Про Панаїр. Що не так з рішенням Федерації внести грецьке свято до нематеріальної культурної спадщини України

Панаїр внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

"Здавалося, я б мала радіти, - пише на своїй сторінці у Фейсбуці дослідниця спадщини греків Надазов'я Афіна Хаджинова. - Але замість радості... гіркий присмак.

У дописі Міністерства культури про це не сказано, але номінацію «Панаїр — традиція святкування греків України» подала Федерація грецьких товариств України. Саме Федерація готувала матеріали для внесення Панаїру до Національного переліку.

У час, коли світ дедалі більше цінує різноманіття, локальну ідентичність, повернення до витоків і збереження унікальних традицій, я бачу у підході Федерації грецьких товариств України протилежне: усе змішується в один узагальнений «грецький» образ, глобалізується, а відмінності поступово стираються.

Панаїр це історична традиція надазовських греків - румеїв та урумів - принесена нашими предками з Криму до Надазов’я і збережена поколіннями.

І що важливо, Панаїр вже був внесений до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини Донеччини. Номінацію підготувала ГО «Надазовські греки: уруми і румеї», і називалася вона дуже конкретно: «Традиція відзначення храмового свята Панаїр надазовськими греками». Там визначено і територію побутування, конкретні села Надазов’я, і кримське походження традиції, і її зв’язок із храмовим святом місцевої громади.

Ось саме так, на мою думку, і має описуватися нематеріальна культурна спадщина. Хто є її носіями, звідки вона походить, де побутувала і в чому її особливість.

Якщо йшлося про створення спільного свята для всіх греків України, для цього вже існувала відповідна назва «Мега Йорти» / «Велике свято». Проблему підміни нашої локальної культури узагальненим «грецьким» образом на цьому фестивалі я порушувала ще у 2015 році.

Навіщо ж тепер брати саме Панаїр і розчиняти його в узагальненому «святкуванні греків України»?

І тут варто згадати, що таке πανηγύρι у самій Греції. Це не загальнонаціональний фестиваль і не збірна презентація «всього грецького». Це передусім свято конкретної місцевої громади, часто пов’язане з днем святого і храмом, який носить його ім’я. Після богослужіння люди збираються разом, їдять, п’ють, звучить місцева традиційна музика, танцюють місцеві танці. У кожного села, острова чи регіону можуть бути свої особливості.

І що особливо показово, навіть у самій Греції до нематеріальної культурної спадщини вносять не якесь узагальнене «панигірі всієї Греції», а конкретні локальні традиції святкування. Панигірі окремого села, острова чи регіону може мати свої обряди, свою музику, свої танці, свою їжу, свою історію. І саме ці особливості зберігають і документують.

Бо в цьому і є сенс нематеріальної культурної спадщини. Не узагальнити, не привести все до спільного знаменника, а зберегти те, чим одна традиція відрізняється від іншої.

Так само і з візуальними образами. Звідки ці великі квіткові вінки та яке відношення вони мають до традиційного одягу греків України?

Достатньо подивитися на серію поштових марок «Національні меншини в Україні. Греки», випущену в Україні у 2019 році, або на дослідження науковців чи музейні артефакти і порівняти.

Ми й так втратили надто багато.

Зберігати спадщину означає берегти її особливості, пам’ятати її носіїв і називати речі своїми іменами.

Не можна спочатку стерти відмінності, змішати традиції різних громад, а потім назвати результат збереженням культурної спадщини".

Фото - фейсбук-сторінка авторки

Більше блогів читайте за посиланням