Чи можливо довірити рідним врятувати свою нерухомість в окупації. Практичні поради тих, хто зумів зробити доручення

Нерухомість, яка залишається в окупації, стала предметом шантажу українських громадян з боку країни-агресорки.

Окупаційна влада вигадує надскладні умови для того, щоб люди могли легалізувати і врятувати від пограбування своє майне. Вибудовує складні паперові вимоги, вимагає особистої присутності власника перед обличчям окупантів та колаборантів, а паралельно забороняє в’їзд на окуповані території тисячам людей. І нарешті – не приймає довіреності, які українці оформлюють на своїх родичів та друзів в окупації, щоб ті змогли вирішити майнове питання замість них.

Але, як виявляється, є нюанси, враховуючи які росіяни таки вимушені приймати доручення.

Relocated Media Cluster поговорив з людиною, яка наразі мешкає у Німеччині і яка вивчила до тонкощів ті вимоги, які висувають росіяни до документів. Більше того, вона пройшла весь цей шлях із отриманням доручення самостійно. Можливо, її поради допоможуть вам врятувати своє майно.

1.

Ще у 2022 році російський диктатор підписав указ про те, що усі українські документи, видані після 5 жовтня 2022 року, мають вважатися недійсними.

Чому саме ця дата була обрана, до кінця не зрозуміло, але якщо до цього указу окупаційні адміністрації ще приймали довіреності, оформлені в українських нотаріусів або в українських консульствах, то після цього припинили.

Зараз держдума Російської Федерації розглядає законопроєкт, який передбачає визнання всіх українських документів на окупованих територіях, але поки що ніхто не знає, яким саме буде цей закон після ухвалення.

Тому треба спробувати отримати довіреності у консульствах РФ або у консульствах дружніх країн.

2.

Можна взяти доручення у державних нотаріусів в дружніх до РФ країнах, з якими укладено у 1993 році Мінську угоду про правову допомогу. Вона поширюється на всі особисті офіційні папери громадян та юридичні документи.

Країни, що уклали угоду:

Азербайджан;

Вірменія;

Білорусь;

Грузія;

Казахстан;

Киргизстан;

Молдова;

Росія;

Таджикистан;

Туркменістан;

Узбекистан.

Таке доручення не потребує апостилювання. (Одразу пояснимо, що таке апостиль. Це особлива форма легалізації документів, яка забезпечує їх визнання та валідність за кордоном. Тобто це не просто підпис та печатка – а домовленість з певними країнами про визнання документів вашої країни). Єдина вимога - воно мусить бути переведено на російську.

Цей спосіб підійде тим маріупольцям, хто живе зараз в перелічених  країнах. (Чи можна просто приїхати в ці країни, піти до нотаріусу та зробити доручення). Це доручення мають прийняти в окупації.

3. 

Інший спосіб  взяти доручення  - звернутися до  державного нотаріуса в країнах, що підписали у 1961 році Гаазську конвенцію з взаємодії у сфері документообігу. Учасники конвенції визнають спрощену легалізацію правових документів за допомогою апостилю. 

Документи зі штампом апостилю можуть пред'являтися у всіх установах цих держав і вільно використовуватися на їхніх територіях під час здійснення юридично-правових дій. 

Перелік країн-підписантів конвенції періодично оновлюється, тому перед цим треба уточнювати, чи є зараз країна вашого перебування учасницею конвенції. Це треба перевірити в двосторонньому порядку на сайтах міністерств закордонних справ країни перебування та країни, куди видається доручення. Тому що, наприклад, Україна припинила дію цієї конвенції з РФ і оголошена там "недружньою країною", хоча на деяких сайтах у списках досі є. 

Тобто якщо ви, наприклад, зараз знаходитеся у Швейцарії, то вам треба перевірити інформацію щодо участі у Гаазькій конвенції як на сайті МЗС Швейцарії, так і на сайті МЗС РФ.

4.

Важливе про апостиль. В різних державах апостиль проставляють різні органи. Тому треба дізнаватися в кожній країні, куди саме треба звертатися по апостиль. Це може бути мінюст, земельний суд, або якесь федеральне відомство. 

Увага! Консульства апостилі не проставляють, там документ завіряється підписом консула, тож замість апостилю доручення можна завірити в консульстві РФ, але це коштуватиме дорожче. 

Апостиль можна зробити самостійно, звернувшись до відповідного органу, можна замовити через нотаріуса, який робитиме доручення, але тоді він коштуватиме дорожче.

Ціни на послуги нотаріусів і окремо на апостиль в кожній країні різні - від 25 до 100 євро. 

