«Україну заснував Ленін»: 4 підстави, чому володимир путін бреше.

Блог

Сергій Клочко народився і виріс в Маріуполі. Навчався у Маріупольському державному університеті на кафедрі історії та археології, а тепер отримує другу вищу освіту за спеціальністю журналістика. Це його історичний блог на сайті 0629. Сьогодні він розповідає про історію заснування України.

Диктатор російської федерації та очільник держави-терориста володимир путін вважає себе істориком та вкотре заявляє, що «Радянська влада створила радянську Україну. Ніякої України до цього моменту не було в історії людства». На цьому урок від «головного історика» не завершуються , тож кривавому вождю приносять карти, де «нема України», а натомість є Річ Посполита, «Козакія» та Московське царство.

Така риторика не вперше виходить з кадебістських вуст самопроголошеного президента російського утворення. Так за декілька днів до початку повномасштабного нападу, у лютому 2022-го, путін назвав нашу державу «Україною імені володимира ілліча леніна». Згодом на всіх промосковських ЗМІ розвинули тезу про начебто початок існування України від радянського союзу.Попри це, закономірно можна навести чотири базові тези, щоб спростувати риторику усього російського керівництва та звести їх намагання нанівець. Звісно, спростувань значно більше, але хочу зосередити вашу увагу саме на цих.

Чотири пункти, коли Україна існувала задовго до 1920-х років.

1.Територія прикордоння степу та козацька держава

Коли володимир путін каже, що «України ніколи не існувало», він однозначно не уточнює, що має на увазі — державне утворення чи територію, яка не пов’язана з соціальними чи офіційними структурами. У пізньому середньовіччі, коли говорили про Україну, то йшлося насамперед про частину сучасної України на кордоні зі степом. Зокрема Україна як територіальна частина згадується в Київському літописі, пізніше за Повість временних літ.

У 1500 році великий князь литовський у листі до кримського хана Менглі-Гірея називає «нашими українами» Київську, Волинську та Подільську землі. Таких згадок можна знайти десяток у тогочасній європейській хроніці. Наприклад, від студента освітнього закладу в Сорбонні, якого позначили представником рутенської нації з України, до місцевого листування щодо худоби, законів абощо.

Уже в ранньомодерні роки Україна почала відлік як державне формування, конкретніше — з часів Хмельниччини. Доки в попелі козацької ребелії Богдан Хмельницький вибивав з «лядської неволі» український народ. Уже тоді англійська газета «Меркуріус політікус» повідомляла про обставини протистояння на сході Європи. Про державу згадають у провідних європейських працях, зокрема: «Війна скіфо-козацька», «Театр Європи», інших.

Більшість міжнародних джерел вказує на існування України як держави, розповідає про хід визвольних змагань українського народу, описує вдачу ватажків, оспівує їхній героїзм та доблесть (як-от Івана Мазепу).

Коли окремо згадувати Мазепу, то його діяльність активно поставала на сторінках багатьох європейських видань, зокрема німецького — «Гісторіше Ремаркс», які в 1704 році написали цілі біографічні відомості про гетьмана: «Йоганнес Мазепа — начальний вождь козаків — польський шляхтич з України, що народився у своїй посілості Мазепинці, недалеко Білої Церкви».

Доки на європейських мапах держава володимира путіна позначається як московія, європейські картографи та інженери Боплан та Абрахам Аллард протягом другої половини XVII та початку XVIII століття вже відзначають ці землі козацькими та підписують Україною. Назва фігурує від прозових та віршованих творів до епістолярного жанру тих часів.

2. Культурний постріл народу без держави

Фактична автономія та окремішність Гетьманщини від будь-якого впливу довгий час була незручним форматом для російської імперії. Відомо, що саме руками самодержавців і ліквідували клаптики незалежності України від імперського поклону та численних чолобитних. Проте це посіяло зерно реакції, насамперед культурної, в українське населення, яке проросло від коріння козацької бувальщини. Доки Іван Котляревський «малоросійською мовою» писав «Енеїду», наступні покоління літераторів, письменників, публіцистів та поетів вже писатимуть про Україну як про окрему колись автономну частку, що не була під владою російського ярма. Протягом кінця XVIII та загалом XIX століття у державному форматі України не було на мапах, та державотворче українське населення, розділене уявною стіною двох імперій, вибудовувало підвалини для майбутньої держави. Піком цих думок стала брошура Миколи Міхновського «Самостійна Україна» на допомогу фундаментальним працям Михайла Грушевського з його історією України-Руси.

3. Постімперський фронт

Тривалий час російська пропаганда оминає питання Української Народної Республіки, самовираження українського народу з його численними маніфестаціями та кривавою боротьбою за незалежність і свободу проти поневолювачів. Після Лютневої революції 1917-го та повалення династії романових Україна отримала бажану державу з омріяними інституціями та мовою. Щастя не було тривалим. У 1918 році більшовицька армія розпочала свої криваві перегони за шмат української землі, тривали важкі війни, численні протистояння та розшматування України між «сусідами». Саме тоді, на думку володимира путіна, і «постала» Україна. Однак, де була її інша частина?

4. Західний капкан

Коли, на думку володимира путіна, утворювалася Україна, мешканці Галичини були далеко поза межами цих чудодійних більшовицьких процесів. На початку 1920-х уже не було ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки), перестав існувати опір УГА (Української Галицької Армії) та взагалі активна українська спільнота емігрувала від червоної гідри. Щоправда, це чарівне «утворення України» раптово пропустили мешканці сучасної території на схід від Перемишля і до Карпат по східній лінії Керзона, що розділяла Польську Республіку від совєтів. Потім знадобиться більше як 20 років, щоб прихильники культу володимира ілліча врешті ступили повноцінно на галицькі землі, де побутувала українська мова, а для позначення народності називали одне одного русинами.