Про ждунів, "ждунів" і про українців, які залишилися без дому

Відома лікарка і волонтерка Юлія Кузьменко написала в січні допис на своїй сторінці у Фейсбуці про ждунів, «ждунів», принцип чорної вівці і про те, що українці, які живуть у власних домівках, ніколи не зрозуміють українців, які залишилися без дому. 

Пані Юлія дозволила розмістити її думку на 0629.

Про ждунів. Вони є. Вони є скрізь - і у вашому рідному патріотичному україномовному місті також. Ні, скоріш за все на Донбасі їх не більше, от якби, не дай Боже, на нас напала Польща чи Угорщина, то тоді можна було би регіони порівнювати по цьому показнику. 

При чому тут вівця? Уявіть собі стадо білих овець, серед яких є одна чорненька. То яку б вівцю було би видніше?

Так і з відео про ждунів. Ви могли бачити мільйон сюжетів зі звичайними українськими донеччанами, але запамʼятаєте саме це - так працює наш мозок. 

Про «ждунів» у лапках - тих, хто до останнього сидять у своїх підвалах під обстрілами і на думку суперпатріотичного населення, яке сидить у своїх квартирах, чекає  рашку. Буду говорити зі свого досвіду спілкування з місцевими - а він в мене є, як у волонтерки, що допомагала і цивільним також, так і як у лікарки, яка приїздила на Донбас обстежувати населення. 

1. Не всі психологічно готові почати нове життя - люди похилого віку скоріш за все приймуть рішення «якщо така доля, то загину тут, вдома». 

2. Багатьох буде тримати до останнього господарство - корови, вівці, кози, кури, собаки і коти. Свої і того сусіда, який поїхав. 

3. Їхати - а куди? Так, є громади, села які приймуть, але це не масове явище, а грошей у пересічних людей, які останні 10 років жили у війні, зазвичай немає. Тому спроба «триматися до останнього», але ж в рідних стінах, на жаль, звична практика. І так, вже не 2022 рік, за кордоном їх з обіймами не чекають. 

4. ВПО не патріотичні, розмовляють російською, на прохання перейти на українську - посилають. 

Просто відчепиться від них з вашими порадами хоча би на місяць - другий. Дайте виплакати втрачене життя. Принесіть кіло картоплі і якусь ковдру - пательню. Поспівчувайте горю. Вони перейдуть на українську, через місяць ви будете чути «дякую», «доброго ранку», через пів року будете разом сміятися над їх суржиком. 

5. Питання «вони там військовим хати здають за скажені ціни» занадто багатогранне і складається з цін, за якими ВПО знімають квартири на мирний частині країни, і з відношення до хат з боку військових (тут все по-різному). 

6. Це через них війна - от якби вони були україномовними… Фігня феєрична. Це казки від «захисника узького миру», якому ви вторите. Війни починаються через території, гроші і владу. Все. 

Так, війна по всій території України. Але ж Харкову легше, ніж Покровську, Києву - ніж Харкову, Чернівцям легше, ніж Києву. 

І людині, яка проживає в своєму домі, завжди легше ніж тій, яка все втратила і починає життя спочатку. Враховуйте цей фактор, коли починаєте «понаєхалі, поназалишалися». 

Звісно, не всі ВПО білі і пухнасті, але і ви частенько зовсім не торт. А Україна у нас одна - для нас всіх. Шануємося.

Більше думок в нашій СПЕЦТЕМІ