Вони зробили свою роботу на 100%. Про військовий шпиталь "Залізяка"

Військовий шпиталь № 555 у заблокованому Маріуполі був центром порятунку для сотень людей. Лікарі виконували неймовірну роботу, надаючи допомогу пораненим цивільним і військовим під обстрілами. Після авіаудару на початку березня, частина медичного закладу переїхала на територію комбінату «Азовсталь», а частина – до ММК ім. Ілліча.

Про те, як це відбувалось, 0629 розповів майор медичної служби Олександр Решитко (позивний "П'ятнадцятий"), який був на посаді заступника начальника шпиталя. Група медиків під його керівництвом була направлена до «Азовсталі» та відіграла ключову роль у збереженні життя захисників та містян.

Війна триває

«На превеликий жаль, війна триває, багато втрачено за цей час та ще більше здобуто. Ми здобули головне - міць духу перемоги, тому що нас не зламали. Тільки примножили сили, загартували. І в цей час на тлі самовідданої праці, героїчного служіння народу України наші воїни демонструють героїзм, в тому числі і підрозділи медичних сил.

Ми спостерігаємо в ЗМІ багато прикладів де наші медики,  лікарі, медичні сестри, молодші медичні працівники, підрозділи забезпечення, творять дива по спасінню життя воїнів та побратимів. Та на превеликий жаль, все менше і менше в тих же ЗМІ ми спостерігаємо інформації про вшанування та подяку тому підрозділу або навіть частині військово-медичного закладу, який взяв на себе відповідальність продовжувати функціонувати та називатися 555 Військовим госпіталем», - каже Олександр Решитко.

Медики госптіталя відіграли ключову роль у оборні міста. Вражає, як лікарі в такх умовах зберегли вірність собі, своєї клятві та професійно надавали допомоги всям, хто того потребує.

В повному оточенні

«Ми працювали в повному оточенні цілодобово, під шаленими обстрілами ворога з чого тільки можливо,  з повністю проваленим перекриттям чотирьох поверхів над нами, неодноразовими пожежами. Ми переживали смерті поранених в самому госпіталі, коли чергове влучання в будівлю лікарні забирало життя вже поранених людей. Це був справжні  цілодобовий героїзм особового складу 555 військового госпіталю. Ми робили більше, ніж було в наших силах, щоб забезпечити бійцям Маріупольського гарнізону  можливість на протязі 86 днів боронити Маріуполь від ворога.

Не буду розповідати в подробицях, як на 100-120 умовних ліжках на момент виходу в полон у бункері на «Залізяці» було до 400 поранених травмованих хворих, чим та як харчувалися, яку воду пили і скільки. Це вже нікому не потрібно, але одне сказати хочу, навіть заперечити тим, хто каже, що нібито ампутації робили без анестезії: запевняю як керівник цього підрозділу це не відповідає дійсності», - говорить Олександр Решитко.

Він просить вибачення у рідних тих воїнів, яким медики шпиталю не врятували кінцівки чи кого не змогли вирвати із лап смерті.

«Повірте, ми на той час робили все можливе всім тим, що в нас залишалось», - каже медик.

Слова подяки

«Хочу сказати слова щирої вдячності батькам, а також дідусям, бабусям за те, що виховали людей, відданих своїй Батьківщині, своїй професії та виховали ось цих героїв 555 Військового госпіталю м.Маріуполь, Азовсталь, «Залізяка».

Олександр Решитко зробив список всіх, кого він пам'ятає.

1.Керівник підрозділу Решитко О.Г, лікар-хірург 

2.Альбов А.О.  - хірург 

3.Гайдук Д.О.  - хірург 

4.Колосинський А.В.  - анестезіолог

5.Колосинська Н.М. - -анестезіолог 

6.Найман А.В. - -невролог 

7.Костіна О. - -операційна сестра

8.Діана  - операційна сестра, вибач, прізвище не памʼятаю 

9.Скідан В. - фельдшер 

10.Болдецький Д., медбрат 

11.Артем-анестезист, вибач, прізвище не памʼятаю 

12.Пащенко В., медсестра 

13.Обідіна В., фельдшер зі своєю донечкою-героїнею

14.Анастасія, молодша медсестра 

15.Тєрєшина А., психолог 

16.Вадим -  начпродскладу, повар, вибач, прізвище не памʼятаю. На превеликий жаль, досі у полоні 

16.Стельмаченко О., водій сантранспорту

Олександр Решитко також говорить слова вдячності всім, хто займався охороною, логістикою та забезпечував шпиталь їжею та водою.

Вихід у полон

Олександр Решитко, разом з іншими захисниками Маріуполя потрапив у полон. Він перебував на колонії в Оленівці та Горлівці. Його обміняли у 2023 році.

Лікар – це лікар всюди. У полоні він не кинув свою професію та оказував допомогу побратимам. За  свою людяність, професіоналізм та великий досвід, який використовував для надання допомоги, його поважали та звали «Григорович». Олександр Решитко у свою чергу відповідав взаємністю. До всіх, не зважаючи на вік та звання, звертався на «Ви», допомагаючи мінімумом препаратів та добрим словом.

«19.05.2022-20.05.2022 особовий склад 555 Військового госпіталю як структурний підрозділ-імпровізований госпіталь під назвою "Залізяка" припинив свою діяльність. За наказом командування ми разом із захисниками Маріуполя вийшли з "Азовсталі" в полон.

Всі ми виходили виснаженими, не знали, що нас чекає надалі, але ми були незламні, сталеві, тому що не переможені, тому що вірили….», - каже Олександр Решитко.

Звертаючись до керівників всіх рівнів, які є зараз  та які будуть ставати на зміну нинішнім керівникам, Олександр Решитко закликає памʼятати цих Героїв-медиків.

«Вони були перші, а першим завжди дуже важко. Прохання при зустрічі з цими людьми надавати їм всіляку підтримку та допомогу. Редіс (командир «Азову», - прим. ред.) в бесіді зі мною сказав: «Ви зробили свою роботу на 100% і навіть більше». Я вдячний кожному, з ким пройшов це випробування, я вдячний кожному за роботу, за розуміння, за віру. Ми перемогли там, відповідно, переможемо всюди», - сказав Олександр Решитко.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Про що потрібно говорити на третю річницю окупації Маріуполя, - ВІДЕО

Забуття страшніше за бомби, жахливіше за втрати побратимів, - командир "Азову"