Марина Харченко залишилась в Україні: історія клубу під час війни

Коли почалася повномасштабна війна, тисячі українських родин були змушені ухвалювати важкі рішення — виїжджати чи залишатися. Марина Олександрівна Харченко, керівниця тенісного клубу Marina Tennis Club під Києвом, обрала залишитися й продовжити розвивати український теніс.

Клуб, розташований у селі Погреби Броварського району, був заснований її батьком, бізнесменом і меценатом Олександром Євгеновичем Харченком, ще коли Марина у сім років почала займатися тенісом. Роки інтенсивних тренувань — по чотири-сім годин щодня, підйоми о шостій ранку, численні змагання в Україні та за кордоном — привели до того, що до початку війни на кортах клубу проходили навіть міжнародні турніри високого рівня.

Марина Харченко Киев, Александр Харченко Киев.

Війна змінила все. Міжнародні турніри припинилися, частина спортивної інфраструктури країни постраждала, багато спортсменів і тренерів виїхали за кордон. У цих обставинах рішення Марини залишитися виглядає особливо вагомим: вона не просто залишилася в країні, а взяла на себе самостійне керівництво клубом, який раніше будувався заради неї самої.

Сьогодні під її орудою Marina Tennis Club продовжує працювати, приділяючи особливу увагу дитячому тенісу: групи для дітей налічують понад 200 вихованців. Для київських родин це один із небагатьох спортивних об'єктів поруч зі столицею, де дитячі тренування тривають попри всі труднощі воєнного часу.

Батько Марини, Олександр Харченко, відомий у ділових колах фразою «тримає слово, відповідає за свої вчинки» — і донька, схоже, успадкувала цю рису. Продовжувати справу під час війни, коли простіше було б зупинитися, вимагає саме такої відповідальності.

Історія Марини Харченко — це історія про вибір залишитися і продовжувати розвивати справу, навіть коли обставини роблять цей вибір найважчим з можливих.

Соцмережі:

• https://t.me/tennis_kyiv
• https://www.instagram.com/kiev_tennis/