Про Степана Чубенка і комунікацію із владою. ДОПОВНЕНО

Хочемо розповісти, як  триває зараз комунікація між медійниками і державними органами влади – на конкретному прикладі.

Готуємо інформацію про закриття школи імені Героя України Степана Чубенка у Краматорську. Знайшли телефон департаменту освіти, телефонуємо. Отримуємо пояснення, яке насправді дивує своєю цинічністю. Далі чуємо від голови департаменту «Але це, що я сказав – не коментар, не дозволяю використовувати, пишіть офіційний запит на ОВА».

Далі – пишемо запит на департамент освіти Донецької ОВА.

В пресслужбі просять переписати запит на голову ОВА.

Переписуємо запит на голову ОВА. Через тиждень отримуємо відповідь: 

«Ви звернулися не за адресою. Перенаправляємо ваш запит до розпорядника інформації – до департаменту освіти і у Краматорську міську раду».

Чекаємо на відповідь другий тиждень.

За цей час мати закатованого росіянами героя Сталіна Чубенко, яка працювала в школі імені свого сина вчителькою  і була звільнена, отримала роз’яснення від департаменту освіти. Суспільне також отримало відповідь.

На фото  - мати Степана, Сталіна Чубенко

Ну а ми, регіональне медіа, можемо і почекати пару тижнів. Правда ж? Власне, а про що писати через 2 тижні, коли всі вже написали? Виходить, ми марно витратили час, якась працівниця пресслужби марно витратила час. Якесь тотальне марнотратство. 

Така комунікація бісить. Це неповага до медіа, яка розпочалась давно і триває й досі.

До речі, скажу пару слів по суті справи. Школу у Краматорську закрили законно. Немає кого навчати. Принаймні так стверджують. Логічно не витрачати ресурс, об’єднати з іншим закладом. Але серед іншого я запитала і пана очільника департаменту освіти Донецької ОВА Ігоря Гєвого, і повторила це питання у письмовому запиті: які кроки розглядає влада, щоб зберегти пам’ять про дитину Героя України в інший спосіб? (Ну якщо вже школа не працюватиме, можна знайти рішення, як зберегти пам’ять про подвиг дитини).

Знаєте що сказав пан Гаєвий не у якості коментаря а просто так? Сказав: всіх треба пам’ятати. 

Ось це я і називаю цинізмом. «Всіх треба пам’ятати» – це така тепер відмовка, щоб забути і викинути меморіальну табличку в пам’ять про конкретну дитину, Героя України. Будемо пам’ятати всіх, але не кожного.

Добре, що небайдужі батьки самі взялися вирішувати проблему, шукати місце для меморіальної таблички. Як завжди, там, де влада демонструє імпотентність, до справи долучаються люди.

Евакуйовану з Краматорська меморіальну дошку Степану Чубенку тимчасово встановили на стадіоні «Авангард» у Рівному. Степан був футболістом і сам вболівав за цю команду. Тож поява меморіального знаку саме на цьому стадіоні стала дуже символічною.

Пам'ятний знак вивезли з Краматорська військовослужбовці 3-го армійського корпусу, щоб уберегти його від російських обстрілів.  За повідомленням Рівненської обласної ради, меморіал зберігатиметься у Рівному тимчасово — після завершення бойових дій та стабілізації ситуації його планують повернути до рідного міста Степана Чубенка.

Будемо сподіватися, що повернеться до міста не тільки табличка, а і школа, яка носила ім’я хлопця. Бо як неофіційно повідомили у департаменті, школа припинила роботу, але юридичний статус зберігається. 

ДОПОВНЕНО: Після публікації колонки, до мене написала Сталіна Чубенко. Вона стверджує, що в школі перед закриттям навчалися 400 дітей. Тобто підстав для припинення роботи закладу освіти не було. Наводжу коментар пані Сталіни:

"Справа в тому, що в закладі припинили освітній процес не через малу кількість  учнів. На кінець навчального року їх було не менше 400, і зараз більше, ніж в школі без імені, до якої нас доєднали. Це цілеспрямоване знищення пам'яті про Степана Чубенка. Бо учні будуть отримувати свідоцтва про закінчення ліцею 35 імені Валентина Шеймана, а не ЗЗСО 12 імені Степана Чубенка. При участі в конкурсах також вимушені будуть вказувати 35 ліцей.

Ось це влада і управління освіти вважає "не зникненням з освітнього і культурного простору Краматорську"?

Ми були готові до навчального року і зараз готові продовжити навчальний процес в ЗЗСО 12 імені Степана Чубенка", - так прокоментувала ситуацію мама Героя України.

Анна Романенко

Більше блогів ви знайдете за посиланням