Лідія Муглі, активістка, патріотка, кандидатка на пост міського голови Маріуполя і членкиня виконкому Маріупольської міської ради, незламна борчиня проти несправедливості, повернулась до окупованого Маріуполя і навіть очолила там підприємство.
Ми зібрали невеличкий профайл про Лідію Муглі, який пояснює, чому ми привертаємо увагу до цієї людини, і чому, власне, новина про її повернення в окупацію так нас здивувала.
1.
Лідія Муглі проявилась як активістка у 2014 році. Це був такий період, коли всім треба було визначатися, по який бік барикад ти залишаєшся. Лідія Муглі обрала Україну.
На той момент вона працювала у Маріупольському морському торговельному порту економісткою.
Окрім роботи на державному підприємстві, Лідія Муглі в різні періоди співпрацювала із відомим у місті підприємцем Юрієм Тернавським.
Вона була постійною учасницею рейтингів ТОП-50 самих публічних людей Маріуполя, який регулярно проводив сайт 0629.
Жінка долучилася до громадських ініціатив, які зароджувалися у місті, багато з них очолювала сама.
Наприклад, вона була серед тих, хто добивався вирішення проблеми мулових відстійників, які душили сморідом мешканців Приморського району, захищала інтереси маріупольців від необґрунтованого підвищення тарифів на воду.
Однією з акцій, яку вона організовувала особисто, був мітинг проти підвищення транспортних тарифів до 8 грн. Після чого, за словами самої Лідії Муглі, її почали вичавлювати з міста.
Хтось став розклеювати по під’їздах листівки із зображенням Лідії Муглі, на яких вона нібито пропонувала змусити пенсіонерів платити за проїзд.
Вартість цієї поліграфічної продукції наводила на думку, що це замовлення з боку міської влади. Проте доказів не було.
Після цього Лідія Муглі прийняла пропозицію від відомого маріупольського підприємця Юрія Тернавського і поїхала в місто Кривій Ріг розвивати харчове виробництво Тернавського там.
(Юрій Тернавський залишився в окупації, мав певні проблеми з російською «елітою», яка завітала до Маріуполя після встановлення окупації, навіть посидів у російській в’язниці, проте зараз продовжує вести свій «молочний» бізнес, а також годує дітей у шкільних їдальнях).
Паралельно закінчила освітню програму Інституту майбутнього. З’їздила до Польщі – вивчала досвід роботи місцевого самоврядування. А коли повернулася, вирішила балотуватися на пост міського голови Маріуполя.
Це вже була друга її спроба увірватися у політику.
Вперше вона спробувала свої сили в 2015 році. За списками Партії простих людей Сергія Капліна (нині - Соціал-демократична партія) вона балотувалася у мери і отримала лише 943 голоси (0,8%) підтримки.
Паралельно Муглі була кандидаткою в депутати Маріупольської міськради від вищезгаданої партії, але партія також не пройшла.
У 2020 році вона повторила спробу поборотися за місце мера Маріуполя.
«В мене є риса, яка допомагає мені у вирішенні найважчих завдань – я ніколи не здаюся, і якщо в мене є інструменти та можливості, я завжди домагаюся поставленої мети», - розповідала Лідія Муглі в інтерв’ю редакторці 0629 Анні Романенко.
Її друга спроба була більш вдалою - вона отримала майже 5% голосів і посіла третє місце у виборчі боротьбі. Проте розрив із кандидатом від діючої влади все одно був разючим.
«Маріуполь – складне місто. Важко конкурувати з Метінвестом, з його фінансовим ресурсом та впливом. Людям подобається бачити декорований Маріуполь. Мало хто замислюється над проблемами та пріоритетами. Але я подумала, що у виборчих списках люди мають побачити альтернативу, нове обличчя, не пов'язане з олігархами, не пов'язане зі старою корупційною системою», - так вважала вона.
Лідію Муглі відрізняла сміливість, яку не кожен чоловік міг дозволити собі у Маріуполі. Вона не боялася бути різкою, не боялася оперувати складними числами, і не соромилася кидати владі в обличчя відверті звинувачення у корупції, недоброчесності, байдужості.
Влада відповідала їй взаємністю. І у 2018 році доклала чимало зусиль, щоб викинути Лідію Муглі із складу виконкому Маріупольської міської ради.
Причому для вирішення цієї проблеми команді мера довелося залучати інші групи маріупольських активістів.
Ось лист активістки Галини Одноріг, яка звинуватила Лідію Муглі в тому, що та не відображає інтереси громади Маріуполя, і тому її треба виключити зі складу виконкому.
Тож коли команда мера Вадима Бойченка оголошувала про зміни складу виконкому, вона заявила, що виконує таким чином волю маріупольців.
Звичайно, це посилило протистояння всередині громадського сектора Маріуполя, послабило вплив громадськості у місті і, одночасно, посилило вертикаль влади.
2.
Після початку повномасштабного вторгнення Лідія Муглі пережила блокаду Маріуполя, а коли виїхала із окупації, спробувала працевлаштуватися в один із центрів гуманітарної допомоги маріупольцям «ЯМаріуполь». Принаймні, про це розповідали представники маріупольського виконкому.
Але старі суперечки між владою та Лідією Муглі вдалися взнаки, і посаду керівниці центру Лідія Муглі не отримала.
Після цього вона розгорнула діяльність, скеровану на усунення з посади міського голови Вадима Бойченка. Писала листи, вела активну кампанію у Фейсбуці, зверталась з вимогою нарешті створити у Маріуполі військову адміністрацію до тодішнього очільника Донецької ОВА Павла Кириленка.
Аж раптом зникла із інформаційного поля.
Більше не дзвонила із пропозиціями в редакцію 0629, припинила дописувати у соціальних мережах, а потім взагалі видалила всі свої акаунти.
Її мобільний український номер більше не відповідає – він відключений. Тривалий час нічого не було відомо про неї. І ось тепер її дані з’явилися в реєстрі фізичних осіб-підприємців Російської Федерації.
Лідія Муглі, колишня українська активістка, не просто повернулась в окупований Маріуполь, а і очолила там приватне підприємство своїх давніх знайомих.
3.
Згідно до російських реєстрів, Лідія Володимирівна Муглі тепер є директоркою приватного підприємства ТОВ «Феона».
Це підприємство було зареєстровано на території РФ ще у 2001 році. Але під контроль маріупольців воно перейшло з 2023 року.
Його перереєстрували на себе колишній голова міського товариства греків «Етерія» Володимир Талах та Олександр Єгоров, який колись співпрацював з маріупольським портом і очолював (та що там вже – і досі очолює) підприємство «Спецморрічбуд».
Цей «Спецморрічбуд» і досі є активним підприємством, згідно до українських реєстрів. Ним керують всі ті ж самі Володимир Талах та Олександр Єгоров. А адреса реєстрації українського підприємства, і російської «Феони» в окупації – однакова: Маріуполь, вулиця Мартенівська, 7.
Лідія Муглі стала директоркою цього підприємства, основні напрямки якого – здача в оренду нерухомості та виробництво бетону, 11 червня 2024 року.
Ми хотіли розпитати Лідію Муглі про мотиви її рішення повернутися в окупацію і почати зміцнювати економіку країни-агресорки, проте зв’язатися з нею не вдалося.
Більше про колаборантів, зрадників читайте в нашій СПЕЦТЕМІ
Читайте також: Побочные эффекты мариупольского муниципалитета
