Складні питання. Що робити з тими, хто підтримав російську окупацію

Два місяці окупації Маріуполя, в принципі, дали уявлення про масштаби колаборації та підтримки окупаційних військ з боку місцевого населення.

Зрадників багато. Серед тих, хто пристав на службу окупантів,  - недооціненні «генії», люди, ображені на українську владу через відсторонення від посад, негідники, на яких ФСБ росії має певний компромат, та ідейні любителі росі. Всі ці люди – а їх виявилось біля сотні на весь Маріуполь – будуть відповідати згідно з Законом України № 2108–IX.

За участь в окупаційних органах влади,  заперечення агресії росії, запровадження стандартів освіти окупантів та інші злочини (про це ми писали в «Складних питаннях» в травні) українських колаборантів  чекає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 15 років, залежно від важкості злочину.

А що робити з тисячами тих, хто зараз залишається в Маріуполі, прямих злочинів проти своєї держави не коїть, проте виправдовує дії росії, каже, що у війні «винні обидві сторони» та «стріляли всі» і іншу аналогічну нісенітницю?

Таких дійсно багато. Якщо кожного  саджати у тюрму, то не вистачить тюрм.

Так склалося, що ці люди народились в України, виросли тут, але  з різних причин вважають себе громадянами іншої країни. Вони просто ненавидять Україну.  

Чому?  Це риторичне питання, на яке не має і не може бути відповіді. Але після перемоги нам усім доведеться знайти відповідь на інше – що робити з усіма цими людьми. Бо неможна пробачати і жити далі, немов не було зради. 

Не повинні люди, які звинувачують Збройні Сили України в тому, що вони виконують свою роботу – захищають кордони свої держави, які називають свою рідну армію «нацистами», брати участь у виборах, формувати стратегію розвитку своєї країни, свого регіону і міста.

Як має діяти держава стосовно таких людей – дійсно, складне питання. Відповідь на нього не буде приємною і буде напевно піддаватись критиці в певних «ліберальних» колах. Але країна буде мусить прийняти ці непопулярні рішення задля безпеки своїх громадян. І це не фігура мови – це дійсно питання життя та загибелі.

Існують декілька варіантів, як слід поступати, спираючись на досвід європейських країн.

Наприклад, є досвід Чехословаччини.

Нагадаємо, що одним із приводів розпочати війну в 1939 році Гітлер використав національне питання судетських німців у Чехословаччині. Німці жили компактно на території Чехословаччини, і Гітлер вирішив «захистити» їхні права. 

Після закінчення Другої світової війни влада Чехословаччини ухвалила  декрети Бєнєша, згідно з якими всі німці були примусово депортовані до Німеччини, а саме географічне поняття «Судети» ліквідовано.

Тобто, перший варіант вирішення проблеми для русофілів в Україні  – примусова депортація на територію  російської федерації.

Але є і інший варіант розв’язання складної ситуації. Ним скористались республіки Балтії, коли після розвалу СРСР отримали незалежність.

Мешканці цих країн, які відмовлялись вивчати мову, знати історію своєї країни,  не цінували звичаїв і традицій, кричали, що «это наша земля и мы имеем право…»  були обмежені в правах. Апатриди (особи з невизначеним громадянством) не мали права брати участь у виборах. Але вони мали право змінити свій статус, якщо змінять ставлення до держави, в якій мешкають, та здати екзамен на знання мови та Конституції.

Проте в проросійському регіоні Естонії Нарва досі є люди, які є нащадками військовослужбовців радянської армії, які і їхати не хочуть до росії (бо кому воно потрібно після цивілізованої країни переїжджати у російське лайно), і вчити мову не хочуть («мы на своей земле» - знайомо, чи не так?).

Тому незважаючи на те, що за останні роки кількість апатридів зменшилась, певний відсоток негромадян все ще є.

Тобто, другий варіант вирішення проблеми любителів руського миру (не тільки в Маріуполі, ми так вважаємо, і не тільки на Сході України, а і в усіх інших регіонах) – обмеження в правах.

І той, і інший спосіб – дієві. В Естонії вважають, що їх маленька країна ніколи б не стала членом Європейського Союзу, якби у виборах брали участь проросійські мешканці країни.

Власне, і у нас не має в цьому сумнівів. Якщо б проросійські мешканці України не брали участь у виборах, то Україна вже давно була б членом НАТО. 

Тобто, так чи інакше, але щось вирішувати буде треба. Який спосіб вирішення проблеми обрали б ви? Проголосуйте.  

Читайте також: Складні питання. Кого в Маріуполі будуть вважати колаборантами, і яке покарання їх чекає

ЧИТАЙТЕ НАС В ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ МАРІУПОЛЬ 0629. ОБГОВОРЮЙТЕ НОВИНИ В НАШІЙ ГРУПІ В ФЕЙСБУЦІ МАРУПОЛЬ МІСТО-ГЕРОЙ