Перше десятиліття XXI ст. ознаменувався якісним стрибком у розвитку військово-технічної сфери і способів ведення збройних конфліктів, що дозволяє ряду аналітиків говорити про принципово нових підходах до ведення війн в осяжному майбутньому. На тлі все більшого поширення високоточної зброї та засобів її доставки поступово нівелюється роль ядерної зброї як основного засобу стримування і підтримки стабільності. На https://defense-reforms.in.ua/ знайдеться уся інформація про збройні сили України
Однією з найбільш активно обговорюваних понять є поняття «революції у військовій справі» і можливих формах трансформації існуючих збройних сил розвинутих держав. Звернемо увагу на те, що терміни «революція у військовій справі» і «трансформація збройних сил» в останні роки вживаються практично як синоніми. Головна причина тому – тривалі процеси перетворення засобів і способів ведення війни, їх перехід у новий формат. Ентузіазм, зв'язаний з можливостями, наданими технологічно просунутими видами озброєнь, поступово згас, поступившись місцем розумінню необхідності планомірної і поступової трансформації.
Революція у військовій справі є значною зміною в характері війни, викликаним інноваційним застосуванням нових технологій, які у поєднанні з різкими змінами у військовій доктрині і в оперативній та організаційної концепції докорінно змінюють характер і спосіб ведення військових операцій.
Звернемо увагу на те, що в даному визначенні змішуються поняття інновації і нової технології. В той же час явно окреслена значущість чинника різких змін у військовій доктрині, який буде розглянуто нижче. На перше кута винесено технологічний аспект, часто пов'язується з інформатизацією поля бою.
У той же час визначення представляє практичний інтерес для проведення аналізу, оскільки в ньому дуже точно позначені три основних напрямки розвитку військової справи: технології, інновації та доктрини. Тут же логічно виділяються сучасні тренди, які отримують підтримку на інституційному рівні і, можливо, змінять формат ведення воєн в середньостроковій перспективі. Ці тренди умовно можна розділити на наступні групи:
1) технологічні аспекти розвитку військово-технічної сфери;
2) розширення простору ведення бойових дій як основний інноваційний тренд;
3) розвиток доктрин ведення бойових дій, включаючи неконвенціональні.
Технологічний аспект еволюції способів ведення війни є найбільш очевидним, привертає найбільшу увагу, але в той же час – почасти через свою очевидність – часто розглядається поверхово. Не становить сумнівів, що технологічний розвиток засобів знищення високою мірою визначило розвиток військової думки.