Як онука Почесного громадянина Маріуполя Лева Яруцького вступила до армії Ізраїлю, - ФОТО

Онука Почесного громадянина Маріуполя Лева Яруцького 6 років тому репатріювалася в Ізраїль. Зараз 20-річна дівчина проходить службу в ізраїльській армії і вперше за 2 роки приїхала до Маріуполя. Журналістка 0629 поговорила з нею про переїзд, отримання громадянства, військову службу, а також плюси й мінуси життя в Україні та Ізраїлі.

Анна, або як вона вже звикла себе називати - Ханна, народилася та виросла у Маріуполі. Її дідусь - Лев Яруцький - відомий маріупольський краєзнавець, журналіст та письменник. Він помер у 2002 році, коли його онуці був лише рік, проте зв'язок з ним дівчина відчуває до сьогодні. Єврейське походження Лева Яруцького відіграло найзвичайно важливу роль у становленні його онуки.

"Ще в дитинстві зрозуміла, що хочу переїхати до Ізраїлю"

Ти майже не застала свого дідуся Лева Яруцького. Але саме через його походження змогла репатріюватися в Ізраїль. У твоїй сім'ї дотримувалися єврейських традицій?

Так, хоч моя бабуся не була єврейкою, але ми все рівно жили за єврейськими традиціями, вони як наче проривалися підсвідомо. Моя сім'я дуже багато мені розповідала про дідуся, історію його життя та його батьків. Наша сім'я трепетно ставиться до свого родоводу, збереглися фото моїх прапрабабусі та прапрадідуся. 

Коли і за яких обставин переїхала до Ізраїлю?

Я переїхала у 2015 році, коли мені було 14 років, по програмі "НААЛЕ". Це програма, за якою підлітки, у яких є єврейське коріння, переїжджають в Ізраїль раніше батьків.

Чому взагалі вирішила туди переїхати, та ще й без батьків?

Мама в дитинстві розповіла про моє походження. Я почала сама потім досліджувати християнство (релігію бабусі) та юдаїзм (релігію дідуся), і відчула, що моя єврейська душа проривається. Юдаїзм - найстаріша релігія і існує досі, а постійні гоніння на євреїв не стерли нас з обличчя землі. Це все мене підкорило. Я в юдаїзмі знайшла дуже багато відповідей на свої питання.

Ще в дитинстві зрозуміла, що хочу бути єврейкою і переїхати до Ізраїлю. У 12 років дізналася про цю програму "НААЛЕ", почала готуватися, здала тести (математика, англійська, тест на IQ і співбесіда з психологом) і пройшла. Мама спокійно мене відправила на "розвідку" (ред. - сміється).

Після переїзду, де ти жила?

Я потрапила у класну школу-інтернат. Там були діти по цій же самій програмі, які переїхали хтось з Росії, хтось з Франції, хтось з Бразилії, а хтось навіть з Ефіопії. Дуже цікаве мультикультурне середовище. Я, до речі, навчалася з онуком Михайла Шуфутинського (ред. - російський співак, виконавець пісні "3 сентября"). Він репатріювався в Ізраїль зі Штатів і майже не знає російської.

З чим після переїзду було найважче?

Найважче було у мовному плані, бо я взагалі не знала іврит. Наші вчителі, які його викладали, не знали ні англійської, ні тим паче російської, лише іврит. І я сиджу на першому уроці і бачу, що абсолютно нічого не розумію. Але почала його вчити і поступово заговорила, зараз знаю його на дуже високому рівні.

Що було найнезвичнішим, окрім мови?

Менталітет. Ізраїльтяни дуже гарячі, емоційні люди, у них енергійна жестикуляція. Вони дуже простий народ, можуть вийти на вулицю, не вмивавшись та не розчесувавшись, у домашньому одязі - і нормально себе почувати. Вони не заморочуються над своїм зовнішнім виглядом. А ось у Тель-Авіві люди яскраві, одягаються не стандартно, не соромляться показати себе. Там дуже багато людей з нетрадиційною орієнтацією, багато веганів, вегетаріанців. У кожному ресторані чи кафе Тель-Авіва є замінники сиру та м'яса. Тель-Авів - це місто розслабону, воно цікаве підліткам та молоді, які хочуть тусити.

