Історія та особливості ножа Сантоку: японська кухонна традиція

Ніж сантоку, хоч і зовсім не давній, але цілком справжній японський кухонний ніж. Він стає все більш популярним у всьому світі завдяки своїм унікальним особливостям та історії. Santoku в перекладі з англійської означає «три чесноти», що означає його здатність справлятися з трьома типами нарізки: нарізанням на шматочки, нарізання кубиками (так званий дасінг) та подрібнення на фаршем. Насправді, історія ножа сантоку починається з 1940-х років, але справжню популярність він отримав вже наприкінці двадцятого століття.

Походження ножа Сантоку

Ніж сантоку виник в Японії в середині 20 століття. У період після Другої світової війни в Японії відбулося зростання інтересу до кулінарії в західному стилі, що не дивно, якщо загадати, що саме у цей час там стояв американський окупаційний корпус. Потреба навчитись робити європейські страви призвела до створення ножа, який поєднав у собі найкращі японські та західні традиції. Цей новий ніж був розроблений, щоб бути максимально універсальним, міцним і зручним у використанні.

Ніж сантоку був розроблений як щось середнє між ножем накірі (традиційним японським ножем для овочів) і кухарським ножем (шеф-ножем) у західному стилі. Він має пряме лезо і притуплене вістря, на відміну від європейського кухарського ножа, який має дещо вигнуте лезо і спрямоване вперед гостре вістря. Лезо ножа сантоку зазвичай коротше й тонше, чим у кухарського ножа, що значно полегшує керованість ножа та загальне користування ним. 

Особливості ножа сантоку

Ніж сантоку має кілька унікальних особливостей, які відрізняють його від інших ножів. Лезо ножа сантоку зазвичай має довжину від 12-20 см, з прямим лезом, що злегка загинається вгору у напрямку вістря. Лезо дещо тонше, чим традиційний кухарський ніж, що робить його ідеальним для акуратного, рівного, тонкого нарізання делікатних продуктів, таких як риба та овочі чи м'який сир.

Однією з найбільш помітних особливостей ножа сантоку є невеликі заглиблення або вздовж краю леза. Ці порожнини створюють повітряні кишені між лезом і їжею, що нарізається, чим зменшують тертя (тобто, спрощують різання) та запобігають прилипанню їжі до леза. Ця функція особливо корисна під час нарізання тонкими шматочками сирої риби чи овочів.

Багато типових сантоку також мають унікальний дизайн рукоятки, яка зазвичай коротша та легша, чим у традиційний європейського кухарського ножа. Рукоять часто виготовляється з міцного матеріалу, такого як паккавуд (Pakkawood) або мікарта (Micarta), які забезпечують зручне та надійне утримання ножа в долні під час роботи.

Використання ножа сантоку

Ніж сантоку – це неймовірно універсальний ніж, який має самий широкий спектр можливого використання. 

При використанні ножа сантоку важливо використовувати правильну техніку. Ніж слід тримати міцно, при цьому великий і вказівний пальці тримають основу леза, а інші пальці обхоплюють рукоять. Лезо потрібно тримати під невеликим кутом, щоб кінчик ножа торкався обробної дошки, а п’ята леза була трохи піднята.

Щоби різати ножем сантоку, їжу слід тримати на місці не ведучою рукою. Ведуча рука веде ніж крізь інгредієнт, що нарізається, м’якими рухами вперед-назад. Важливо виконувати точні, контрольовані рухи, та не поспішати (якби цього не хотілось би після того, як ви подивились відео на Youtube), щоби не порізатися або не пошкодити їжу.

Висновок

Сантоку – насправді унікальний за своєю універсальністю кухонний ніж, який став улюбленим серед шеф-кухарів і домашніх кухарів по всьому світі. Поєднання японських і західних традицій виготовлення ножів робить його ідеальним ножем для використання під час приготування самих різних страв. Незалежно від того, є ви професійним шеф-кухарем чи готуєте вдома, познайомитись з ножем сантоку вам дійсно варто!