«Розбери русню на сувеніри». Як підприємець з Маріуполя робить брелоки з уламків російської техніки для допомоги ЗСУ, - ФОТО

Сергій Науменко виготовляє прикраси ручної роботи з дерева та епоксидної смоли та продає їх по всій Україні через свій онлайн-магазин «WoodYOULike» в Інстаграмі.

Будучі студентом, він навчався цій справі самостійно. Йому завжди подобалося втілювати нові ідеї і робити цікаві вироби, бо так він відчуває самозростання. Після початку повномасштабної війни покупці його магазину почали замовляти й патріотичні прикраси з символікою України.

Завдяки фінансовій підтримці його клієнтів і державній допомозі, Сергій зміг досить швидко відновити свій інвентар та майстерню, бо всі речі та робоче обладнання довелося залишити в Маріуполі через війну.

Зараз, окрім звичної для майстра роботи, Сергій ще виготовляє з епоксидної смоли сувенірні брелоки з уламків збитої російської техніки для проєкту «Розбери русню на сувеніри».

Цю ідею ініціював Петро Шуклінов - журналіст та військовий кореспондент, співзасновник благодійного фонду «Несемось». Волонтери вже реалізували три партії брелоків з різної важкої ворожої техніки, на виручені кошти від яких придбали машини для ЗСУ.

“Це дуже класна та актуальна ідея. Бо люди дуже хочуть допомогти ЗСУ, але і їм також дуже приємно отримати взамін якийсь символічний сувенір. Особливо, якщо він пов’язаний із перемогою України. Бо в цих брелоках – уламки російської техніки, яка для ворога є найдорожчою та найсучаснішою, але, незважаючи на це, ЗСУ змогли її знищити”, - каже Сергій. 

Як Сергій став майстром епоксидних прикрас

Цікавитися виробами з епоксидної смоли та дерева Сергій почав ще під час навчання в університеті. Коли він побачив наживо одну з подібних прикрас у хлопця, який їх робив, то був вражений і захопився цією справою, кинувши собі виклик навчитись цій майстерність. Але тоді це було розвагою, а після випуску стало підприємницькою діяльністю під власним брендом.

''Тоді ще не навчали виготовленню прикрас з епоксидної смоли та дерева. Це зараз є різні майстер-класи та безліч іншого. Я дивився різні відео на ютуб, шукав інформацію та навчався всьому самостійно. Але досвід прийшов з часом’’, - згадує майстер.

Поступово майстер зрозумів, що виготовлення таких прикрас приносить йому задоволення та достатній прибуток, тому відчуваючи натхнення від нових замовлень, Сергій постійно вдосконалював свої уміння.

“Я займався виготовленням кулончиків, каблучок, брелоків та деяких сувенірів. Тобто все, що люди попросять, - те й робив. І саме коли замовляють щось нове – тоді я відчував моє зростання. Я не люблю робити одне й те саме багато разів. Коли потрібно робити різне – тоді це цікаво”, - каже Сергій.

Раніше на виготовлення одного виробу – кулончика чи каблучки - майстер міг витратити і пів дня. Бо кожна деталь робиться ювелірно вручну, а майстер ставився до своєї роботи надмірно критично. Але з часом він набув досвіду та швидкості - і зараз може зробити одну прикрасу за пару годин, від початку і до самого кінця.

За два роки до початку повномасштабної війни Сергій та його дівчина Дар’я почали жити разом. Вона стала для майстра музою-натхненницею та згодом також долучилася до його справи і допомогла успішно написати грантову заявку від проєкту #EU4Youth, яким займалася Маріупольська Спілка Молоді. Тож і довелося розширювати майстерню для двох, крім того, і замовлень ставало все більше. 

На початку повномасштабної війни Сергій і Дар’я були в Маріуполі. Вони вклали багато фінансів в облаштування житла та майстерні, але були змушені все залишити. Сподіваючись на швидке повернення до рідної домівки, Сергій і Дар'я  взяли тільки пару рюкзаків та котів і виїхали з міста 26 лютого. 

