Долати темряву разом. Протидія насильству і підтримка постраждалих

Насильство — найбільший ворог гармонійних стосунків. І хоча сучасне суспільство робить кроки у боротьбі з цією проблемою, вона все ще далека від повного вирішення. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», виділяють чотири види насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. Воно може бути спрямоване як на дружину, чоловіка чи дітей, так і на інших родичів — двоюрідних братів та сестер, бабусь та дідусів, колишнє подружжя, наречених, осіб, які спільно проживають однією сім’єю, опікунів та прийомних батьків. Також згадані види насилля можуть вчиняти й до чужих людей.

За інформацією ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 2 мільйонів людей. Статистика говорить, що у понад 80% це насильство чоловіків щодо жінок. За оцінками ООН Жінки, трохи більше однієї третини жінок у світі (35%) зазнає фізичного або сексуального насильства, переважно з боку інтимного партнера, і ця статистика не включає сексуальні домагання.

Протидія насильству та підтримка тих, хто постраждав від нього, є обов'язком кожного. Поговорімо про те, як це можна зробити.

Зрозумійте!

Перше і найважливіше — зрозуміти, що таке насильство і які його види. Насильство не обмежується лише фізичними діями; воно може бути психологічним, а також економічним. Важливо поміркувати над своїми переконаннями, діями та думками, бути чесними з собою, аби помітити, чи варто щось змінювати передусім у своїй поведінці.

Дійте!

Якщо ви стали свідком насильства щодо іншої людини, спробуйте втрутитися у ситуацію, а якщо підозрюєте, що таке щодо людини вчиняють регулярно, підтримайте її. Однак, не тисніть на людину та не змушуйте її відразу звертатися по допомогу. Це нормально, що людина бачить певні перепони. Психологиня Богдана Винокур наводить причини, чому людина може не хотіти відразу звертатися по допомогу щодо вчиненого до неї насилля: попередній негативний досвід роботи з психологом, страх осуду, недовіра до сфери психічного здоров’я в цілому, незнання до кого/куди звертатись, неусвідомлення, що те, що сталося, було насильством, відсутність надії на зцілення тощо. Тому краще надайте людині контакти допомоги та дайте час.

Не виправдовуйте!

Не виправдовуйте друзів, однолітків чи інших людей, які вдаються до насильства. Насильство — це вибір, і йому можна запобігти, воно не може мати інших виправдань.

Слухайте!

Для людей, що пережили насильство, важливо знати, що їхні почуття та досвіди важливі й віддзеркалюють реальність. Вислухайте їх, висловіть підтримку.

Богдана Винокур радить: «Визнайте за людиною право відчувати те, що вона відчуває. Допоміжною фразою може бути: “Те, що ти зараз переживаєш, — це нормальна реакція на ненормальну ситуацію, яка з тобою сталася”. Людина має право не хотіти звертатися по допомогу, боятися говорити про пережитий досвід та вороже ставитися до порад “Піди до психолога”. Дайте їй розуміння, що ви поруч. Найкраще не вгадувати, а прямо запитати: “Як я можу тобі допомогти?”»

Куди звертатися по допомогу?

• 102 – Національна поліція України
• 0 800 213 103 – контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги
• 0 800 500 335 або 116 123 – Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини
• 0 800 500 005, або з мобільного 116-123 (цілодобово) – Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації
• 1547 – Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству
• Спеціалізовані громадські організації у вашій громаді/регіоні

Матеріал виготовлено у співпраці з ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery) за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Ця публікація підготовлена в рамках проєкту EU4Recovery, однак висловлені в ній погляди та вміст не означають офіційного схвалення або визнання з боку ЄС або Організації Об’єднаних Націй.

Авторка: Софія Максимів

Партнерська публікація