"Увесь світ вважає головним мізки, а ми руду". До Маріуполя приїхали 15 бізнесменів з усієї України, - ФОТО

Наприкінці минулого тижня до Маріуполя завітали члени всеукраїнської бізнес-спільноти "Board", щоб познайомитися з місцевими підприємцями та міською владою, більше дізнатися про місто та перспективи ведення тут свого бізнесу та, можливо, запропонувати партнерство. Вже незабаром дізнаємося з ким міській владі вдалося домовитися про майбутню співпрацю.

Що таке "Board", запитаєте ви? Якщо дуже коротко, то це 750 історій успіху.

"Board" - бізнес-спільнота України, яка об'єднує 750 успішних підприємців з 12 міст країни, які не просто готові ділитися своїм досвідом, а виступають за активну колаборацію бізнесу один з одним і допомагають таким чином розвивати підприємництво в Україні.

Близько 15 підприємців з різних міст України відвідали площу Свободи та Миру, культурно-туристичний центр "Вежа", Театральний сквер та пірс. Серед бізнесменів були головний виконавчий директор (СЕО) мережі кінотеатрів "Мультиплекс" Роман Романчук, який до цього розвивав найбільшу в Україні мережу японської кухні "Сушия", власники шкіл іноземних мов, спортивних центрів, ресторанів, магазинів тощо.

Запросив засновників та учасників цієї спільноти до Маріуполя Петро Андрющенко, який в міській раді займається напрямком просування Маріуполя серед українських міст.

Наразі "Board" розглядає Маріуполь як одне з найцікавіших для розвитку бізнесу місто. "Ми бачимо, що тут будуть великі інвестиції в розвиток сервісної інфраструктури, у розвиток малого та середнього бізнесу. У Маріуполі потенціал росту набагато більший, ніж у Києва, за нашими оцінками. Тому куди інвестувати - звісно, що в Маріуполь. З осені ми сподіваємося, що Маріуполь долучиться до нашої бізнес-спільноти "Board", - розповідає один із співзасновників спільноти Андрій Длігач.

Відомий в Україні економіст, стратег, бізнесмен, футуролог та радник президентів Андрій Длігач розповів підприємцям Маріуполя про майбутнє економіки.

Консультації пана Андрія може дозволити собі далеко не кожен навіть успішний за мірками Маріуполя бізнесмен. А його ідеї та бачення теперішнього й майбутнього варте того, щоб бути почутим.

Тож приводимо основні тези Андрія Длігача, які будуть корисні не лише бізнесменам, а й людям, які цікавляться процесами в світі:

Металургія майбутнього - це програмісти, а не сталевари.

Відродження української економіки починатиметься з міст. При чому таких, як Маріуполь, а їх в Україні небагато.

Здатність адаптуватися - є головним рушієм зростаючої компанії.

38% у світі, 32% в Україні та 84% серед покоління міленіалів - це відсоток людей, які готові відмовитися від своєї роботи на користь комп'ютерних ігор, якщо їх буде безперебійно забезпечено їжею та електроенергією.

Україна зараз займає 20% на світовому ринку розробки ігор. Зараз цей ринок обчислюється 160 млрд доларів, а в найближчі 10 років він досягне 2 трлн доларів. Якщо Україна збереже свою долю, то наш прибуток зросте в чотири рази.

Будь-яка бізнесова сфера, комунікації, продажі та ін. стають іграми, і всі ми в них граємо.

Зараз ми їмо корів. Вони їдять зелень і переробляють 14 її грам на 1 грам білка, який ми з'їдаємо у вигляді стейка. Корови - це 38 % викидів метану, а це більше, ніж димлять труби в Маріуполі. Корови "з'їли наш клімат", як вважає Андрій Длігач, та приводить приклад, що Маріуполь вже знаходиться в зоні субтропіків. 1 коник (з рос. кузнечик) з'їдає 2 грами зелені, щоб дати 1 грам білка, а корова для цього з'їдає 14 грам трави. Коник майже не п'є води, а корова п'є її стільки, що за останні 10 років удвічі впала водоносність в Україні, тобто ми у два рази втратили запаси питної води.

У 2030 році більша частина протеїнів будуть рослинного типу, а м'ясо будуть вирощувати в пробірках. Тому Україна вже зараз має повністю переорієнтовувати сільське господарство.

