Рік 2025: територія мертвих міст за фасадом «відновленого» Маріуполя

Ще один рік позаду. Рік, який не додав ані трохи справедливості в цей світ, не вирішив жодної проблеми, які навалилися на маріупольців після 24 лютого 2022 року, не очистив наше рідне місто від окупантів, не повернув нам наші домівки і для абсолютної більшості маріупольців – не подарував нових.

Взагалі ми добре зрозуміли цього року, що ніяких подарунків не варто і чекати – ані від світу, ані від власної держави, і що розраховувати можна лише на свої сили. І добре, якщо ці сили ще є.

Бо через 12 років війни та 3,5 роки окупації ситуація лише погіршується.

Цього року Донеччина втратила Торецьк (повністю захоплений у серпні 2025 року), Часів Яр (окупований на початку серпня), Курахове, Сіверськ (повторно окупований 20 грудня).  Кожне нове захоплене росіянами місто перетворюється на територію смерті. Подивіться на Авдіївку, Мар’їнку, Бахмут, Соледар сьогодні. Вони стоять мертві, порожні – без людей, без життя. Ніхто їх не відновлює, і вже не буде відновлювати (наші колеги з «Вільного радіо» зробили змістовний підсумковий огляд того, що там відбувається зараз).

Натомість у російських окупантів з’явилася нова ідея – перетворити на музей війни зруйновані українські міста. Геніальна ідея: якщо немає грошей на відновлення, то можна просто влаштувати на мертвій землі, яка залита кров’ю, туристичне сафарі. А ще можна знімати кіно про кінець світу, про «українських нацистів» і не згадувати тих, хто і є справжніми нацистами – громадян Російської Федерації, які радіють кожному вбитому кілометру української землі.

Ну а що Маріуполь?

Окупанти ховаються за ним як за парадним фасадом, бо це чи не єдине місто на Донбасі, в якому хоча б щось відбудовують. Можливо бачили колись в російський телесюжетах показували, як перед візитом диктатора Путіна в Сибіру затягували будинки-розвалюхи парадними банерами? Або як ховали руїни драмтеатру за банером Пушкіна та Гоголя? Ось приблизно так і з Маріуполем зараз.

Тисячі російських блогерів на зарплаті від Кремля знімають відбудовані частинки Маріуполя, сором’язливо оминаючи  повністю зруйнований старий центр міста, зруйновані Черьомушки, Лівий берег – там досі руїни і пустирі, що залишилися після знесення пошкоджених споруд.

Відкриття театру у Маріуполі пропаганда подає як повернення мирного життя у весь Донбас. А в цей час у Бахмуті немає навіть бродячих собак. Отаке мирне життя.

Минулого року Путін виділив на російську пропаганду майже 140 мільярдів рублів і на 2026 рік ще збільшив цю суму до 147 мільярдів. Пропаганда важливіша за реалії життя.

І судячи з усього, реалії дійсно не ах, раз вже довелося у Маріуполі терміново замінювати гауляйтера. Навіть відданий Путіну аж до трусів український колаборант Олег Моргун не зміг впоратися із ситуацією, і  довелося звільняти його разом із декількома заступниками, призначати на цю посаду справжнього росіянина. 

Давайте спробуємо без емоцій зафіксувати основні події, які відбулися з маріупольцями по обидві лінії фронту за цей рік.

В окупації

На початку року маріупольці дізналися, що окупанти більше не будуть будувати компенсаційне житло. Всі, хто не отримали квартир, тепер мають право або на копійки компенсації, за яку не купиш жодного житла, або крадене вторинне житло.

Багато хто відмовляється від так званого «безхозу». Натомість отримує пропозицію чекати невідомо скільки невідомо чого.

Оскільки вкрадені квартири тепер стали основним джерелом для вирішення житлової кризи в окупації, гауляйтери вирішили масштабувати процес. Цього року в «безхоз» стали відправляти цілі будинки, не розбираючись в деталях, часто разом із власниками, які і зараз живуть в тих будинках.

Ну і нова фішка 2025 року – людей, які виходили з плакатами, записували відео звернення і вимагали справедливості для себе стали тягати у поліцію і звинувачувати у тероризмі.

Ще одна новація 2025 року – брак води. Несподівано у Старокримському водосховищі закінчилася вода. І не було особливої посухи (у Маріуполі кожен рік посушливе літо), і осінь з дощами була. Але не наповнюється більше став, вода пішла і з колодязів. 

Люди поки що вірять у вирішення питання за рахунок Павлопольського водосховища, сподіваються на окупацію Слов’янська, бо думають, що після цього зможе запрацювати вже неіснуючий у природі (бо повністю знищений) канал Сіверський Донець-Донбас і не хочуть вірити у те, що водна криза – це надовго, що це результат того, що натворила з гідросистемою України Росія, і що вирішити питання швидко вже неможливо. Ситуація буде погіршуватися, але в це не хочеться вірити.

