«Ми втратили домівки, але для держави нас наче не існує». Відкритий лист маріупольця до прем’єр-міністерки Юлії Свириденко

Маріуполець Євген Сосновський оприлюднив відкритий лист до Прем’єр-міністра України Юлії Свириденко. У ньому він порівнює власну історію втрати житла внаслідок російської агресії з прикладом швидкої компенсації, про який раніше повідомила очільниця уряду. Автор наголошує: попри наявність усіх доказів знищення його будинку в Маріуполі, він уже четвертий рік не може навіть подати заяву на компенсацію. Сосновський ставить питання про справедливість державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих територій і закликає владу не залишати маріупольців поза програмою «єВідновлення».

Редакція 0629 публікує повний текст відкритого листа, який Євген Сосновський опублікував 24 жовтня на своїй сторінці у Facebook.

Шановна пані Прем'єр-міністр України Юлія Свириденко! Сьогодні ознайомився з дописом, що був опублікований на Вашій офіційній сторінці у Facebook 23.10.2025 і в якому Ви наводите приклад швидкого отримання державної компенсації за знищене житло Валентиною Троян - мешканкою села Нова Полтавка, що на Донеччині.

Нагадаю Вам цю історію. Жінка була змушена покинути свій дім через бойові дії. Коли вона перебувала у Полтаві, знайомі надіслали їй відео, де було видно, як російські військові знищували її будинок. Валентина не розгубилась, подзвонила в поліцію, щоб зафіксувати руйнування, зібрала необхідні документи і подала заявку на компенсацію через програму "єВідновлення". Знайомі допомогли провести дистанційне обстеження будинку за допомогою дронів. Розглянувши ці дані комісія ухвалила рішення про компенсацію. Уже через 5 днів на рахунок Валентини надійшли кошти - 3,6 млн грн.

Фотоколаж Євгена Сосновського

Тепер я розповім Вам коротко свою історію. Я теж жив на Донеччині. Можливо чули про таке півмільйонне місто, як Маріуполь, в якому навесні 2022 року загинули десятки тисяч мешканців міста. Мені пощастило. Я залишився живим. Разом з дружиною та її 90-річною хворою лежачою матір'ю ми змогли вибратись з міста тільки 30 квітня. Що відбувалось у Маріуполі впродовж тих двох місяців - розповідати не буду. Воно вже мало кому цікаво. Але на відміну від пані Галини, про яку Ви пишете, я бачив свій будинок, знищенний росіянами, на власні очі. На наступний день, після того, як нас просто вигнали з нього кадирівці. Вигнали, навіть не давши взяти з собою їжу і якісь необхідні речі. Наступного ранку, коли я повернувся до будинку, він виглядав так, як на першому фото. Не повірите, але я навіть зфотографував табличку з адресою нашого будинку - пр. Металургів, 85. Зфотографував і свою квартиру. Точніше, те що, від неї залишилось. В мене збереглися і фото квартири "до", тому нескладно буде довести, що це саме моя квартира, навіть не дивлячись на її стан на тих фото, що додаю до цього листа. 4 березня 2023 року було завершено знесення нашого будинку. Останні хвилини його існування теж зафіксовані на відео, яке надіслалі мені знайомі (такі ж самі знайомі, як і у пані Валентини, про яку Ви пишете). Є в мене і світлини, які зафіксували будівництво парковочного майданчика на місці знесенного будинку за адресою пр. Металургів, 85. Всі зроблені мною фото кольорові і мають достатньо високу якість (не повірите, знімав дзеркальною камерою, той самою, якою знімав свій "Маріупольський щоденник"). Ну і головне - в абсолютно безкоштовному і загальному доступі у додатках Google Maps і Google Earth наразі є супутникові знімки Маріуполя від 08.08.2024 року, на яких чітко видно, що на тому місці, де колись стояв будинок з адресою м. Маріуполь, пр. Металургів, 85 наразі розташована звичайна парковка (що теж зафіксовано на доданих до цього листа знімках). А на звичайній (не супутниковій) мапі на пустому місці взагалі залишився тільки номер будинку 85.

