають вірші від імені ув’язнених. Дошкільнята приміряють військову форму, грають у військові паради, бавляться не з іграшковими маленькими танками, а з їхніми великими моделями. Діти 11-12 років знайомляться зі справжньою зброєю та виїжджають на стрільбища.

Те, що роблять із дітьми на окупованих територіях, вона називає колективною травматизацією: «У мілітаризації населення використовують ідеологічні, політичні, соціальні маніпуляції. Тому ці діти в дорослому житті почуватимуться обманутими, покинутими, використаними пропагандою».

Як наслідок, додає Лідія Чорна, виникне феномен «втраченого покоління».

Зазначимо, що за 8 років окупації Криму та Донбасу діти встигли підрости і тепер багато хто з тих, кому у 2014 році було лише 10, у 2022 році взяли до рук зброю та зараз воюють проти України.