2020-ий став першим за останні 40 років з від'ємним ростом світового ВВП. 2021-ий буде першим, коли світове ВВП виросте більше, ніж на 5 %. Україна не реалізовує при цьому свій потенціал ніде і ні в чому. У нас є потенціал польотів в космос, купа стартапів, але ми їх не реалізовуємо навіть у металургії.

Все національне багатство України оцінюється в 1 трлн доларів: тут чорнозем, руда, поклади титану, літію тощо. Це рівно стільки ж, скільки в пенсійному фонді Норвегії. В Україні пенсійний фонд становить мінус 200 млрд грн щорічно. Немає у нас справжніх пенсій та накопичень.

Ми в Україні за останні 10 років недозаробили 1 трлн доларів нашою недбалістю. В основі якої те, що ми вважаємо головним нашим ресурсом чорноземи та залізну руду, а не мізки.

"Увесь світ вважає головним мізки, а ми руду. Через це всі біди", - говорить Длігач.

За 30 років незалежності економіка України (ВВП на душу населення) впала на 30%. У Білорусі виросла в 3 рази, у Росії - в 5 разів, в Аргентини - в 4 рази, в Південній Кореї - в 11 разів. Україна на рівні Сирії і Кенії.

97% металоконструкцій в країні вичерпали себе. З 12 енергоблоків атомних станцій 11 з них віджили вже свій термін експлуатації. За 30 років ми не побудували жодного.

Середня врожайність пшениці на українських чорноземах - 44 центнера з гектару, а в Нідерландах 100 центнерів з гектару, при тому, що там піски. Питання продуктивності набагато важливіше, ніж витискання наявних ресурсів.

Людський капітал - основний для будь-якої економіки, яка хоче зробити прорив.

Цифровізація дасть 40% росту ВВП у найближчі десятиліття, тому вже незабаром металургія буде комп'ютерною дисципліною, так само як хімія і навіть агросектор. Успішні фермери вже оцифровують свої ділянки та направляють дрони розпилювати речовини точково. Використання дронів у цій справі знижує споживання хімікатів утричі.

Економіка України дуже сильно зав'язана на сировині. При чому, в агросекторі ми сировини експортуємо значно менше, ніж в металургії та IT. 90% експорту в IT - це наші мізки, а не створення своїх продуктів.

В Україні провалена технологічність в усьому. Навіть у Польщі вона в рази вища в різних сферах, тому й продуктивність праці там вища. Через це, в тих бізнес-моделях люди заробляють значно більше, ніж в Україні, працюючи на ідентичних посадах.

У світі 24 трлн доларів зайвих грошей. Україні для того, щоб побудувати тут "новий Сінгапур" потрібно 240 млрд. Польща отримала ці самі 240 млрд за часи незалежності. Україні їх не дають. Наша країна залучає гроші міжнародних гравців по 8% річних, а африканські країни по 4-6%, хоча корупція там не менша.

Що ж потрібно бути в містах, щоб міжнародні інвестори хотіли вкладати туди гроші: економічний ріст, зростаючий внутрішній ринок, довіра та інтерес. Довіри до нестабільної країни немає і найголовніше - немає до нас інтересу.

Україна має дуже багато крутих ідей та стартапів. Наприклад, у Харкові будують катера, які відібрані голівудськими компаніями як найкращі у світі. Україна одна з небагатьох країн, де проектують вертольоти. Майже всі компанії в світі, де цим займаються, так чи інакше зав'язані на українських проектувальниках. У нас величезний потенціал і людські кадри, але чомусь ми сміємося над ідеями на кшталт гіперлупа. Ілон Маск чомусь в Росії говорить про свої фабрики з виробництва Тесли, а не в Україні. Хоча ми на 1 місці в Європі за покладами літію.

Ми маємо показувати світу Україну, як країну стартапів. Але ми самі не віримо в себе і не інвестуємо в прориви. Якщо ми не готові дивувати та робити прориви, то нас не буде видно серед країн.

Зараз у бізнесі потрібно працювати над залученістю клієнтів. І дивитися не "середню температуру по палаті", а розглядати кожного клієнта окремо. Потрібно вибудовувати модель сприяння з клієнтами і партнерство з конкурентами.