Але ж не всі міста такі?

Звісно. Я живу у місті Герцлія, 20 хв від Тель-Авіва. Взагалі, Ізраїль маленький. Він як Одеська область за розмірами. Там потяг не їде день, 20-30 хв і ти в іншому кінці країни. Так ось Герцлія більш душевне, доросле місто. Там переважно живуть люди, які вже чогось досягли в житті. 

Є ще велике місто в Ізраїлі - Хайфа. Там переважно живуть араби та росіяни, і там своя атмосфера.

"Я хотіла служити і саме у бойових військах"

Ти вже отримала громадянство?

Так, кілька років тому. Всі підлітки, які переїжджають по програмі "НААЛЕ", живуть без ізраїльського громадянства по навчальній візі. Наприкінці 12 класу, бо в школах Ізраїлю 12 класів, всі мої однокласники, хто планував лишатися, отримували ізраїльський паспорт та громадянство.

Твоя мама репатріювалася в Ізраїль не відразу після тебе?

Ні, вона переїхала через 4 роки після мене. Коли померла у Маріуполі моя бабуся, тобто мама моєї мами, то вона вирішила переїхати до мене, бо її тут більше нічого не тримало.

Після закінчення школи, що робила?

Мені одразу прийшла повістка в армію Ізраїля.

І як ти відреагувала?

Нормально. Я хотіла служити, довести самій собі, що я не слабша за чоловіків. Але коли призвалася, то зрозуміла, що армія - це таки лише для чоловіків. 

В Ізраїлі призивають усіх: і чоловіків, і жінок. Але дівчина, наприклад, рано може вийти заміж і тоді її не призивають. Так само є альтернатива армії для тих, хто по релігійних причинах не може служити. Наприклад, у моїй школі-інтернаті були дівчата-солдатки, які допомагали нам з уроками, менторили нас. Вони якраз були релігійними і не могли служити в класичній армії.

Взагалі, переважно всі мешканці Ізраїлю хочуть призватися в армію. Бо там всі пишаються своїми солдатами. Це вважається гарним тоном, якщо ти відслужив, та ще у класних військах.

Скільки ти вже служиш і скільки лишилося?

2 роки і 1 місяць вже служу, лишилося 7 місяців. Такий термін не у всіх родах військ. Взагалі, дівчата служать 2 роки, а хлопці 2,8. Але через те, що я обрала бойовий рід військ, то я служу 2,8 років.

А чому обрала саме бойовий рід військ?

Цікаво було. Я давно знала, що якщо піду в армію, то тільки у бойові війська.

Які там взагалі роди військ і чи всюди можуть служити дівчата?

Так, доступні для дівчат усі війська, але у більшість треба проходити попередній відбір. Я про це не знала, згаяла час і тому мені дали вибір лише з кількох родів військ: кіпат барзель (відбивають ракети), тотханім (артилерія), магав (воєнізована поліція), гвулот (стоять на кордоні з Єгиптом), пальхац (схоже на наше ДСНС). Це маленька частинка, їх набагато більше.

У яких служиш ти?

Пальхац. Ми спеціалізуємося на порятунку і наданні допомоги мирному населенню.

Що давалося чи дається в армії складно?

По суті, ми стоїми 24/7 у різних людних місцях, але так само стоїмо і на кордоні країни, нас весь час перекидують. Є одне із завдань - стояти на зупинці. Бо в Ізраїлі є терористи, які просто в'їжджають у зупинки, де стоять люди. На цій зупинці ти стоїш 9 годин у всьому обмундируванні, дуже спекотно, сісти не можна. Це важко, стоїш уже варений. А потім підходять люди, дають воду чи щось поїсти, дякують тобі за службу і сили повертаються.

9 годин це дуже довго. У туалет відходити можна?

Так. Спочатку ми стояли по 5 годин без перерв. Потім командування зрозуміло, що нереально так довго стояти на одному місці, тому тепер ми міняємося через кожні 1,5 години. Годину і 30 хвилин стою я, потім мій напарник, потім знову я.

Живете ви весь час на військовій базі чи можна жити вдома, але ходити на службу?

Є такі, які живуть вдома і ходять на службу. Є такі, які обирають графік 7-7: 7 днів живуть вдома, 7 днів живуть на базі, але це переважно кухарі або водії. Усі бойові роди військ обирають графік 11-3: 11 днів живуть на базі, 3 дні відпочивають вдома.

Відпустка в армії Ізраїля є?

Взагалі ні, є вихідні і є свята. Але так як я рахуюся солдатом-одинаком (бо коли мені прийшла повістка, мама ще не переїхала в Ізраїль), то мені дозволили ось зараз, через 2 роки після початку служби, взяти відпустку і приїхати в Україну.

Бойові завдання у військах, де ти служиш, теж бувають?

Так. Нас перекидують і у гарячі точки. Там бувають справжні військові дії. Пережила там все, що можна собі уявити.

Зарплати достатні в ізраїльській армії?

Ті, хто має сім'ю в Ізраїлі - отримують менше, ніж солдати-одинаки, бо їм не потрібно платити, наприклад, за квартиру, плюс родичі дають тобі гроші, поки служиш. Солдатам-одинакам теж платять недостатньо, тому я, наприклад, знімаю квартиру з кількома друзями, щоб дешевше.

"Я відчула, що Ізраїль - це моя країна, я за неї боролася"

Чим плануєш займатися після служби?

Я ще не вирішила. Після 2,8 років в армії я точно кілька місяців буду відпочивати, бо служба дуже виснажує. Щоб за мене армія оплатила 1 курс у будь-якому університеті Ізраїлю (це доступно тільки бойовим солдатам, яким я і є), необхідно після служби 2 місяці відволонтерити. До речі, щоб отримати атестат про закінчення школи, необхідно поволонтерити певну кількість годин. Це дуже круто, що ще зі школи навчають безкорисно щось робити.

Зараз ти де більше відчуваєш свій дім: в Україні чи в Ізраїлі?

Мені подобається сюди повертатися, але все ж я відчуваю, що мій дім вже там, в Ізраїлі. І у моєї мами такі ж відчуття.

Нікуди не плануєш переїжджати з Ізраїлю?

Ні. Раніше думала про те, що може переїду в США чи Канаду. Зараз, після служби в армії і участі у справжніх військових діях, я відчула, що Ізраїль - це моя країна, я за неї боролася, я вклала сюди свій маленький вклад, тому ні, нікуди звідти не переїду.

В Україну прилітаєш рідко?

Останні два роки я не приїжджала через службу в армії, а ось до цього раз-два в рік навідувалася в Маріуполь. Як буде далі - не знаю, але хотілося б хоча б раз у рік сюди приїжджати.

Ти не була тут 2 роки. За цей час побачила відчутні зміни в Маріуполі?

Звісно. Тут все змінилося. Зробили пірс, навіть море, мені здається, стало чистішим. У центрі все дуже круто змінилося, я прям не впізнаю місто. Красиво пофарбували у центрі будинки, провели до деяких підсвітку. В одному з них навіть балкони зробили в одному стилі. Якщо коротко, то мої емоції - це "вау".

Міста Ізраїля виглядають не так?

Ні. Там пальми, море, пісок, будинки прості, які не привертають увагу. От в Україну ти приїжджаєш і бачиш - Європа, архітектура, будинки з історією.

"Я приїжджаю в Маріуполь і наїдаюся помідорами та огірками"

За чим українським ти сумуєш, живучи в Ізраїлі?

За продуктами. В Україні смачніші овочі та фрукти, якісь вони тут натуральніші. Я приїжджаю в Маріуполь і наїдаюся помідорами та огірками (ред. - сміється). Люблю тут борщ з пампушками.

