Як маріупольці зустріли проголошення незалежності України. Події серпня 1991 року у Маріуполі

На сході країни вперше синьо-жовтий прапор було піднято саме у Маріуполі. Сталося це біля будівлі міськвиконкому 25 серпня 1991 року. Пропонуємо пригадати, яким для маріупольців став місяць, що кардинально змінив їх життя.

У СРСР повним ходом йшла перебудова. Вона гордо крокувала країною і тягнула за собою купони замість талонів, тотальний дефіцит, бензин за картками та купу комунальних проблем.

Серпень 1991 року

Кінець літа відзначився неймовірною спекою, стовпчики термометрів застрягали на позначці +40, а в кранах маріупольців не було води – ні гарячої, ні холодної. Давали воду у певні години – трохи вранці, трохи ввечері.

На цьому фоні у місті реєструється зростання кількості кишкових інфекцій. Працівник комбінату ім. Ілліча захворів на холеру. Припускали, що її збудник перебував у рибі, виловленій у морі. Щоправда, галасу тоді навколо цього випадку не здіймали, тому що інших випадків зараження зафіксовано не було.

Цим медичні проблеми у місті не обмежились. Поряд із перебоями у постачанні продуктів, у місті був дефіцит лікарських препаратів, зокрема – гострий дефіцит інсуліну.

Бензин відпускали за так званими "заборними картами". Легковим автомобілям – по 60 літрів на місяць, мотоциклам – 30, мопедам – 10, а моторним човнам – 40 літрів. На тлі нестачі пального у місті процвітала спекуляція. Причому не лише бензином. З-під підлоги торгували абсолютно всім.

Відносно спокійний перебіг життя маріупольців порушив серпневий путч. 19 серпня 1991 року деякі старші люди й досі згадують як страшний сон. В одну мить відчуття умовної стабільності перекреслилося. Місто завмерло, не знаючи, як реагувати, що робити і – найголовніше – яку сторону прийняти, щоб не помилитися.

20 серпня до Маріуполя дійшли дивні та незрозумілі звістки: Горбачов хворий, ізольований, перебуває на дачі, влада в руках трійки.

Офіційна преса мовчить, керівництво України теж. У цій непростій ситуації погляди маріупольців звернулися на першого секретаря міськкому партії Юрія Хотлубея. Люди чекали пояснень від влади. Вони виявилися невизначеними, розмитими та приземленими до місцевих реалій. Звернувшись до містян, Юрій Хотлубей наголосив, що нас події в Москві поки не стосуються. Завдання влади – зберегти порядок та спокій. Люди мають бути забезпечені всім необхідним.

Тоді ж, незрозуміло за чиєю вказівкою, у місті масово друкуються листівки на підтримку ГКЧП.

Комуністи – у повній розгубленості. З одного боку, вони вкрай незадоволені, що робить із партією та радянською системою Горбачов, з іншого — вони таки розуміють, що дії ГКЧП незаконні.

Загалом і КПУ, і офіційні органи влади зайняли відверто вичікувальну позицію. Єдині, хто відкрито став тими днями на захист демократії, були представники Народного Руху України. У ті роки ця партія була дуже сильною у Маріуполі. Суспільство ще наскрізь було просякнуте страхом, а ці люди, розгорнувши жовто-блакитні прапори, рушили до будівлі КДБ, звернулися до влади та до редакції місцевих газет із закликом писати до Києва та Москви листи з вимогою захистити демократію.

Більшість тих активістів органи держбезпеки взяли тоді на олівець. Їх викликали на допити, і чутки про це ширилися Маріуполем. Так, що керівнику КДБ у Маріуполі Дмитру Черноусенку довелося навіть виступати в пресі та виправдовуватися, що, мовляв, ніхто нікого не заарештовував – це люди брешуть.

Після ліквідації путчу – влада у Маріуполі знову не звернулася до містян.

Туман нерозуміння всього, що відбувалося, розвіяли Акт проголошення незалежності України та Постанова Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України". Ще до проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня, влада Радянської України ухвалила найважливіше для українського народу рішення.

В Акті проголошення незалежності України говорилося:

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення", - Верховна Рада України, 24 серпня 1991 рік.

Проголошення незалежності України маріупольці зустріли неоднозначно: частина святкувала свободу і чекали на небачений економічний прогрес від такого рішення. Інші не на жарт злякалися за своє благополучне партійне життя, адже майже одразу після цієї постанови, 30 серпня, на території СРСР було заборонено діяльність КПРС. Її покарали за те, що у Москві лідери партії відкрито підтримали путчистів.

Маріуполь закрутило у вирі подій. 24 серпня забороняють КПРС, а вже 26 серпня у місті скликають позачергову сесію міськради. На порядку денному одне питання – як зберегти майно партії. Юрій Хотлубей оголосив про необхідність передачі об'єктів КПРС та КПУ на баланс міського майна.

У будівлі Маріупольського міськкому (де потім знаходилася школа мистецтв), розпочала роботу комісія, яка описувала майно партії, ретельно переписуючи кожен папірець. Щоправда, до таємних архівів комісію так і не допустили. Автопарк, який належав міськкому партії, державі так і не передався.

До речі, в тоді тільки-но збудованій будівлі політосвіти відкрився перший у Маріуполі гуманітарний вуз — Маріупольський гуманітарний інститут Донецького університету, який став ровесником Незалежності.

Маріупольці очікували змін. У місті все сильніше віяло духом бунту та свободи. Юрій Хотлубей відчув, у якому напрямку дме вітер, і він – комуніст! – дав дозвіл на те, щоб над будинком міськвиконкому, поряд з офіційним прапором республіки, було встановлено жовто-блакитний прапор України! На ті часи крок доволі сміливий. Цей стяг став першим прапором, який вивісили над органом влади в Донецькій та Луганській областях.

Влада у місті перейшла до міської ради.

Фото: Олександр Таненков

Читайте також: 30 лет независимости. История Мариуполя - в историях его людей

Мариуполь. 20 лет в условиях независимости

Чим для маріупольців є Україна, - ВІДЕООПИТУВАННЯ