Брудна земля знищеного Маріуполя. Як російські бомби на «Азовсталі» отруїли все живе навколо, - ФОТО, ВІДЕО

Маріуполь прийняв на себе рекордну кількість ракет, авіаційних та запалювальних бомб з хімічними речовинами. Вся ця смертельна злива містить тони хімічної отрути. Епіцентром руйнування та забруднення став металургійний завод "Азовсталь". Що відбувається на території підприємства, наскільки реальна загроза потрапляння отрути у море , - ми розповімо у цьому матеріалі.

Ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Маріуполь мав свою особисту історію з екологією. І частина цієї історії – це забруднення ґрунтів міста. Два величезні металургійні заводи компанії «Метінвест» були одними з найбільших джерел викидів забруднюючих речовин та утворення відходів в Маріуполі. Хоча, насправді, викиди з цих двох заводів почали забруднювати ґрунти Маріуполя набагато раніше - ММК ім.Ілліча робив це більше 120 років, а МК «Азовсталь» -  майже 90 років. 

Тому Маріуполь та його околиці мали серйозну проблему із забрудненням ґрунтів різними металургійними викидами. При цьому повноцінного екологічного аудиту щодо стану ґрунтів у місті не було ні у часи СРСР, ні у часи вже незалежної України. У Радянському Союзі проблема здоров’я мешканців промислового міста була завжди після питання виробництва, бо «понад усе країна потребує метал». А у часи незалежної України, провести всеосяжний аналіз якості ґрунтів в усіх районам міста, щоб люди могли зрозуміти реальну ситуацію з забрудненням, заважав вже величезний вплив олігархів. На жаль, без цього неможливо планувати вирішення цієї проблеми.

При цьому була як мінімум одна спроба отримати хоча б базові дані про стан маріупольських ґрунтів. Громадська організація «Екодія» за підтримки чеської ГО «Арніка» змогли провести разовий відбір проб ґрунту в різних районах Маріуполя на дитячих майданчиках.  Зрозуміло, що ці одиночні проби неможливо назвати повноцінним екологічним аудитом ґрунтів, бо тоді потрібно було би зробити тисячі різних досліджень. Але навіть цей невеликий експеримент, який відбувся завдяки підтримці Чеської республіки, показав, що проблема забруднення ґрунтів Маріуполя важкими металами існує. В цих небагатьох пробах були значні перевищення допустимих показників по деяких важких металах. 

Але 24 лютого 2022 року все змінилося. І головними забруднювачами повітря, води та ґрунту стали не заводи, а російськи окупанти. Обстріли почалися з реактивних установок «Град», важкої артилерії та танків. Потім додалися надважкі некеровані авіаційні фугасні бомби ФАБ, якими просто зрівнювалися з землею цілі будинки. А за ними пішли крилаті ракети з кораблів, які були розташовані поряд з містом.

Коли більшість міста була вже зруйнована, останнім бастіоном спротиву залишалася територія МК «Азовсталь», де змогли укритися цивільні та декілька тисяч захисників Маріуполя. І вже по ним російські окупанти використовували все можливе жахливе озброєння, яке в них є. На відео були оприлюднені обстріли з літаків надважкими бомбами ФАБ-1000 та ФАБ-2000. 

Використовувалися термобаричні снаряди «Сонцепьока». Був обстріл з установки розмінування «Метеорит», яка закидає на дроті надважкий заряд вибухівки і зрівнює з землею все поряд. 

Російськи окупанти навіть не нехтували використовувати запалювальні снаряди по «Азовсталі», попри те, що у бомбосховищах заводу знаходилися і цивільні. Яка саме речовина використовувалась у цих снарядах – фосфор чи інша небезпечна речовина - на жаль, невідомо. 

