Складні питання. Мародерство в Маріуполі: виправданий крок чи злочин?

Кожен маріуполець, який пережив тижні безперервних бомбардувань – герой. Під постійними обстрілами без їжі, води, тепла, світла вижити – це є подвиг, без перебільшень. Але чи означає це, що люди отримали індульгенцію на крадіжки? 

Давайте розбиратись в цьому складному питанні.

Нас особисто вразила історія, яку розповідають кияни. «Я вийшов із бомбосховища і побачив біля магазину машину з ключами. Дві години спостерігав за нею, чекав на господаря - не діждався. Я взяв сім'ю, сів до машини і виїхав до родичів у Вінницю. В бардачку знайшов номер телефону і подзвонив власнику: «Вибачте, я викрав вашу машину. Рятував сім'ю».

«Слава Богу, не хвилюйтеся, в мене 4 машини. На своєму джипі я вивіз сім'ю. Решту машин заправив і залишив у різних місцях з ключами і номером у бардачку. Зі всіх машин передзвонили. Як буде мир - побачимось. Бережіть себе!»

Таких історій про красивих людей, здатних на самопожертву, безкорисну допомогу іншим, траплялось чимало не тільки в Києві. Маріуполь теж має своїх героїв-рятівників. Проте є і інші історії, коли, наприклад, на волонтерів, які вивозили людей з міста, кидались з ножем, щоб забрати акумулятор з авто, або побили хлопця, що забрати у нього велосипед – найцінніший транспорт в місті зараз.

Євген П. розповідає, що у той час, коли він сидів в підвалі з родиною під обстрілами, дехто з його відчайдушних сусідів пограбував його квартиру. Він знає особисто цих людей і обіцяє набити їм пику, коли повернеться в Маріуполь.

Люба Т. показала, як маріупольці пограбували салон краси, в якому вона пропрацювала багато років. Комусь знадобились під час війни  - не їжі, ні! - гель-лаки, лампи, столи… 

Катерина І. стала свідком, як якась жінка на 17 мікрорайоні тягла 12 сумок з пограбованого магазинчику. Це був магазин її подруги. Катя знала, як важко дався подрузі її маленький бізнес, як вклала вона у нього останні свої збереження. І ось тепер його просто грабують. Катя не втрималась і запитала жінку, навіщо їй стільки сумок. На що жінка просто розсміялась і пішла далі, міцно тримаючи в руках свій улов.

Олена К., мешканка елітної багатоповерхівки на вул. Бахчиванджи, розповідає, що в їх будинок маріупольці ходять і по сей день, як до супермаркету. Щодня вони приходять, зламують квартири, рушать з поверху на поверх, роздивляються, щоб взяти цього разу.

Спочатку винесли пральну машину, мультиварку, чайник, витяжку, пилосос... Потім почали виносити вази, полички зі стін познімали, шафи.

«Я розумію, коли люди забрали наші ковдри і подушки. Можливо, їхні згоріли, і треба було якось зігріватись. Але скажіть, як – ну як?! – їм допоможе врятуватись моя мультиварка?» - питає Олена.

Михайло Вершинін, голова патрульної поліції Маріуполя, розповідав в коментарі 0629, що коли вони почали боротися з мародерством, мова не йшла про крадіжку їжі. Бо це – не крадіжка. Це – засіб виживання, це і є саме життя. Ба більше, самі поліцейські допомагали заходити в магазини, брати їжу, самі розвозили її по бомбосховищах та укриттях.

Але з крадіжками майна поліція намагалась боротися. 

 «Ми попереджали, що будем відкривати вогонь за законами військового часу. Стріляли по ногах. Це зупиняло людей на певний час. Але нас, поліцейських, було занадто мало, що зупинити мародерство як явище», - розповідав Вершинін.

Першим під мародерство потрапив найбільший торговий центр Маріуполя ПортСіті. Є дуже багато відео, де люди крадуть золото, телевізори, чайники, одежу, навіть чохли на фотоапарати. Все!

«Мені сказала сусідка: біжи в ПортСіті, там все задарма роздають. Я пішла, думала, що це законно, що це через війну. Але там стояли поліцейські, почали стріляти в повітря. І я зрозуміла, що це просто мародерство якесь. Пішла додому. Але через пару днів я дізналась, що торговий центр все одно пограбували. Нічого не допомогло», - розповідає маріупольчанка Наталя, яка і зараз залишається в Маріуполі.

