Маріуполь без води: гуманітарна катастрофа, яку не можна ігнорувати

Маріуполь — місто, яке стало символом стійкості та трагедії під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Після окупації у 2022 році місто перетворилося на руїну, а його інфраструктура — на тінь минулого. Однією з найгостріших проблем сьогодення є водопостачання. У 2025 році Маріуполь фактично опинився на межі водної катастрофи - вода стала розкішшю, а її відсутність — загрозою життю.

Вода як виняток, а не норма

За повідомленнями місцевих жителів, централізоване водопостачання у Маріуполі працює лише частково — вода подається раз на два дні, максимум на кілька годин. Тиск настільки слабкий, що верхні поверхи багатоповерхівок залишаються без доступу до води. Люди змушені стояти біля кранів по кілька годин, щоб набрати хоча б кілька літрів.

Іноді графік порушується — у деяких районах подачі можуть взагалі не проводити, а воду доводиться отримувати лише через автоцистерни.

Якість води викликає серйозне занепокоєння. З кранів тече іржава, каламутна вода жовто‑коричневого кольору, непридатна навіть для побутового використання. Така «технічна вода» подається, але населення змушене платити — близько 62 рублів за кубометр (~ 26 грн).

Вода містить завислі домішки, може пошкодити техніку (наприклад, пральні машини), не придатна навіть для навіть гігієнічних потреб.

Окупанти імітують рішення замість реальних дій

Тим часом окупаційна адміністрація Маріуполя звітує про встановлення накопичувальних баків з технічною водою в житлових районах. Проте доступ до них обмежений, а контроль якості — відсутній. 

Волонтерські групи намагаються доставляти воду маломобільним мешканцям, але масштаби допомоги не відповідають реальним потребам.

Як наслідок, у соцмережах зростає кількість обурених публікацій із фото мутної води в ємностях.

На іншій окупованій частині Донеччини ситуація з водою набагато гірша - місцеві жителі залишаються без технічної та питної води понад 12 днів, а окупаційна влада поширює фейкові графіки подачі та контролює ціни замість вирішення проблеми.

6 серпня директорка громадської організації "Східна правозахисна група", докторка філософії з політичних наук Віра Ястребова розповілав етері "Суспільне. Студія", що окупанти на Донеччині розповсюджують неправдиві графіки подачі води. За її словами, жителі окупованих населених пунктів можуть більш як 12-13 днів не мати можливості набирати навіть технічну воду, не кажучи вже за питну. 

Віра Ястербова розказала, що жителі приватного сектору не можуть поливати городину через те, що їхні криниці висохли.

"Те, що ми бачимо від окупаційної адміністрації, це гучні заяви, заспокоєння місцевих мешканців, проте ситуація становиться критичною і гіршою, бо вони нічого не видумали кращого, ніж піти контролювати ціни на питну воду в місцевих магазинах. Окупаційна влада використовує найгірші практики радянської влади, коли боролися не з тим, щоб покрити вимоги споживача, а для того, щоб контролювати ціну".

За її словами, жителі почали обурюватися цінами на воду, робили фотографії та викладали в соцмережі вартість води, яку вони купляють. 

"Але я вам скажу так, через чорний хід вода є, але вже по 10, для обраних, для тих, хто 100% не буде робити фото і має соціальні контакти з місцевими підприємцями. Вода розкіш, вода не для всіх. І ті люди, які залишаються на верхніх поверхах і не мають можливості спуститися, десь піти пошукати тієї води, хоча вже не зрозуміло, де її шукати, бо обміліли ті водойми, які були поруч. І те, що зараз окупаційні адміністрації людям розповідають про те, що вони будуть пускати шахтні води для того, щоб використовувати їх у водоводах і покривати необхідні технічні витрати цієї води, то це взагалі, я вважаю, акт свідомого геноциду відносно мешканців тимчасово окупованих територій. Тому що ця вода містить собі важкі метали", — розказала докторка філософії з політичних наук.

Суперечки між місцевими жителями через воду

Кремлівський диктатор Володимир Путін на зустрічі з так званим головою "Донецької народної республіки" Денисом Пушиліним 4 серпня підняв питання проблеми з водопостачанням, повідомляє російська служба ВВС. 

За словами Пушиліна, наразі вода в квартирах в мешканців окупованого Донецька є лише раз на 3-4 дні. За словами голови самопроголошеної "ДНР", нібито така ситуація склалася через "водну блокаду з боку України". 

Проте, як вказує видання, лідер Кремля заявив Пушиліну, що, за його інформацією, є й технічні проблеми. Він додав, що збудований водогін з Ростова-на-Дону нібито так і не вийшов на планову потужність. Окрім цього, за словами Путіна, є й великі втрати води під час транспортування.  

Водночас росіянами розгорнута інформаційна кампанія через Telegram-ботів, які висловлюють версію про "водоблокаду з боку України" та прославляють діяльність РФ.

Сьогодні, 11 серпня, під час так званого “оперативного совещания” голова “ДНР” Денис Пушилін доручив “Мінприроди ДНР” скоротити терміни оформлення документів для комерційних підприємств на буріння свердловин. Він зазначив, що таким чином це дасть змогу одержати воду з альтернативних джерел.

Екологічні наслідки

Старокримське водосховище, основне джерело води для Маріуполя, стрімко міліє. Новий водогін із Ростова-на-Дону не здатен компенсувати дефіцит. Річка Кальчик, яка проходить через місто, забруднена каналізаційними стоками, що спричиняє загибель риби та ризик епідемій.

Особливе занепокоєння експертів викликає намір використовувати воду з затоплених шахт. Вони попереджають: така вода містить важкі метали та токсичні домішки, що становлять пряму загрозу здоров’ю населення. 

Між тим окупанти також вважають, що опріснення морської води для постачання ДНР є недоцільним. Про це на минулому тижні заявив так званий голова Мінбуду ДНР Володимир Дубовка.

За його словами, для покращення водопостачання необхідно посилили ремонти мереж, активізували підвезення та розгорнули перекидання води для наповнення обмілілих водосховищ.

Зазначимо, що опріснення морської води – відома технологія у світі, яка застосовується у країнах із сухим кліматом, де практично немає власних запасів прісної води, як у відкритих водоймах, так і в підземних джерелах. Це насамперед країни Близького Сходу, середземноморського регіону північної Африки, Ізраїлю та Сирії, ряду країн, розташованих на узбережжі Атлантичного та Тихого океанів.

Опріснення морської води, як альтернатива Маріуполя, розглядалась українською владою ще у 2016 році. Тоді міський голова Вадим Бойченко анонсував можливість будівництва в Маріуполі заводу з опріснення морської води американською компанією RWL Water з обсягом фінансування $50 млн. Але, на думку фахівців, у випадку реалізації цього проєкту вартість водопостачання підвищилася би майже у два рази.

Тож можливо що саме через брак коштів окупанти також вирішили відмовитися від цієї дороговартісної ідеї.

Наразі ситуація з водою в Маріуполі — це не просто побутова проблема. Це гуманітарна катастрофа, яка загрожує життю десятків тисяч людей. Вода стала символом виживання, а її відсутність — наслідком окупації, байдужості та свідомої політики ізоляції. Міжнародна спільнота має звернути увагу на цю кризу, адже мовчання — це співучасть.