Міфічний туризм минулого. Чи він був в Маріуполі?

Блог Петра Андрющенка

З року в рік влітку ми тут, в Маріуполі, чуємо одне і те саме: раніш наш Маріуполь був чудовим курортним містом, а от зараз… І обов’язково – прилизані офіційно дозволені КПРС фото чудового на той час Жданова.  

Міфічний туризм минулого. Чи він був в Маріуполі?, фото-1

Найсмішніше в цьому, що здебільше це йде від людей, які за віком або не дуже добре пам’ятають, або взагалі пішли з дитячого садочку вже за часів України. 

Так який він був, курортний Маріуполь за зразком Радянського Союзу? 

Море. Воно, звісно було. І людей на ньому було стільки, що аби зайняти свій квадратний метр, ти мав прийти на пляж о 7 ранку. Що ми пацанами й робили. Вже о 9 там взагалі було яблуку ніде впасти. І от тут одразу проблема номер один – роздягальні. Ні, вони начебто були. Ті самі, де тебе бачити по шию знизу. Жодного туалету (ну а нащо? Є -море. І взагалі,  туалет  - то розкіш). І купа сміття на пляжі зранку до ночі. Поки восени природні явища не приберуть його вітром. Ну власне і саме море. Прозорим не було від слова ніколи. Бо і Азовсталь був на місці. І на рахунок екології ніхто не переймався взагалі. Проте вночі можна було побачити, як море ставало червоним під час розливу сталі. Краса ж.

Міфічний туризм минулого. Чи він був в Маріуполі?, фото-2

Продукти. Як починався сезон примусово-профспілкового туризму. на ринках ціни злітали до гори. І на великі закупи той, кому пощастило мати автомобіль, їздив по сусідніх селах. Бо так дешевше. Магазини і так пусті і з чергами, ставали набити людьми по очі. Товару це не добавляло, але спільне спілкування в черзі – ото той ще був туристичний атракціон. Банальний бочковий квас в центрі закінчувався за лічені години і треба було бігти з «бідончіком» по інших, прихованих от «туристів» місцях. 

Транспорт. Взагалі без коментарів. Четвертий та п’ятий тролейбуси та восьмий автобус. Всі йшли десь поруч з морем. Йшли дуже умовно, бо дочекатись щось з них було так само реально, як другий прихід Христа. Але якщо тобі пощастило – то потім веселий забіг по рельсах між вагонів або перед локомотивом. Яких було. І Було багато. 

Міфічний туризм минулого. Чи він був в Маріуполі?, фото-3

Ну й розваги – кіно, універмаг з товаром як скрізь (скоріш без товару), «Дитячий світ» (те саме), і міський парк атракціонами «Ромашка» і «Човники». Ще та собі розвага. 

Ось власне і весь туризм. Їхали до нас? Так. Але чи було наше місто кращім? Чому їхали? Не тому, що дуже файне курортне місто. А тому, що дешево, море і нема більш куди. Такий собі туризм від безвихіддя. 

Тому досить. Досить цієї маячні про туристичне минуле. Інший час і інше місто – як за характером, так і за можливостями. Чи може воно стати туристичним зараз? Так. Якщо ми спільно закінчим ностальгію і почнемо цінувати сьогодення. Не жалітись, а нахвалювати. Почнемо просто щиро любити своє місто таким, яким воно насправді є. Кращім містом на світі біля кращого моря. 

Фото надані Маріупольским краєзнавчим музеєм.

Думка авторів блогів може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за зміст блогів несе автор.

Мариуполь
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Комментарии