А ще сумую за українською ввічливістю, у нас люди більш інтелігентні, ніж в Ізраїлі. Коли я кажу там "дякую", "будь ласка", "вибачте", то мені кажуть: "Ееем, ну ти й ввічлива. Видно, що з Європи приїхала" (ред. - сміється). Тобто там не особливо говорять такі слова. Якщо тебе в Ізраїлі випадково штовхнули, то ніхто не вибачиться, всім все рівно.

А є речі, які тобі більше подобаються в Ізраїлі, ніж в Україні?

Той же менталітет. Він зовсім відрізняється від українського. Там люди прості. Ти можеш підійти до будь-якої людини, привітатися і розпочати дружбу ні з чого. У нас люди закриті, холодні, а там всі один за одного через те, що вони скільки століть були розділені, скільки всього пережили.

Але ж там багато ортодоксальних євреїв. З ними, мабуть, так дружбу не заведеш.

Вони живуть в окремих районах і дійсно тримають себе відокремлено. Для них нейприйнятно, щоб дівчата одягалися в короткі спідниці чи топіки, хлопці в шорти. Щоб не бачити цього - вони обирають жити окремо. І я їх розумію, це їх вибір і якщо їм так комфортно - то чому ні. Я до них не заходжу.

В Ізраїлі всі вважаються однаковими євреями чи все ж таки ділять, що він єврей з Ємену, а він єврей з Польщі?

Ізраїль - це країна репатріатів і там є певний розподіл: ось він француз, а він ефіоп, а вона американка. Може хтось сказати: "А, ось ти українка", але я кажу, що ні, я єврейка.

"В Ізраїлі ти можеш бути тим, ким ти хочеш і тебе не засудять"

Твоя релігія юдаїзм?

Так, вона мені ближча за інші, я прям знаходжу себе в ній. Незабаром буду приймати гіюр - це процес прийняття юдаїзму після якого ти вважаєшся повноцінним членом єврейського народу. А за політичними поглядами - я сіоністка (ред. - політичний рух, метою якого є об'єднання та відродження єврейського народу на його історичній батьківщині – в Ізраїлі).

Що саме тебе приваблює в юдаїзмі?

Те, що в тебе завжди є право вибору. Те, що ти обираєш - те і буде, тому євреї вважають, що можна змінити долю, бо ти сам відповідальний за себе. Усе залежить від твоїх вчинків. До речі, в армії є курс "Натив", де розповідають про космос, різні релігії, відмінності між ними, класифікацію атеїстів, стосунки між людьми, як жити в сучасному світі та лишатися релігійними і ще багато іншого. Це найкраще, що в мене було за всю службу (ред. - сміється). При тому, що ніхто на курсі не змушує нікого навертатися в юдаїзм.

Які ще є відмінності між Україною та Ізраїлем?

Мені подобається, що в Ізраїлі ти можеш бути тим, ким ти хочеш і тебе не засудять. Я можу там вдягнути все, що я хочу і поводити себе так, як я хочу, і на мене ніхто не буде дивитися й думати: "Що це за непристойна дівчина, чому вона так одягнута?". Там ще й комплімент за це зроблять. Але, звісно, не в кварталах ортодоксів (ред. - сміється).

А ще там сприймають та заохочують все і всіх. Наприклад, діти не бояться висловлювати на уроках найабсурдніші ідеї, часто буває так, що однокласники та вчителі ці ідеї навіть підтримують, а ось в Україні не так. Тому там виростають ініціативні, активні громадяни. Ти не соромишся бути там будь-ким. Оця свобода самовираження мені дуже подобається.

Як думаєш, через що в Ізраїлі утворився отакий простір вільних людей? Через мультикультуралізм?

Так, мабуть, через нього. Євреї ж приїхали сюди взагалі з усього світу, і кожен привіз щось своє. З часом якісь культурні нашарування тих країв, звідки людина приїхала, відпадали на новому місці, а те, що не відпадало - перемішалося з іншими культурами. Тому вийшло щось отаке вільне.

Читайте також: "У армії бояться мудрих жінок". Інтерв'ю з захисницею України Оксаною Клименко

"Пожили на чужій землі – і досить!" - ІНТЕРВ'Ю з Рефатом Чубаровим