Апостиль робиться мовою держави, в якій видається, тож його потім потрібно перекласти на російську. 

В багатьох містах в окупації, відповідаючи на попит населення, вже відкрились і працюють так звані «бюро перекладів», які це роблять. Тож вже на місці, наприклад у Маріуполі або Луганську, самій особі, на яку виписано доручення, треба зробити переклад і апостилю, і доручення, якщо воно не російською і завірити ці переклади нотаріально. 

(В деяких країнах, наприклад у Німеччині, доручення можна одразу зробити російською мовою, але така можливість є не всюди).

Цей спосіб дозволяє отримувати доручення там, де немає російських консульств або дістатися до них складно.

5.

Популярний зараз серед маріупольців і найдієвіший спосіб - зробити доручення в консульствах РФ у будь-якій країні ЄС. Громадяни з України приймаються у консульствах РФ так само, як і інші іноземці. Схема отримання доручень розписана покроково на сайтах консульств. Тож, визначившись із конкретним консульством в конкретній країні, треба просто відкрити його сайт та прочитати все, що треба зробити. Там є окрема інформація для негромадян РФ. Навіть можна відправити їм електронний лист з питаннями, якщо щось незрозуміло - кажуть, що вони дійсно відповідають та пояснюють. Зрозуміло, що писати треба російською, і не називати їх загарбниками, інакше не відповідатимуть.

Там же вказані розцінки (в доларах і в євро), оплачувати тільки картою, готівку не приймають - це теж треба взяти до уваги. 

Для нерезидентів вартість доручення вдвічі дорожче, ніж для громадян РФ - від 160 до 200 євро. На сайтах є зразки доручень, тексти підлаштовані під законодавство РФ, тож в Маріуполі мусять прийняти таке доручення.

Із плюсів: не треба перекладати доручення, воно буде російською мовою, не треба апостилювати - підпису консула достатньо. Доручення буде внесено в реєстр доручень РФ і доступно будь-якому нотаріусу, який має ліцензію. 

Головне! За невелику додаткову плату можна замовити електронне рівнозначне доручення, тоді паперовий носій не треба передавати в Маріуполь - його електронну версію треба просто передати по емейлу обраному нотаріусу.

Мінуси: консульства РФ розташовані не завжди поруч, людині, в якої немає автівки, важко до них дістатися; важка процедура запису в електронну чергу до консула - іноді вільні номерки треба моніторити цілими днями протягом місяця. Також треба уважно перевіряти текст доручення - паспортні данні, адресу нерухомості, на яку дається доручення, щоб потім знов не переробляти, адже все це не дешево. Краще дізнатися у місцевих нотаріусів, як правильно писати адресу в окупації. І чи треба в дужках вказувати адресу, яка зазначена в документах на квартиру - Україна, Маріуполь, наприклад.

6.

А тепер найважливіше. Для того, щоб РФ визнала доручення, його ОБОВ’ЯЗКОВО треба завірити у місцевого нотаріуса – в тому місті, де воно буде застосовано. Не залежно від того, де і як ви його отримували, є на ньому апостиль або нема – доручення треба завірити на місці.

Багато хто цього не знає і отримує проблеми.

Зверніть увагу на нотаріуса в окупації, до якого вирішили звернутися. Їх там зараз діє багато, але далеко не всі оформили ліцензію РФ. Це означає, що вони можуть не мати доступу до російських реєстрів, і ви заплатите йому гроші дарма. Завірену таким нотаріусом довіреність все одно у вас не приймуть.

Ще одна важлива річ - в дорученні потрібно вказувати термін його дії (доручення видано такого-то числі та дійсне протягом 3, 5, 10 і т.д. років чи можливо, навіть). Якщо терміну дії не буде зазначено, за юридичними законами, доручення діятиме тільки рік. 

Оскільки процедура отримання доручення не дешева, забирає багато часу, треба про це не забувати.

7.

А тепер про доставку. Бо треба ж документ передати в окупацію. На жаль, в електронному вигляді передати документ не вийде, тому що доручення, видане іноземним нотаріусом, не буде відображатися в реєстрі доручень РФ. І нотаріус відмовиться його завіряти, посилаючись на неможливість перевірити його справжність.

Добре, коли є можливість передавати кур’єром. Ці послуги не дешеві, але часто бувають більш надійні. За перевезення документів перевізники гребуть по 100-150 євро.

 Так само і DHL, але вона довозить  листи тільки до Ростова, а далі сортувальний пункт  - і посилку приймає  місцева пошта. А цьому етапі  є великий ризик того, що досить коштовне доручення загубиться.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube