Тужливий погляд, мітла у тендітних руках, які не знали мозолів, і клітка. Актори драматичного театру, які зрадили своїй професії, своїй державі і стали прислужувати окупантам, вийшли на суботник в Маріуполі.
Ось зірка маріупольської сцени Олександр Арутюнян слухняно виконує вправи з граблею.
А тут на передньому плані групового фото впізнаємо Ігоря Сігнаєвського, який надресирований махати лопатою.
Бачимо, як дресирувальник вдало розставив «звіряток» з граблями вдавати вигляд, що вони гребуть щось на вже вичищеному до сяйва газоні. Серед акторок, що демонструють щастя, - люди, схожі на Наталю Гончарову, Наталю Антрощенко.
Всі ці люди роблять вигляд, що прибирають територію навколо театру, в той час, як їхній справжній театр – зруйнований, їхні колеги – хто вцілів – розлетілися по світу, залишилися без власних домівок і малої Батьківщини, а їхні земляки лежать в братських могилах без хрестів.
Це примусове прибирання тимчасового приміщення, де виступають актори, дуже схоже на виступ на цирковій арені. І маріупольські зрадники там – у ролі дресированих тваринок. Сказали мести у суботу – будуть мести. Скажуть співати та плясати під бубни – будуть танцювати. Накажуть їхати у Сибір розважати місцевих «оленеводов» - поїдуть (власне, тим і займалися весь минулий рік).
Ну і зелена залізна сітка навколо так званого тимчасового «театру» дійсно дуже нагадує клітку у цирку або звіринці. (Хоча, можливо, для вихованців російських дресирувальників ця клітка є золотою з огляду на гроші, які отримують вони від окупантів за вдалий виступ і слухняність).
Взагалі ця мізансцена з граблями є дуже символічною. Погляньте, як вона схожа на іншу клітку народів – СРСР. На фото – радянський Донецьк, а люди, яких ви бачите з мітлами та граблями, - артисти, працівники мистецтва на суботнику.
Погодьтеся, майже немає різниці із маріупольської сучасністю. Тож вимушені констатувати: справа більшовиків жива. Нещодавно їхні нащадки оголосили в окупованому Маріуполі двомісячник суботників. Тобто протягом двох місяців і в робочі дні, і у вихідні, росіяни та їхні найманці женуть підневільних їм людей на примусову безоплатну працю.
«Приходиш на роботу в офісному одязі, охайний, чистий, у хорошому взутті, але тобі кажуть, йди загребай сміття. Ось уже нервовий тік від цих суботників. А деяких змушують виходити в суботу і псувати вихідний, з якого дива, мало ми настраждалися…» - обурюються маріупольці у соціальних мережах.
Може і наші театрали теж обурюються? Хто зна. Ми про це не дізнаємось, тому що рефлекси вже відпрацьовані: не будеш слухатися хазяїна – буде боляче. Тож працюють. Кожен платить свою ціну за бутерброд з ікоркою. Ну а совість цих людей назавжди залишилась під уламками їхнього театру. І вже не відшукати. Окупанти ретельно там залили все бетоном.
Анна Романенко