Тепер питання...

Чим я, як громадянин України, відрізняюсь від пані Валентини Троян, яка отримала державну компенсацію у розмірі 3,6 млн за 5 днів, а я вже четвертий рік не можу навіть подати заяви на отримання компенсаційного сертифіката. Хіба наявних доказів, які підтверджують повне знищення будинку за адресою м.Маріуполь, пр.Металургів, 85, недостатньо для того, щоб відповідна комісія прийняла відповідне рішення про виплату компенсації?

Чи має пані Валентина Троян статус УБД або особи з інвалідністю внаслідок війни, яка дозволяє їй отримати житловий сертифікат першочергово за 5 днів? Я радий за пані Валентину, що вона отримала його. Але чомусь програма "єВідновлення" для "ВПО з ТОТ", яка, можливо, запрацює у майбутньому, вже зараз передбачає розділення людей на категорії. Причому навіть цивільні особи, які отримали інвалідність внаслідок війни під час бойових дій у тому ж Маріуполі, наразі викреслені зі списку тих, хто має право на першочергове отримання "житлового ваучера (згідно з підписаною Вами постановою №1176). У той же час для постраждалих на підконтрольній території таке розділення на категорії відсутнє (що підтверджується наведеним Вами прикладом з пані Валентиною).

Чому пані Валентина Троян з села Нова Полтавка отримує сертифікат на суму 3,6 млн грн, а для біженців з ТОТ уряд вже зараз обмежує майбутню суму виплати у розмірі 2 млн. Чи Ви вважаєте, що квартира в центрі півмільйонного міста Маріуполь, де росіяне зараз продають квартири по 80-120 тис. доларів, коштує менше, ніж будинок пані Валентини у селі Нова Полтавка?

І ще одне питання. Чи вважаєте Ви справедливим подібне відношення уряду і держави до тих людей, які, без перебільшення, зазнали найбільших втрат і наразі залишились без будь-якої підтримки уряду. Чи вважаєте Ви справедливим, що серед 140 тисяч українських родин, які вже скористались програмою "єВідновлення", немає жодної родини з Міста-Героя Маріуполя і з інших окупованих територій. Чи може ці родини з Маріуполя та інших окупованих територій не вважаються українськими родинами?

Невеличке доповнення. Те, що я написав про свій будинок і свою квартиру, може написати і надати необхідні докази чи не кожний маріуполець, який вибрався з маріупольського пекла. На жаль, оновлена супутникова карта вже не відображає велику частину руйнувань, оскільки росіяне потрохи відновлюють зруйновані будинки і будують на місці знесених нові, під іпотеку. Хоча у таких випадках як мій, коли від будинку на супутникових знімках залишилось пусте місце, здавалось, вже нічого не треба доводити. Але я не здивуюсь, якщо з часом від мене будуть вимагати докази того, що цей будинок взагалі колись існував.

На жаль, пані Прем'єр-Міністр, Ви і керований Вами Кабінет Міністрів України не дуже відкриті для спілкування навіть на своїх офіційних сторінках. Тому я не впевнений, що отримаю відповіді і на цей лист. Але я відкритий для такого ж спілкування, як у Вас було в Полтаві з пані Валентиною Троян. Тим більш, що для цього Вам не треба буде їхати до Полтави, бо моїм місцем тимчасового проживання, як "ВПО з ТОТ" наразі є Київ, де я був би радий з Вами зустрітись і особисто, як і пані Валентина, подякувати за отримання компенсації за 5 днів, або  поспілкуватись і все ж пошукати відповіді на зазначені у цьому листі питання.

З повагою, Євген Сосновський, мешканець Маріуполя, "ВПО з ТОТ".

Зруйнована квартира Євгена Сосновського/ Фото Evgeny Sosnovsky, Facebook

Больше мнений в нашей СПЕЦТЕМЕ