Більшості міст Донецької області більше не існує. На мапі вони ще є, а по факту - їх більше немає. І вже вочевидь, не буде. Як ви це сприймаєте?
Маріупольчанка Марія Кутнякова прийняла це як данність.
"Прийняла як данність, що багатьох місць Сходу вже не існує. Відкриваєш мапу, а це наче фантастичний світ, вигаданий, нереальний. "У далекі часи, у далекій галактиці були ...".
Знайомі назви минулого. І ні, вони не зникли з плином часу. Їх знищили. За них боролися. За кожним з них горе і смерть. А тепер вони стали руїною, яка поросла травою та "павутиною" оптоволокна.
Завжди приколювало, що на гербі Донецької області пальма, хоча вона тут не росте. Що ж, тепер тут техногенні джунглі, з птахами-вбивцями і звірами-людожерами. Відкушують шматочок за шматочком, перемелюють всією зброєю світу. 12 років ласують. А може і століття.
Ось Лиман. Він раніше був червоним. Клянуся, я чогось взагалі не проводила паралелі з комуністами. В дитинстві думала, що там є лиман і він червоний. Тепер те червоне тихенько до нього підкрадається.
Друга найбільша залізнична станція України. Перша недалеко - Ясинувата. В Лимані я бувала на вокзалі, бо там пересадка на Маріуполь зі Слов'янська чи Святогірська. На вокзалі пахло старістю та пиріжками, які продавали в кіоску поруч. Смачні, з вишнею, абрикосом та сливою. Жуєш, чекаєш на електиричку і думаєш, чого лиман там червоний.
Це, звичайно, нікому непотрібна лірика. Ви, звичайно, все це знаєте. Але іноді відкриєш ту мапу і наче серце ріжуть. Я собі забороняю займатися подібною дурістикою, і вам раджу. Робимо тільки те, що має сенс і вплив. Донатимо на ЗСУ, допомагаємо тим, кому потрібна допомога, говоримо про Україну, не впадаємо у відчай, бережемо кукуху. І тільки, якщо ви все це зробили, і молодці, то можна відкрити мапу неіснуючих міст.
Більше блогів - читайте в нашій СПЕЦТЕМІ