Гуманізація - один з ключових трендів цього часу. Тобто вміння побачити в кожному клієнті людину.

Бізнес має бути проактивним на ринку, а не чекати поки ринок сам принесе гроші на блюдечку. Питання не в тому, що дає ринок, а як ви цим користуєтеся. Потрібно не боятися його, а самим формувати.

Щоб перейти у проактивну позицію, потрібно або змінити мислення, або зрозуміти, що діяти потрібно спільно.

Споживач змінює свої звички у сторону вдумливого споживання. Для того, щоб вигравати на такому покупці потрібно робити не лише найдешевший і найякісніший товар, необхідно зрозуміти, що продається не сам по собі продукт, а враження, які людина отримує від покупки, цінність та соціалізація навколо цього товару, а також здатність людини розібратися і зрозуміти особливості даного продукту.

Потрібно бути там, де клієнт готовий купувати. Якщо у вас немає тієї точки, де йому зручно купити, то ви програли. Якщо ви ресторан, то ви програли сервісу Glovo, бо він забирає 36% від вартості страви, а ресторан менше 10%.

Ті, хто не вибудовує відносини напряму з клієнтом, - програли. Для цього треба використовувати підписки і продавати сервіс замість самого товару. Наприклад, ви підписані на всі оновлення телефону, і кожен місяць за це платите, а раз в рік постачальник замінює вам телефон на новий. Таким чином, ви ніколи не зістрибнете з цієї "голки".

Раніше давало успіх - доступ до певних ресурсів, зараз - доступ до інформації про кожного клієнта.

Цифрова трансформація - це не про діджиталізацію, це про вміння побачити як змінився українець. Зараз майже половина наших громадян стали новаторами, тобто постійно змінюють свою модель поведінки. Коли вони відмовляються від старих моделей поведінки, то хочуть чогось нового. Через це підприємці мають навчитися не просто прямувати за українцями, а передбачати поведінку кожного свого потенційного чи існуючого клієнта і випереджати його потреби, даючи те, про що він лише подумав. 

Для цього необхідно навчитися працювати з інформацією, співпрацювати між бізнесами (бо в основі співпраці лежить здатність обмінюватися досвідом та даними). Великі компанії як "Київстар", "Vodafone", "EVA", "AЛЛО", "Uber", "Епіцентр", "Eldorado", "Сільпо" зберігають багато даних, але вони зрозуміли, що навіть їх мало. Тому "Fozzy Group" (куди входять "Сільпо", "Фора", "Ringoo" тощо) та "Епіцентр" захотіли зібрати всі дані про українців і створити екосистему. Всі ці дані дозволяють передбачати дії людей, обрати найкраще місце для вашого кафе, дуже точно передбачити, коли людина витратить гроші на пральний порошок і в якому саме магазині. Це не майбутнє, всі ці інструменти вже розроблені та впроваджені.

За цим йдуть здатності: робити вау-ефект, замість лояльності клієнта вибудувати постійний інтерес до вас, перейти від мотивації персоналу до гейміфікації (використання ігрових практик та механізмів у неігровому контексті для залучення кінцевих користувачів до розв'язання проблем). Нове покоління вже зовсім скоро не працюватиме з 09:00 до 17:00, бо це не вписується в їх модель світу.

Людині в недалекому майбутньому залишиться не так багато ролей, але це й добре, бо ми будемо концентруватися на іншому: створенні чогось, комунікації, освіті, пошуку, покращенні якості життя, а не на виконанні рутинних операцій, до яких відносяться фінансове управління, менеджмент і всі інші сфери.

Наприкінці зустрічі Андрій Длігач закликав підприємців з різних куточків України припинити займатися рутинною роботою, почати співпрацювати між собою та обмінюватися досвідом, що й закладено в основу його бізнес-спільноти "Board".

"Тоді ми зможемо створювати нові бізнес-моделі, відкривати нові ринки, ставати успішними не через те, що ми працюємо більше, а через те, що ми працюємо головою. Бо головний наш ресурс - це ми самі", - підсумував Длігач.

Читайте більше: Чи задоволені містом маріупольці, - СТАТИСТИКА

Соціальні послуги тепер у мобільному додатку "Доступний Маріуполь", - ФОТО