Пам’яті Філарета. Як патріарх у Маріуполі боровся за автокефалію проти лома, цегли та тухлих яєць

Сьогодні, 20 березня, на 97 році життя помер патріарх Філарет, у миру Михайло Денисенко.

Він був палким борцем за надання автокефалії Українській церкві, за що Російська  православна церква піддала його анафемі у 1997 році. (У жовтні 2018 року Вселенський патріархат визнав цю анафему недійсною, знявши її та відновивши Філарета в канонічному сані). І коли Україна нарешті отримала Томос, він дозволив своєму учню, Єпіфанію, очолити ПЦУ замість себе.

Фото - Новинарня

«Мета моя — створити єдину в Україні православну церкву. Не себе звеличувати, а досягти мети, яку я поставив з самого початку. І заради цієї мети, тобто заради єдиної української православної церкви, я поступився цим. Бо якби я не поступився, ми не досягли б об'єднання і не отримали б томосу про автокефалію», — так казав Філарет в інтерв’ю Радіо Свобода перед Різдвом 2018 року.

Проте пізніше він змінив свою точку зору і став наполягати, що УПЦ КП, яку як установу ліквідували після створення ПЦУ, мовляв, досі існує, а він, Філарет,  досі її очільник.

Важко сказати, скільки в цих заявах було здорового глузду, наскільки адекватно сприймала реальність 91-річна людина. В керівництві ПЦУ, попри все, ставилися до Філарета з великою повагою. Тому що на створення Православної церкви України, незалежної від Москви, він поклав все своє життя.

Сьогодні є маловідомою історія про приїзд Філарета до Маріуполя.

Майже 27 років тому, 30 квітня 1999 року, патріарх Філарет приїхав у місто, щоб освятити хрест на місці будівництва майбутнього храму Української православної церкви Київського Патріархату.

Небувалий випадок: міська влада у Маріуполі виділила невелику ділянку землі для УПЦ КП. Зазвичай депутати міськради будь-які спроби Української церкви отримати землю під храм відкидали, не давали згоди на виділення землі без пояснення причин. Натомість Московська церква мала найкращі ділянки землі, в тому числі в центрі Маріуполя. А тут – таке майже диво: дали землю на висілках, в Лівобережному районі Маріуполя. 

Закладка будівництва українського храму в Маріуполі – справді була подією неординарною та знаковою. Тому патріарх Філарет особисто прибув до міста, щоб освятити хрест, встановлений на місці майбутнього будівництва.

Коли він у супроводі кількох священиків УПЦ КП підійшов до місця майбутнього храму, там на них вже чекали якісь люди, чоловік 20. В основному літні чоловіки та жінки. Вони тримали в руках целофанові пакети.

Священики подумали, що віруючі прийшли помолитися і воду освятити з рук патріарха. Але тут почали під'їжджати автобуси. З них почали виходити люди також усі з пакетами. І раптом, коли Філарет наблизився до хреста, ці люди відкрили свої пакети, і всередині опинилися цеглини та яйця.

Натовп розлючених маріупольців із криками «антихрист!» накинувся на українських священиків, їх почали бити. Патріархові проломили куколь та поранили голову, розгромили машину. Ще одному священикові зламали ключицю, третьому – металевою трубою проломили голову, він знепритомнів.

На завершення вакханалії наускані кимось городяни зламали хрест.

Патріарх Філарет у своїх коментарях після цих подій був однозначним – побиття організували колеги з Московського патріархату.

Через деякий час у окремих  учасників побиття почалася, що називається, зворотна реакція. Вони приходили до батюшок на місце українського храму, який таки почали будувати, і хотіли покаятися, казали, що їх обдурили.

«Нас обдурили, сказали, що католики приїхали…». Люди всерйоз вважали, що католиків бити можна.

Так розпочинався довгий шлях незалежної України до незалежної церкви.  Філарет був першим на цьому шляху.