«Ми як раби». Історія маріупольця, який двічі шукав роботу, і двічі його кинули на гроші

Олег Крайній (ім’я змінене) останні 25 років працював на «Азовсталі». Після окупації Маріуполя залишився у місті. Він не мав ідеологічних суперечок з країною-агресором, які б заважали йому адаптуватись в окупації, тим не менш, певний час легалізуватись за російськими законами не поспішав.

Без документів єдина робота, яку йому пропонували – це розчистка завалів на ММК ім. Ілліча. Проте від цієї пропозиції Олег відмовився, бо там майже щодня підривалися на мінах люди. Хтось гинув на місці, комусь відривало руки-ноги. Такої долі для себе Олег Крайній не хотів, тож десь приблизно пів року не працював – проїдав, як то кажуть, зароблене і відкладене на «Азовсталі».

І хоча заробляв на Метінвесті Крайній нормальні гроші,  заощаджень надовго не вистачило. Тож на початку цього року чоловік почав шукати роботу. 

Перше з чим стикнувся – це документи. Без паспорту російської федерації зараз в Маріуполі не беруть вже навіть на чорнові роботи. Тому довелось Олегу подавати документи і отримувати російське громадянство.

Вже із російським паспортом Олег Крайній знову почав шукати роботу. З його металургійною спеціальністю йому пропонували лише загальнобудівельні роботи. Проте зарплата – в 2 рази менша за ту, що платили узбекам, які працювали з ним в одній бригаді. 

«Влаштувався у компанію «МК Строй». Обіцяли платити щотижня і офіційне працевлаштування. По факту збрехали двічі. По-перше, ніякого офіційного працевлаштування не було, мені навіть спецодяг не видали. По-друге – зарплата. Перший тиждень заплатили, як і обіцяли. Другий тиждень не заплатили. Я почекав ще тиждень і звільнився», - розповів 0629 Олег Крайній.

Через деякий час він працевлаштувався в іншу будівельну компанію, «ПрайдІмперія». Тут Олег Крайній протримався два місяці. Через два місяці справної оплати праці знову почались затримки. 

«То почекайте  - закриємо акти; то почекайте -  гроші застрягли в росії. Затримки постійні. Тож довелося звільнитися знову», - розповідає чоловік.

Ні про яке офіційне працевлаштування в будівельних компаніях не йдеться, навіть якщо обіцяють. Окрім того, за словами Олега Крайнього, ці компанії вимагають 9-годинного робочого дня. Пояснюють це годиною на перерву.

«Ти маєш купити собі спецодяг, принести їжу, відпрацювати 9 годин, а потім тебе ще на гроші кинуть. І все це за вполовину меншу зарплату, ніж у росіян або азіатів. Ми раби для росіян, я по-іншому не можу це кваліфікувати», - розповів чоловік.

Поки що Олег Крайній знову без роботи. Виїжджати з Маріуполя не бажає, тому що у нього там ціла квартира, і жити в орендованому житлі він категорично не хоче. Тому поки чекає на якісь зміни у Маріуполі.

Його історія, насправді, дуже типова. Соціальні мережі просто переповнені повідомленнями про компанії, які кидають маріупольців на гроші і не виплачують заробітну плату.

Ось перелік тих, які ми зібрали лише за останній тиждень: «МК Строй», «Прайдімперія», «РКС-НР» (до речі, цей підрядник фігурує на паспортах об’єктів як генеральний підрядник, головний замовник робіт на території «ДНР», не платить зарплату з травня), ЕКС, ERNI, «Строй Мир», білоруська компанія «ОборонСитиСтрой», «Бастион», РСК"Технострой", «СК Олимп».

Термін заборгованості в перелічених компаніях перед працівниками – від місяця до трьох. А ще є багато компаній, які зарплати немов би платять, але не в повному обсязі, лише частково.

 І на цьому фоні заяви очільника терористичної організації «ДНР» Пушиліна про те, що в Маріуполі з роботою все добре, навпаки, робочих рук не вистачає, сильно дратують місцеве населення.

«А цей Пушилін взагалі за свої слова відповідає? Робота може і є, але за неї не платять ні фіга», - пишуть маріупольці в соціальних мережах.

Причому якщо раніше ця проблема спостерігалася лише  в деяких субпідрядних організаціях, то зараз не виплачують зарплату вчасно навіть в компанії – генпідряднику.

«Був у Маріуполі. Місто будується. Любо-дорого дивитись. Але при цьому будівельні компанії наймають мігрантів, місто заповнене ними. Армія мігрантів. Зарплати у мігрантів дуже добрі. А місцевих на роботу не беруть. Місцеві сидять на субсидіях. Без грошей. У Маріуполі - трудовий народ. Заводи стоять. Роботи у місті немає. Було б слушно, щоб люди самі відновлювали своє місто. Дайте людям роботу!» - пишуть вже спостерігачі-росіяни, які приїжджають у місто.

«Ми як раби, - каже Олег Крайній. – Якщо росіянин отримує 7 тисяч руб. на день, то маріуполець – 2-2,5 тисячі. Якщо росіян за ці гроші забезпечують 3-разовим харчуванням та спецодягом, то маріупольців не забезпечують нічим. І єдине, що об’єднує і російських робочих, і маріупольців, так це те, що затримки із зарплатою інколи трапляються у росіян та азіатів. Але так, як маріупольців кидають на гроші – не кидають більше нікого. І головне – у нас немає жодного законного способу домогтися справедливості, добитися виплат. От і думаємо ми тут, за кого нас в росії тримають…»

Політолог Михайло Шейтельман вважає, що таке ставлення до населення на окупованих територіях порушує Женевську конвенцію, яку росія ратифікувала. 

Проте це далеко не єдине порушення міжнародних законів, які дозволяє собі російська федерація, тому не варто очікувати цивілізованої поведінки від країни, президент якої оголошений у міжнародний розшук за кримінальний злочин.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube