Феодальний Маріуполь. Яким не має бути наше місто

Поки триває війна, єдине, що має обговорювати бізнес – це перемога. Але коли вона буде досягнута, суспільству, владі і бізнесу буде потрібна нова угода. До відбудови держави має бути залучений лише білий бізнес, який не оминув допомогу армії. А базіс, на якому має робитися відбудова, – це європейські цінності.

Саме з цими словами на форумі NV «Інвестиції в майбутнє» виступила директорка з комунікацій групи СКМ Наталя Ємченко.

Напередодні в своїх письмових інтерв'ю теж саме казав і її роботодавець Рінат Ахметов, який зазначав,  що єдина вимога бізнеса зараз і на майбутнє – це європейські прозорі правила.

Як доказ справжності цих намірів в компанії називають відмову від своїх медійних активів. (Непогано для початку, хоча такий місцевий медіаактив, як телеканал МТВ, досі не ліквідований).

Але ж це не все. Є речі набагато важливіші за наявність чи відсутність власних медіа. 

В 2015 році у Ахметова вигадали схему, за якою був встановлений повний контроль над одним з український міст, формально не порушуючи законів. 

Вони вирішили в окремо взятому місті, мова йде про Маріуполь, висунути свого кандидата та виграти місцеві вибори, оточити «свого» мера «своїми» заступниками, налагодити систему оплати їхньої роботи через дружин або чоловіків, працевлаштованих в компанію Метінвест.

Створили спеціальний фонд (Фонд розвитку Маріуполя), через який залучали додаткові грантові кошти.

Суть ідеї Ахметова така: створити повністю контрольовану систему міської влади, зробити матеріальні стимули для «своїх» людей настільки вагомими, щоб позбавити їх спокуси красти, і сконцентрувати в одних руках і владу, і ресурси для швидкого перетворення міста у сучасне і розвинуте.

Цей план був реалізований досить вдало, проте у нього є об’єктивні плюси і об’єктивні мінуси.

Серед плюсів: зменшення рівня корупції. На початку своєї каденції мер Маріуполя Вадим Бойченко сказав дуже смішну фразу: «Вітер корупції навіть не віє в наший бік». Звісно, вітер був. Проте справедливість вимагає визнати, що в порівнянні з іншими містами України в Маріуполі все ж таки крали менше, да і багато з ким із корупціонерів метінвестовці розправлялися власними силами,  не чекаючи правоохоронців, - просто тихо звільняли з посад.

Ще один плюс – ухвалення швидких рішень. Те, що в інших містах ухвалювалось місяцями, в Маріуполі відбувалось за тижні. Проєкти, планування, розробка стратегій, робота з інвесторами, європейськими донорами. Все це, безумовно, сильна сторона команди Ахметова, яка давала дуже великий додатковий фінансовий ресурс на розвиток міста.

А тепер про мінуси. 

Уявіть систему, в якій з 2015 року жили маріупольці. Є великий бізнесмен Рінат Ахметов. Он володіє двома найбільшими заводами в Маріуполі, має вплив на декілька десятків тисяч мешканців через заробітну плату. Він фактично може контролювати кадрову політику міста. Яка впливає на розподіл землі, на розмір податків за оренду комунального майна і земельних ділянок (Метінвест мав низькі орендні ставки в тих випадках, коли їх розмір визначала місцева рада).

Маріуполець не мав можливості будувати кар’єру в системі муніципального управління, якщо він не пов’язаний з Метінвестом, СКМ або не демонструє лояльність до цих структур.  

Метінвест розповсюдив на міське управління систему чорних списків, яка, за нашою інформацією, діє всередині компанії СКМ. Працює це так: якщо людина проштрафилася, зробила помилку, вступила в конфлікт з представником «команди», її не просто звільняли, а вносили в такий список, після чого ця людина не могла працевлаштуватись в жодну компанію, пов’язану з СКМ або Ахметовим у будь який спосіб в будь-якому місті країни.

А тепер скажіть, чи має ця система хоча б щось спільне з демократією? Ну хіба що наявністю виборів, які використовуються як засіб для легалізації «свого» кандидата.

До 24 лютого 2022 року Маріуполь був феодальною вотчиною бізнесмена Ріната Ахметова. Феодальний Маріуполь як він є,  з усіма наслідками, які тягнуться за такою формою правління.

Не знаємо, чи приносила ця система керування Ахметову додаткові матеріальні статки. Можливо що й ні. Але моральні, соціальні вигоди від цього могли бути. Ігнорування незадоволеня населення (наприклад, невирішеними екологічними проблемам або плануванням міського простору тощо), знижені ставки оренди, безкоштовний піар компанії серед іноземних партнерів, лобіювання комерційних інтересів через монополізацію бізнесу (за що не візьмешся – тут як тут створюється комунальне підприємство з аналогічним напрямком роботи і забирає всі підряди, збирає більшу частину клієнтів). Та і взагалі приємно мати своє місто – приїхав, всі збіглися, тебе вигулюють по пірсу, дякують, хваляться. Барін завітав.

Маріуполь точно більше не має таким бути. Великі бізнесмени мають стати просто великими бізнесменами, а не володарями маленьких та великих міст в Україні. В цьому і полягають європейські прозорі правила життя. 

Але, дивлячись на те, як вибудовується зараз система реалізації та контролю над проєктом відродження Маріуполя «Маріуполь Reborn», доводиться констатувати: поки що Рінат Ахметов, вочевидь, не готовий поступитися феодалізмом на користь демократії, поки що він не готовий відмовлятися від контролю над Маріуполем. 

Анна Романенко

Цей матеріал написаний у форматі авторської колонки, де автор висловлює свої власні думки і несе відповідальність за викладені в публікації факти. Позиція редакції може не співпадати з позицією автора.