Історія успішного відродження бізнесу

Залишивши весь робочий інвентар та майстерню в Маріуполі, Сергій і Дар’я поїхали спочатку до Дніпра – і вже там потроху почали відновлювати свій мікро-бізнес. Близько місяця ніяких замовлень не надходило.

“Бо люди не готові були купляти щось, всі були в паніці, зберігали кошти як могли. Потім на другий місяць почали писати щодо замовлень, висловлювали порозуміння, питали, чи працюємо ми. Я брав потихеньку замовлення і говорив, що десь, може, за пів місяця я вже почну. І люди все одно замовляли, хоч і мало, та чекали”, - пояснює Сергій.

Пара зіткнулася з багатьма складнощами релокації підприємництва. Багато постійних та можливих клієнтів їх магазину повиїжджали закордон або мали різні інші обставини, через які вони більше не робили замовлення. Також одна з найголовніших труднощів у відновленні бізнесу – це необхідність закуповувати все обладнання заново. Не маючи на це фінансів та враховуючи зріст цін на все, Сергій був вимушений звернутися до своїх покупців по допомогу.

“Я розповів свою історію підписникам і вони допомогли фінансово. Мені цього вистачило, щоб закупити необхідне першочергове обладнання – трохи смоли та дерева”, - згадує Сергій.

Після місяця перебування у Дніпрі пара майстрів переїхала до Львова через роботу Дар’ї в цьому місті. Сергій одразу пішов шукати місце, де він зможе працювати із лазером, що вкрай необхідно для виготовлення таких прикрас. Йому вдалося знайти лазер прямо поряд із тим приміщенням, яке ідеально підійшло для його майбутньої майстерні.

“Мені так пощастило, бо зараз я маю дуже класні умови для роботи, навіть кращі, ніж в Маріуполі. Бо в Маріуполі, щоб скористатися лазером, я їздив на інший кінець міста раз на тиждень. А тут просто спустився – і він поряд, та й сама майстерня у мене тепер набагато більша та зручніша”, - каже Сергій.

Допомогло успішно відновити самозайнятість і те, що локальної прив’язки до місця у їхнього бізнесу не було. Майже всі замовлення Сергій відправляв по Україні поштою, інколи навіть приймав замовлення з-за кордону. Так само продовжив робити і зараз. Тому і зміг досить швидко вийти майже на ті самі оберти бізнесу.

Підприємець ще й досі поповнює свій робочий інвентар та вклав в нове обладнання, завдяки допомозі підписників, родини та виплат переселенцям, вже близько 150 тисяч гривень.

“Напочатку, коли приймав замовлення, багато людей відправляли більше грошей, зазвичай на 100 чи 50 гривень. Було дуже приємно, що люди просто співчувають і турбуються”, - згадує Сергій.

Зазвичай в списках замовлень прикрас – ідеї, пов’язані із певною подією, щось особисте та важливе для певної людини. Підприємець також робив патріотичні подарункові вироби для воєнних та волонтерів, які дарував їм від себе, дякуючи за їх роботу.

Також тепер покупці просять про виготовлення прикрас з символікою України, в яких присутні герб, флаг та слова вдячності нашим захисникам.  

«Розбери русню на сувеніри», або як зібрати кошти на допомогу ЗСУ

Проєкт «Розбери русню на сувеніри» створили волонтери для збору коштів на покупку машин для ЗСУ. Побачивши, що збір коштів на благодійність стрімко падає, Петро Шуклінов знайшов цікавий спосіб, щоб це виправити. 

Сергія, як майстра епоксидних виробів, знайшов один з співзасновників благодійного фонду «Несемось» Ярослав Андрюк. Маючи дві фари від російської «Оси», він зустрівся з підприємцем та запитав, що він може з цим зробити.

“Я сказав, що можу порізати цей метал, побити скло на фарах і позаливати їх епоксидною смолою у силіконові формочки, просто щоб в смолі застигли ці осколки. Ярослав одразу погодився”, - згадує Сергій.

Так і виготовили першу партію 20 брелоків з уламками російської «Оси» вартістю близько 500 тисяч гривень, на які змогли купити кілька машин для ЗСУ.

“Коли я дізнався про таку кількість коштів на допомогу ЗСУ і усвідомив, в якому масштабі я допомагаю - одразу вау! І Петро мені розповідав, що один депутат з Києва купив одразу 4 брелоки за 100 тисяч – це одразу пів машини. Тобто ця ніби безделушка майже нічого не вартує, але дуже великий сенс і людині приємно”,  - каже Сергій. 

Наступну партію з 30 брелоків зробили з уламків російського гвинтокрила К-52 “Алігатор”, збитого у Київській області. Їх подарували українські депутати конгресменам США у Вашингтоні. 

 “У мене навіть не було слів, як це круто! Мені не вірилось, що я долучився до такої важливої справи, і тепер в чиїх руках мої роботи”, - захоплюється Сергій.

Після цього, побачивши що така схема працює, а кількість необхідних машин для військових зростає, Сергія попросили про виготовлення третьої партії сувенірів. На цей раз брелоки робили з гелікоптера МІ-35, а потім довезли ще уламки авто-пілотної техніки та літака-винищувача. 

“Тобто ми збираємо не просто якісь звичайні танки та машини, а саме дорога, типу крута та потужна (за версією росіян) техніка. Щось дуже рідкісне, гвинтокриле”, - пояснює майстер.

Сергій особисто не продає в своєму магазині ці брелоки. Але розмістивши на сторінці їх фото, він отримав безліч запитань про те, де їх можна придбати. На жаль, клієнти його магазину не можуть дати таку велику суму, скільки можуть виручити волонтери благодійного фонду на своїх аукціонах та розіграшах. Тому майстер скеровує всіх бажаючих до координаторів цього проєкту, який ще матиме наступні партії сувенірів. 

Майстерні плани Сергія на майбутнє

Нещодавно Сергій і Дар’я одружилися. Вони обручилися буквально в ті самі числа, які запланували ще до війни. Тепер подружжя мріє про розширення їхнього підприємництва та планує виготовляти не тільки прикраси та невеликі сувеніри, а й більші за розміром вироби.

“Хочу почати робити різні статуетки, світильники, речі для дому, столи та щось таке більш об’ємне. Це теж буде круто. Але це буде і дорожче та складніше виготовляти”, - поділився планами майстер.

Саме тому Сергій планує влаштувати на роботу до своєї майстерні хоча б одного працівника та розвивати бізнес. Він хоче продовжувати рекламувати та продавати вироби через онлайн-магазин, бо для створення локального бізнесу необхідно наймати більше людей та завжди мати в наявності багато товарів.

Про Маріуполь Сергій згадує з теплом та жалем, бо це місто залишилося в його пам’яті в самому розквіті сил, адже за останній час там зробили так багато нового та сучасного.

А нещодавно Сергій зустрів своїх знайомих з Маріуполя, які зараз відкрили у Львові кав’ярню 0629. Майстер хотів подарувати їм якусь особливу частинку Маріуполя, яка доповнить атмосферу відчуття рідного міста для маріупольців в цьому закладі. І дякуючи одному з покупців, Сергій отримав шматки уламків Драматичного театру у Маріуполі, які він зовсім скоро передасть до кав’ярні 0629 у Львові. Підприємці збираються встановити їх у вибоїну в стіні, тож кожен відвідувач зможе побачити їх на власні очі та особисто доторкнутися до частинки Маріуполя в цьому місці. 

“Хочу побажати маріупольцям, щоб вони трималися та не виїжджали до росії, а підтримували нашу економіку. Бажаю, щоб люди займалися своєю справою, тим, що їм подобається, та тим, що вони люблять і що може приносити користь Україні”, - висловив побажання маріупольцям Сергій.