Маріуполец пройшов полон та загинув під Торецьком

Маріуполец Ігор Дубик пройшов полон, повернувся до війська та загинув у боях під Торецьком.

Ігор Дубик - коренний маріуполець. Він народився 27 червня 1963 року де і прожив все життя. Учився в загальноосвітній школі №60. Закінчив Жданівський металургійний інститут (нині — Приазовський державний технічний університет) за спеціальністю «Електропостачання промислових підприємств» (1980—1985 р.). Ігоря завждти цікавило бути сильним. щоб вміти захищати свою Відчизну. Тому він також закінчив військову кафедру за спеціальністю «Командир взводу мотопіхоти».

Маріуполец пройшов полон та загинув під Торецьком, фото-1

Чоловік, як і багато хто з містян, обрав професію, пов'язану з металургією.

З 1985 р. по 1986 р. він працював головним енергетиком заводу залізобетонних виробів тресту «Кріворожсельстрой». 1986—1995 рр. він працював на Жданівському заводі технологічного обладнання медичної промисловості майстром вентиляційної ділянки, майстром механічної ділянки МСЦ№2, старшим майстром механічної ділянки, начальником механічної ділянки. Пізніше, з 1995р. по 1999 р. він займав посаду головного інженера на ТОВ «Азов — Дніпро — Ком». Однак Ігора цікавила індивідуальна підприємницька діяльність. Тому з 1999 року він сам самостійно виготовляти столярні вироби.

Ігор Дубик був надзвичайно ерудованою людиною. Він зібрав неабияку бібліотеку дома, займався нумізматикою та бджолярством, а також любив шахи та боротьбу. операції по

Родина згадує Ігора як люблячого чоловіка та турботливого батька, який щедро дарував любов своїм рідним. Його коронними фразами були: "Не вішай носа" та "Все буде добре". І це не про штучний оптимізм, а про впевненість у власних силах та віру в людей...

У 2014 році Ігор став на шлях волонтерства та вступив у "Маріупольську дружину". Там він став керувати силовим сектором та охороняв проукраїнські митинги від нападів сепаратистів. Активний та дуже розумний чоловік прагнув бути завжди корисним. Тому Ігор приймав участь у парламентських виборах 2014 року від 58-го округу як кандидат-мажоритарник.

В 2014 році Ігор вступив в "Азов" та працював як інженер в тому числі при будівлі оборонної лінії в Широкіно. Там отримав псевдо "Дуба". Звільнився з "Азову" маріуполець у 2016 році, та не покинув своєї діяльності. У Маріуполі він очолив організацію "Патріот".

Однак як тільки розпочалася повномасштабна війна з Росією, Ігор знов повернувся до війська. Він вступив у місцеву територіальну оборону та вів бої на Лівому березі, де отримав важке поранення обох ніг.

У полон із "Азовсталі" Ігор ледь виходив. Не зважаючи на його стан, росіяни катували його на Оленівській колонії та у тюрмах Курська та Білгородщини, де він схуд на 30 кг. Ігор Дубик повернувся на територію України під час обміну 1 грудня 2022 року після важких 200 днів полону. Незважаючи на стан здоров'я, проблеми з пам'яттю, операції по видаленню грижі та осколки у ногах знов повернувся на службу.

"Не хочу, щоб воювали мої онуки", - казав він.

Загинув Ігор Дубик так як і жив - у боротьбі та рятуючи побратимів. Це сталося 11 жовтня 2023, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Юр'ївкаДонецької області.

"Війна забрала у мене кохання всього мого життя", – каже дружина загиблого героя.

Побратими згадують його як вірного товарища та мудрого воїна.

В останню путь Героя провели 23 серпня 2024 року у Гарнізонному храмі Львова. Ігор Дубик похований на Личаківському кладовищі.