Що не так з новою СХЕМОЮ ремонту квартир у Маріуполі, - ВІДЕО

У 2026 році окупаційна адміністрація Маріуполя запровадила окрему муніципальну програму ремонту квартир, пошкоджених під час захоплення міста. Її принцип такий: гроші, які людина вже отримала як компенсацію за пошкоджене житло, вона повинна тепер вкласти в ремонт, а недостатню суму нібито додає міський бюджет.

Тобто це не безплатне відновлення зруйнованого Росією житла. Власникові пропонують профінансувати частину робіт власною компенсацією, тобто фактично заплатити вдруге за те, що обіцяла відновита країна-агресорка.

Як це працює

Програму затверджено постановою окупаційної адміністрації Маріуполя №213 від 26 лютого 2026 року. Протягом весни та літа документ неодноразово змінювали: зокрема постановами від 25 березня, 15 квітня, 6 травня та пізнішими бюджетними рішеннями. 

Прийом заяв фактично розпочався 10 березня 2026 року. Оголошений строк завершення прийому — 1 серпня 2026 року.

З офіційних роз’яснень окупантів випливає, що взяти участь у програмі можуть не всі. Рішення про відбір учасників буде ухвалювати спеціальна комісія. А критерії такі: 

• квартира має бути пошкоджена під час бойових дій;
• пошкодження повинні бути значними;
• квартира має бути непридатною для проживання;
• власник уже повинен отримати грошову компенсацію на ремонт;
• отриманої компенсації має бути недостатньо для приведення квартири у придатний стан;
• право власності та сам об’єкт мають бути визнані окупаційними органами.

Косметичні ремонти квартир, у яких можна жити, програма не покриває. Саме комісія вирішує, чи справді приміщення «непридатне», а компенсація — «недостатня». 

Отже, допуск до програми значною мірою залежить від адміністративного рішення окремих людей, які не мають чітко визначених критеріїв і не контролюються громадськістю.

Практично це працює так:

• Власник оформлює і отримує компенсацію за пошкоджену квартиру.
• Звертається до управи району, де розташоване житло.
• Міжвідомча комісія вирішує, чи включати квартиру до програми.
• Фахівці обстежують приміщення і складають дефектний акт.
• На підставі акта формують перелік та кошторис робіт.
• Внеском власника стає сума раніше отриманої компенсації. Решту кошторису має покрити бюджет.

На час ремонту квартира передається в користування департаменту капітального будівництва окупаційної адміністрації.

Департамент сам обирає підрядника, укладає контракт і контролює роботи.

Після завершення ремонту квартиру обіцяють повернути власникові.

Передача квартири «в користування» адміністрації прямо згадується у повідомленні російських окупаційних медіа. Однак не оприлюднено типової угоди, яка показувала б обсяг переданих повноважень, відповідальність за пошкодження, строки повернення та порядок приймання робіт. 

Скільки хто платить 

Фіксованого співвідношення на зразок «30% власник — 70% бюджет» у відкритих роз’ясненнях немає. Для кожного формула прораховується індивідуально. Одне відомо точно: власник квартири зобов’язаний віддати росіянам всі ті гроші у повному обсязі, які він отримав у якості компенсації за руйнацію квартири.

За актуальними роз’ясненнями, компенсація за пошкоджене житло, якщо пошкоджено до 50% конструкцій, становить 9 тисяч рублів за квадратний метр загальної площі. Раніше застосовувалася ставка 6 тисяч рублів за квадратний метр. 

Бюджет програми

Початкова редакція передбачала близько 104,7 млн рублів, з яких зобов’язання міського бюджету становили приблизно 63,8 млн рублів.

Пізніше фінансування суттєво збільшили. У червневих бюджетних документах вказано загальний обсяг близько 217,87 млн рублів, з яких:

• приблизно 149,01 млн рублів — кошти так званої «республіки»;
• приблизно 68,86 млн рублів — кошти бюджету міського округу Маріуполь.

Що в цій схемі не так

1. Людина вдруге платить за наслідки російського руйнування

РФ позиціонує бюджетну частину як допомогу. Проте власник зобов’язаний спрямувати на ремонт компенсацію, яку вже отримав за знищення або пошкодження своєї власності. Тобто значна частина відновлення фінансується коштом самої постраждалої людини.

2. Власник втрачає контроль над коштами й роботами:

• власник або власниця не обирають підрядника;
• не контролюють державну частину кошторису;
• не отримує бюджетні гроші;
• не визначають самостійно матеріали для ремонту;
• тимчасово передають квартиру адміністрації без будь-яких гарантій збереження власного майна;
• основні фінансові та технічні рішення ухвалює департамент капітального будівництва.

3. Немає прозорої формули бюджетного внеску

Не оприлюднено максимальної вартості ремонту однієї квартири; граничної ціни квадратного метра; частки власника і бюджету; порядку дій у разі подорожчання робіт; механізму оскарження кошторису. 

У власника немає права відмовитися від конкретного підрядника.Через це адміністрація може довільно визначати як обсяг робіт, так і суму бюджетної підтримки. І відповідно – красти гроші на ремонтах.

4. Комісія має широкі дискреційні повноваження

Саме вона визначає, чи квартира непридатна; чи пошкодження достатньо серйозні; чи справді компенсації не вистачає і у підсумку - чи включати заявника до програми.

Чітких публічних критеріїв оцінювання немає. Вже зараз є інформація, що деякі члени комісії вимагають хабара за включення квартири у програму.

5. Програма прив’язує допомогу до окупаційної системи документів. Люди, які виїхали, не мають російських документів або не перереєстрували житло, опиняються поза можливостями відновлення своєї нерухомості.

6. Повна фінансова закритість. Ніхто не знає і не розуміє, які частки співфінансування мають бути, який загальний бюджет, як витрачаються кошти.

Без відкритих кошторисів і контрактів неможливо перевірити, чи не зараховують ті самі роботи одночасно як компенсацію населенню, бюджетну допомогу та показник російського «відновлення Маріуполя».

7. Не виключений ризик взагалі втратити квартиру після того, як передати її в управління муніципалітету.

Тобто спочатку окупаційна влада виплачує власникові обмежену компенсацію, а потім пропонує віддати цю компенсацію як обов’язковий внесок у муніципальну програму. Квартиру на час робіт передають адміністрації, підрядника обирає влада, а бюджет нібито покриває нестачу.

Формально участь у програмі добровільна. Але фактично для людини, яка не може відновити непридатну квартиру за недостатню компенсацію, це може бути єдиним доступним шляхом повернутися додому. Тому вочевидь окупанти заганяють українців у  вимушене співфінансування відновлення власного житла через відсутність реальної альтернативи.

Для окупантів ця програма є можливістю повернути в обіг гроші, які раніше були видані людям. Через брак федерального фінансування місцеві бюджети в окупації втратили можливість виконувати будь-які відновлювальні роботи по житлу. Житлова криза в окупованому Маріуполі загострюється.