Маріуполець Андрій Жданов, який судився з Метінвестом, програв апеляцію

Маріуполець Андрій Жданов, який подав  позов проти Метінвесту через невиплату зарплати у червні 2022 року, програв справу в Апеляційному суді Запорізької області.

Нагадаємо, що Андрій Жданов до війни працював на заводі «Метінвестпромсервіс». Він був мобілізований на захист України в травні 2022 року. В той час в Україні діяв закон, згідно до якого за мобілізованими військовослужбовцями зберігається не тільки робоче місце, а і заробітна платня. 

19 липня 2022 року вступив в дію ухвалений Верховною Радою законопроєкт №7251 про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин. Він дозволив роботодавцям не виплачувати зарплату мобілізованим. Автори закону вважають, якщо людина вступила до лав військовослужбовців, то це вже завдання держави забезпечувати її, а не колишнього роботодавця.

Закон дозволяє на власний розсуд власника бізнесу виплачувати або не виплачувати зарплату мобілізованим працівникам. Звісно що у Метінвесті вирішили трактувати закон на власну користь і гроші мобілізованим працівникам не сплачувати. 

Проте Андрій Жданов, який мобілізувався ще до початку дії нових норм, впевнений: закон зворотної дії не має, і тому тим, хто був мобілізований до 19 липня, Метінвест зобов’язаний виплачувати зарплату. Він звернувся до суду.

Андрій Жданов пояснив, що мав би отримати середню зарплату за червень, але він її не отримав. Підприємство не мало на руках жодного урядового рішення, яке б дозволяло йому не платити.

Аргументи Метінвесту досить плутані. Ось цитата їхньої аргументації.

«Щодо посилання позивача на наказ щодо припинення нарахування та виплату середнього заробітку на час проходження військової служби та повідомлення від 10.05.2022 зазначаємо наступним. В частині наказу ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПРОМСЕРВІС» про припинення йому виплати середнього заробітку з 19.07.2022 та повідомлення від 10.05.2022, що було направлено на підприємство, слід акцентувати увагу на тому , що припинення збереження середньої заробітної плати пов’язано саме із скасуванням обов’язку, який виконувався на виконання приписів законодавства з метою дотримання встановлених вимог норм ч.3 ст.119 КЗпП України, а не на підставі наказу підприємства.

Наказ підприємства є виключно внутрішнім розпорядчим документом, який видається керівником одноосібно та в межах своєї компетенції та не є нормативноправовим актом, який би установлював, змінював або скасовував норми права. 

Звертаю увагу на тому, що зберігання середнього заробітку до 19.07.2022 відбувалось не на підставі виданого та погодженого між роботодавцем та працівником наказу, а було наслідком реалізації приписів норм законодавства, що зобов’язували підприємство виконувати обов’язок зі збереження середньої заробітної плати.

Окрім цього, звертаю увагу Суду на те, що для припинення виплати середнього заробітку працівнику відповідно до внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» змін до ч.3 ст.119 КЗпП України взагалі не потрібно було видавати наказ.

Вважаю доречним зосередити увагу на тому, що наказ підприємства в даному випадку, може мати лише допоміжну роль для забезпечення суб’єктом дотримання норм законодавства.

Тобто, важливим розумінням є те, що зупинення збереження середньої заробітної плати відбулось внаслідок скасування цього обов’язку відповідно до прийнятого Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.11.2023 законів України щодо оптимізації трудових відносин», який набув чинності 19 липня 2022 року, а не на підставі винесеного роботодавцем наказу або іншого розпорядчого чи локального акту, які підприємство розробляє та затверджує самостійно.

Крім того, зупинення збереження середньої заробітної плати позивачу не є зміною суттєвих умов праці з боку роботодавця, оскільки збереження середнього заробітку не було результатом домовленості між сторонами (тобто не умовами колективного чи трудового договору не передбачено), а тому і припинення збереження середнього заробітку не потребує згоди на це працівника та не потребує згоди профспілки.

З цих причин припинення виплат середнього заробітку позивачу не було наслідком зміни домовленостей між роботодавцем та працівником (оскільки такої домовленості ні в колективному договорі, ні в трудовому договорі не було).

З урахуванням вищевикладеного, слід зробити висновок, ТОВ «МЕТІНВЕСТ ПРОМСЕРВІС» правомірно припинено з 19.07.2022 збереження заробітної плати за працівником, на виконання норм законодавства, а не на підставі розпорядчого документа підприємства».

Що це означає

Простими словами позиція Метінвесту полягає у тому, що рішення припинити виплати мобілізованим працівникам виходило не від компанії, а від уряду країни. Тому компанія і не винна.

Але Метінвест проігнорував той факт, що позивач мав претензії  до компанії через невиконання фінансових зобов’язань перед працівником у червні – коли рішення уряду про скасування норми про збереження зарплати мобілізованим ще не було ухвалено.

Тим не менш, Апеляційний суд Запорізької області став на бік відповідача, тобто Метінвесту, і відмовив Андрію Жданову у задовільнені його позову.

Рішення ухвалили: головуючий суддя Гончар М.С., судді Кочеткова І.В., Подліянова Г.С., секретар Остащенко О.В.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube