Ніщо так не об'єднує маріупольців, як… Блог Марії Кутнякової

Маріупольчанка Марія Кутнякова написала пост на своїй сторінці у Фейсбуці, і дозволила розмістити його текст в рубриці Блоги на 0629. Ми вважаємо важливою цю розповідь, бо вона про маріупольців, про те, що об'єднує маріупольців і про те, що насправді важливо.

Тож передаємо слово Марії Кутняковій.

Фото з Фейсбук-сторінки Марії

Ніщо так не об'єднує маріупольців, як:

- обсирання русні та зрадників

- обсирання мера Бойченка та влади

- онлайн боротьба за честь Маріуполя з людьми, які кажуть "ви самі винні", "если бы вы не говорили по русски, то не было бы войны", "вы там все предатели", "почему убежали и не защитили свой город"

- травля всіх, хто паразитує на трагедії - від творців гівно-фільмів до сраних політиканів

Окей, є ще речі, що нас позитивно об'єднують:

- мореманія

- чебуреки і азовські креветки

- грецькі бабусі

- кава на Драмі

- ялинка, що впала

- окрошка

- крокодил Гандзі

- найдовший забор дорогою на Лівий

- кукурудза на пляжі

- шаурма на 23-му та на дровах

- 2 Висоцьких, один без пістоля

- 6 Нільсенів і одна Вежа

9 років більша частина маріупольців об'єдналася в боротьбі проти ворога, проти внутрішніх канібалів та столітнього пилу пропаганди. Маріупольські добровольці, підрозділи та всі, хто був і є на фронті.

Ми об'єдналися в 2022му в підвалах, спільних вечерях біля вогнища, пробіжках по воду, безсонних ночах в коридорі, в чергах, виїзді, виході, кілометрах на трасі, в холодних турбазах Мелекіно, Урзуфа, Ялти, на блокпостах в Мангуші і Володарському, в списках Бердянську, в Епіцентрі Запоріжжя, в поїздах на Захід.

А бувало ж з вами за кордоном і в містах України таке?

— А ви звідки?

— З Маріуполя.

— І ми:)))

Ми спали разом, їли разом, ділились останнім разом, грілись разом, плакали разом, молилися разом, ловили зв'язок разом, проклинали разом, слухали прильоти і виліти разом, не впізнавали рідне місто, проходили фільтрацію та кордони, страшилися мародерів і ворогів, раділи нашим, шли, їхали, бігли, повзли разом, евакуйовувалися і евакуйовували разом, затискали рани, хоронили разом. Разом Ми чекаємо дім.

Разом ми зробили неймовірне: винесли Маріуполь в собі за його межі. Тепер він усюди, на всіх континентах, країнах, містах. А є ті, хто береже його там, вдома. І разом ми генеруємо невичерпну енергію. Хочеться, щоб вона йшла в позитивне русло. Донатами на ЗСУ, допомогою людям та тваринам в окупації, спільні проєкти, бізнеси, культурні та мистецькі ініціативи.

Ми маємо повторювати його історію кожному, по кілька разів. Щоб не треба було пояснювати, що фільм "Юрик" це брехня. Щоб на етапі продакшену нікому не хотілося таке робити, щоб продюсери каналу та менеджери Нетфліксу після перегляду без нас самі розуміли все. А ще маємо розповідати про Маріуполь до 24.02: розвіяти імперсько-радянські міфи, що живуть в головах тих, хто ніколи не був тут.

Давайте разом об'єднуватися не тільки в соцмережний фронт, а й в реальні дії, які наблизять дім і не дадуть про нього забути, обікрасти його та спаплюжити пам'ять. І наші досі в полоні, а про них тихіше, ніж про той фільм.

Разом ми можемо все:) Вірю в моє місто і в його прекрасних людей.

P.S. Дивиться 20 днів в Маріуполі — всі, хто там не був.

Більше блогів читайте за посиланням