За попередньою інформацією, яку озвучували в Генштабі ЗСУ, під час захоплення Маріуполя російськими окупантами, на місто в цілому було скинуто більше 700 тон вибухових речовин. Під час вибуху набоїв стається викид частинок снаряду у повітря, а далі речовини потрапляють до ґрунту та джерел води. В першу чергу йдеться про забруднення саме частинками важких металів -   свинця, міді, цинку, миш'яку. Але не меншу небезпеку несуть хлоровані розчинники, нітроароматичні вибухові речовини та купа інших хімічних речовин (сірка, фосфор та інш.), які входять до складу вибухівки у набоях та до складу палива двигунів реактивних снарядів. При тому, що повний  хімічний склад як вибухівки, так і палива часто засекречений виробником. Тому зрозуміти, що саме потрапляло в Маріуполі під час атак росіян на місто, спочатку у повітря, а потім у ґрунт та воду, без проведення лабораторних відборів проб майже неможливо. 

Зрозуміло, що самі окупанти не збираються проводити дослідження ґрунту та води, бо це буде прямою фіксацією наслідків їх же військових злочинів проти маріупольців. А українська влада та міжнародні незалежні організації повністю відрізані від можливості будь-якого доступу  до окупованих територій. 

Але проблема обстрілу промислових підприємств, а в нашому випадку двох металургійних гігантів, МК «Азовсталь» та ММК ім.Ілліча, це - не тільки про забруднення навколишнього середовища від самих снарядів. Це - створення ситуацій для величезного забруднення як проммайданчиків комбінатів, так і величезної території по сусідству з ними, а саме від наслідків руйнування устаткування заводів та того, що знаходиться на їх території.

По перше, це - сировина для виробництва металу: вугілля, коксівне вугілля та найбільш небезпечне – перемолоте майже у пудру спеціальне вугілля для пиловугільного вдування в домни. Воно дуже легко запалюється та розноситься вітром на великі території. Окрему небезпеку при прямому влучанні у них, можуть нести металеві доданки для легування сталі у конверторному виробництві.

Для технологічних потреб виробництва, на території обох заводів зберігаються у великих об’ємах хімічні речовини. Наприклад, кислоти та інші хімічні речовини для процесу травлення металів. Об’єм таких речовин може бути величезним, вважаючи, що зберігалися вони у залізних цистернах та спеціальних великих ємностях. При потраплянні у ґрунт, ця кислота сильно окислює його та вбиває все живе. 

Також небезпечна історія з побічними продуктами виробництва. Це - зберігання продуктів  коксохімічного виробництва на МК «Азовсталь»: фенольна вода, бензоли, смоли та багато інших речовин. Потрапляння їх до грунту на території заводу, а потім до Кальміусу та Азовського моря, може нанести шкоду біоценозу цих водних об’єктів. 

Це таблиці з Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки - офіційного реєстру, де фіксуються показники номенклатури та кількості небезпечних речовин, які зберігалися на території МК «Азовсталь»

 та МК ММК ім.Ілліча.

Особливу увагу треба приділити такій речовині, як СОВТОЛ. Це – хімічна речовина, яка широко застосовувалася як наповнювач у конденсаторах великої ємності та трансформаторах струму у часи СРСР. Це - високотоксична, канцерогена та шкідлива для здоров'я людини рідина. Згідно з даними реєстру, на обох маріупольських заводах зберігалися сотні тон цієї наднебезпечної речовини.

Що зараз з усіма цими хімічними речовинами – невідомо. Якщо вони вже потрапили у грунт або воду, наслідки можуть бути катастрофічними та дуже довготривалими.

Окрема тема промислового забруднення під час обстрілів у Маріуполі - це три майданчика зберігання небезпечних відходів виробництва на МК «Азовсталь», які знаходяться майже у прямому контакті з Азовським морем. 

Перший об’єкт це - хімічний відстійник із захисною дамбою навколо азовстальської шлакової гори. 

Попри величезні побоювання щодо прямого знищення бомбами цієї дамби, потрапляння забрудненої сірководнем та солями важких металів води у море (такі заяви робив міський голова Маріуполя Вадим Бойченко - посилання), на цей час немає фото або відеопідтвердження пошкоджень захисної дамби.  АЛЕ, є інша небезпека для цього об’єкта. 

Експерт з питань промислової екології Максим Бородин пояснює, що захисна дамба зроблена з насипу шлаку та бетонних плит зверху, тому попри все, існує дренаж між хімічним відстійником (зелений колір на малюнку) та морем – тобто, відстійник не герметичний!

“Я консультувався з представниками “Метінвесту” з цього питання для попередження виникнення дренажу з відстійника у море. У відстійнику постійно підтримувався рівень забрудненої води нижче, ніж рівень моря, за допомогою спеціально побудованої берегової насосної,  електронасосів, які включалися автоматично при підйомі рівня води у відстійнику вище за допустимий. Таким чином більш вищий рівень моря не давав дренувати хімічно забрудненій воді з відстійника у море. 

Зараз насоси не працюють і немає жодного контролю за рівнем води у хімічному відстійнику. А  її рівень може значно вирости, якщо будуть дощові зливи, як минулого року, коли за добу випадали місячні норми. Наслідком такої ситуації буде потрапляння небезпечної води з відстійника прямо до Азовського моря”

Другий небезпечний майданчик поряд з морем,  вважає експерт Максим Бородин, - шламонакопичувач. Це - група осаджувальних озер, куди скидалися величезні об’єми води, забрудненої твердими частинками у вигляді мокрих шламів (шлами – це зволожені у газоочистках частинки пилу та забруднюючих речовин). За рахунок осадження важких частинок, відбувалося часткове очищення шламової води, яка потім без будь-якого додаткового очищення стікала у море через промисловий водовипуск №9.

Зараз, коли виробництва більше немає, вода зі шламами припинила поступати в шламонакопичувач і, скоріш за все, на деякий час з водовипуску №9 вона не буде йти у море.  Але, як і в ситуації з хімічним відстійником біля шлакової гори, у випадку надвеликої кількості атмосферних опадів та снігу, може статися безконтрольний витік великої кількості забруденої важкими металами та нафтопродуктами води зі шламонакопичувача у Азовське море.

Третій небезпечний об’єкт зберігання відходів на майданчику «Азовсталі»  – золонакопичувач ТЕЦ.

У ньому зберігається зола, яка накопичувалась раніше при роботі ТЕЦ на твердому паливі (промисловому продукті). І проблема у тому, що промпродукт мав зависокі зольність та вміст сірки, а також алюмінію, оксидів кремнію, радіонуклідів, інших шкідливих хімічних речовин і важких металів (ртуті, селену, миш’яку, ванадію та інші). Поки цей золонакопичувач вологий, він не несе великої небезпеки навколишньому середовищу, бо зола мокра та знаходиться у стані пульпи, а тому її частинки не  піднімаються у повітря та не розносяться. 

І от саме в ситуації з золонакопичувачем, ризики забруднення навколишнього середовища дуже високі, в разі недостатнього зволожування його поверхні (сухе літо та відсутність ручного підкачування води ззовні), коли існує велика вірогідність висихання й розносу золи у море та на територію міста!  Враховуючи площину золонакопичувача у 600 000 м2, загроза забруднення довкілля є величезною, а наслідки його можуть бути катастрофічними.

З всього вищеописаного випливають дуже сумні висновки: Маріуполь, який і раніше мав величезні проблеми з промисловим забрудненням ґрунту, зараз впевнено перетворюється на ЗОНУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ. На жаль, сказати зараз чи залишиться хоча б  частина міста придатною та безпечною для життя людей, неможливо. 

Лише після деокупації міста, залучення міжнародних фахівців-екологів, проведення необхідних аналізів та екологічного аудиту, можна буде оцінити реальний стан екологічної ситуації у місті. Але вже зараз зрозуміло, що брудна земля, знищеного росіянами Маріуполя, не скоро стане чистою…

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.