Зараз мародерство в Маріуполі зазнало масових масштабів. Щоб хоч якось врятувати майно своїх сусідів, знайомих, родичів, люди пишуть на дверях повідомлення «Тут мешкають люди». Але це не допомагає.

Треба сказати, що в Донецьку після окупації в 2014 року нічого подібного не відбувалось. Як розповів 0629 донецький журналіст Роман Лазоренко, багато хто повертався в свої квартири в Донецьку навіть через 2-3 роки і знаходили їх в такому ж стані, в якому і залишили.

«Можливо, це через те, що Донецьк і близько не пережив того, що пережив Маріуполь. Місто майже  не постраждало за виключенням аеропорту і декількох окраїн. Таке тотальне знищення, яке відбулось в Маріуполі, руйнує не тільки міста. Воно руйнує людей зсередини», - вважає журналіст.

Тим не менше, в поліції кажуть, що кожен злочин має бути покараний, в тому числі і мародерство.

На запит 0629 в поліції Донецької області розповіли, що вже приймають заяви від постраждалих від мародерства.

«Слідчими та оперативними підрозділами ГУНП в Донецькій області проводяться усі можливі на даний момент заходи щодо встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, та осіб, які їх безпосередньо вчиняли. На даний час вказати точно конкретні масштаби розкрадання майна на території Маріуполя неможливо, оскільки фактична цифра зареєстрованих правопорушень перебуває у постійній динаміці», - розповіли у поліції.

 Відповідно до ст. 6 КК України, всі особи незалежно від громадянства, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності, передбаченій кримінальним законодавством України (принцип територіальності). Тобто, якщо до відповідальності буде притягнуто громадянина іншої держави на території України, вирок буде оголошений у рамках існуючої в Україні відповідальності за скоєний злочин.

В поліції наголошують: громадяни України мають право на відшкодування вкраденого майна. Але докази треба збирати.

«Право на відшкодування шкоди гарантовано діючим законодавством, - дають роз’яснення в поліції Донеччини. - Якщо розглядати це питання виключно в межах кримінального судочинства, то основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, зокрема будь-яке розкрадання майна, тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже кримінальним правопорушенням може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак, слід відзначити, що вид та розмір спричиненої шкоди потребують обов’язковому доказуванню під час кримінального провадження (ч. 3 ст. 91 КПК України). 

З огляду на зазначене, з метою доказування виду та розміру спричиненої матеріальної шкоди потерпілій стороні внаслідок крадіжки будь-якого майна, слід надати до органів досудового розслідування будь-які докази, що йому належало відповідне майно. Щодо нерухомості чи транспортних засобів – відповідна інформація міститься в реєстрах, щодо рухомого майна – це можуть бути договори купівлі-продажу, первинні документи, які підтверджують факт поставки майна, картки обліку основних засобів, тощо. В разі фактичної відсутності таких документів (з різних підстав), доказами перебування такого майна у власності можуть бути фотознімки, детальні описи, свідчення третьої сторони, тощо. Тобто, кожен випадок є індивідуальним. 

На підставі отриманих документів та доказів, в межах кримінального провадження, буде проведена відповідна грошова оцінка викраденого майна, наприклад судово-товарознавча, або інша спеціалізована або комплексна експертиза. Результати отриманого висновку щодо розміру вартості майна, яке було об’єктом протиправного посягання, в подальшому можуть бути використані в підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди та її відшкодування. 

Статтею 127 КПК України передбачено що на будь-якій стадії кримінального провадження підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право відшкодувати шкоду, завдану потерпілій стороні».

Колись до війни у нас з вами на сайті щосуботи були «Суботні розмови». Говорили про різне, але всі ці довоєнні теми зараз втратили сенс. Можливо колись ми знову будемо по суботах обговорювати, як нам краще розвивати місто. А зараз є потреба обговорювати більш нагальні питання. Наприклад, чи варто віддавати дитину в школу в окупації? Чи вважається зрадою робота по розчистці вулиць в окупованому місті? Що робити, коли вимушений брати їжу з рук вбивць? Багато таких питань ставить перед нами життя.

Ми будемо обговорювати з вами складні питання щонеділі. Пропонуйте свої складні теми за адресою: [email protected] з поміткою «Складні питання».