Забытое Широкино! - откровение 20-летнего бойца Нацгвардии (ФОТО)

Пресс-служба полка "Азов" опубликовала письмо 20-летнего бойца, который поделился своими впечатлениями от Широкино. В письме молодой украинец рассказывает о том, как выглядит поселок и с чем он у него ассоциируется. Приводим текст на языке оригинала без изменений. 

"Забуте Широкине. Цікаво, який вигляд колись мало це забуте всіма святими Широкине? Коли закінчилися дощі і потеплішало, зруйноване село перетворилося на курорт. Якщо підійти до моря і дивитися, як хвилі поважно б’ються об берег, то на секунду перед очима спливають моменти, коли мені десять, я вперше приїхав з батьками на море в Одесу. Ті ж хвилі, той же спокій і та ж краса моря. Зараз мені 20, і я знову на морі. 

Не знаю, скільки я стояв біля моря. Але змусити мене піти від цієї краси змогли ВОГи ворожого АГСа, які лягали неподалік. Я повернувся і побачив те, що на гражданці бачив, коли проходив комп’ютерний шутер «Сталкер». І подумати не міг, що побачу вживу те, що малювали розробники комп’ютерної гри. І знаєте, найбільше лякає те, що «Сталкер» - гра про Чорнобиль, місто привид.

Я біжу повз зруйновані будинки, під ногами бите скло, бляха, шифер з дахів, обсипана цегла, осколки мін, пробігаю вирву від снаряда САУ і неподалік бачу дитячу іграшку. Не хотів би, щоб це фото побачила дитина, яка бавилася цією іграшкою, але якщо побачиш, то знай: з нею все добре, вона на позиціях «Азову» в Широкиному. Я швидко забігаю в дім з бетонним перекриттям і просто слухаю, як недалеко лягають ВОГи. Наздоганяє їх 82-міліметрова міна. Десь хвилин 15 сиджу в чийомусь будинку, який хазяї швидше за все залишали поспіхом. До речі, дуже хочу подякувати їм за рішення робити в будинку бетонні перекриття, вони убезпечують від мін, поки неподалік пролітають, думаю про свій дім, у мене теж бетонні перекриття, добре, що не доводиться їх випробовувати. Обстріл припиняється. Я виходжу і намагаюся на око оцінити, куди лягали ВОГи і міни. Зруйноване практично все. Не можу побачити нічого нового.

Іду по вулиці, і назустріч мені вибігає собака. Він поранений, швидше за все осколок міни. Але собака не подає і виду, таке враження, що він навіть не розуміє, що поранений. Біжить мені назустріч і виляє хвостом. Мені його дуже шкода. Згадав собі, як граючи одного разу в «Що? Де? Коли?», намагався знайти відповідь на запитання ведучого: «На одному з пам’ятників у Лондоні є напис – у них не було вибору. Кому присвячений цей пам’ятник?». Я тоді не знайшов відповіді на це запитання. Тепер, після року на війні і після всього побаченого, думаю, я б точно сказав, що цей пам’ятник тваринам, які загинули на війні.

Собаку ми забрали до себе. Тепер він чотирилапий «азовець». Наш поранений друг, який постійно відмовляється від лікування і завжди тікає, коли справа доходить до того, щоб обробити йому рану.
Цікаво, чи хазяїн пам’ятає про те, що його собака на фронті? Цікаво, чи хтось пам’ятає про фронт?"