Спроби росіян вирішити проблему більше схожі на «гасіння пожеж». Для глибоко і системного вирішення водної кризи на сході та півдні України окупантам буде заважати брак фінансів та війна. Тож, на жаль, окуповані РФ території будуть поступово зневоднюватися та знелюдніти. Це неминучий процес, якщо не відбудеться деокупації протягом найближчого часу.

На вільній території України

Під кінець року у маріупольців нарешті з’явилася військова адміністрація. За її створення містяни виступали з того часу, як виїхали з блокадного Маріуполя. Одна з головних причин такої позиції – мер Маріуполя Вадим Бойченко.

Те, що міський голова залишив палаюче місто у лютому 2022 року, значна частина громади оцінила як зраду і не пробачила. Тож люди вважають, що містом мають керувати не мер і недієздатна міська рада, яка так і не змогла зібратися на сесію, а військова адміністрація.

Проте призначена ВА задовольнила сподівання людей лише частково. Створення ВА нарешті розморозило міський бюджет, на якому накопичилось більше 5,5 млрд гривень. Нарешті ці гроші можна буде використати для вирішення найбільшої проблеми громади в екзилі – житлової. 

З іншого боку, призначення очільником ММВА (Маріупольської міської військової адміністрації) Вадима Бойченка, проти якого так потужно виступали маріупольці, викликало розчарування.

Як буде діяти ММВА, наскільки прозорою буде її діяльність в умовах не підзвітності громаді, - теж велике питання. Проте очевидно, що утворення військової адміністрації переводить у новий статус стосунки між громадою окупованого міста, місцевою владою та Києвом.

Якими будуть ці стосунку, маємо сподівання, буде визначати нова державна стратегія щодо окупованих територій, робота над якою нарешті розпочалась на прикінці 2025-го (редакція 0629 увійшла до складу робочої групи).

Є слабо помітний рух і в питаннях компенсації. Вперше з 4 роки повномасштабної війни від невеличкої частини маріупольців почали приймати заяви на компенсацію втраченого у Маріуполі майна у розмірі 2 млн грн. Правда, одразу з’ясувалося, що комісії, що мають ухвалювати відповідні рішення, ще не сформовані, що військові, чоловік або дружина яких зараз у полоні, не можуть отримати компенсацію, що поранені внаслідок війни теж не можуть отримати компенсацію, не кажучи вже про інші категорії маріупольців, які втратили все і не мають де жити.

Питання компенсацій для тих, чиї міста та села окуповані, влада перетворила на дискримінацію за географічною ознакою. Через те, що таких людей дуже багато, влада вирішила взагалі не звертати на них уваги. І це  - глибоке розчарування для мільйонів людей, які вірили у свою державу.

Це не означає, що треба скласти руки. Це означає, що те, що люди мають отримати за законом, вони знову мусять виборювати. 

Про людей та війну

За 4 роки повномасштабної війни ми переживали різні стадії самосприйняття. Жах, шок, біль 2022-го, надію 2023-го, забуття 2024-го. Що зараз?

Можливо, це розрив між людьми. Здається, саме у 2025-му ми як ніколи відчули, що руйнуються зв’язки, зникає співчуття та порозуміння між людьми, натомість зростає ненависть і зневага.

Ці тріщини, які з’явилися не сьогодні, цього року абсолютно точно значно поглибилися.

Але коли ми починаємо поїдати один одного, ворог перемагає. Давайте на дамо росіянам такого подарунку.

Залишаємось єдиними, допомагаємо армії, бо саме вона вирішує наше спільне майбутнє. 

Сьогодні мало жити із надією на перемогу – треба більше робити задля цього. Донатити, працювати, платити податки, народжувати дітей, вчитися, не піддаватися паніці, не вірити пропаганді, вірити в свої сіли та Збройні Сили Україні. І все буде добре. 

Анна Романенко

Від редакції 0629

Дорогі друзі! Всі, хто з нами протягом багатьох років, і хто доєднався до нашої компанії друзів нещодавно,  – всі разом і кожен з вас! Дякуємо, що ви є!

На початку цього року ми з командою вважали, що прийшов час припинити роботу редакції. Ми втратили фінансування з кінця 2024-го. Мабуть через те, що віру в перемогу та деокупацію всіх українських земель, а значить, і розуміння значущості роботи медіа окупованих міст, втратили не тільки в керівництві нашої держави, а і західні донори, які фінансували роботу 0629 після лютого 2022 року.

Проте ГО DII-Ukraine  підтримала нас в той момент, коли здавалося, що далі буде крапка.

Тож ми працюємо, намагаємося чути голоси тих, хто завмер в окупації, хто поїхав за кордон, але не втрачає зв’язок із домом, хто бореться в Україні. Ми будемо працювати і надалі, поки є ВИ і наш МАРІУПОЛЬ.

Тож пишіть нам, дзвоніть. Адреса сайту не змінилась: [email protected], тел. +38 (096) 91 303 68.

Для зв’язку з окупованими територіями: закритий бот 0629: https://t.me/Mar0629newsBot