22 лютого 2026 року у багатьох містах і містечках Канади прокатилась хвиля мітингів та маршів, у Шарлоттауні — столиці найменшої провінції Канади, острова Принца Едварда — також відбувся марш, присвячений річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
На острові проживає менше тисячі українців, але таке маленьке ком'юніті постійно влаштовує перфоманси для привертання уваги канадського суспільства до війни в Україні та грошові збори на підтримку ЗСУ та поранених бійців. І цього дня понад сотні людей вийшли на набережну міста. Фактично кожен десятий українець острова став частиною цього маршу.
Захід розпочався біля готелю Delta на набережній. Саме там відбувся мітинг-відкриття. З промовами виступили президентка Canadian Ukrainian Congress – PEI Branch – Еліна Лялюк, мер Шарлоттауна Phil Brown та сенатор Sean Casey. Говорили про солідарність, відповідальність, про допомогу Канади на політичному та дипломатичному рівнях, що війна триває — і пам’ять не може втомитися.
Учасники вшанували загиблих хвилиною мовчання. Пролунав гімн України та молитва «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни». Вулиця, яка щойно наповнювалась гаслами, стала абсолютно тихою.
Після промов колона рушила від набережної до будівлі мерії. Попереду йшли люди з прапорами України і транспарантами. Лунали ритмічні гасла — короткі, чіткі, без зайвого пафосу.
«Mariupol — is Ukraine! russia is a terrorist state»
«Kherson — is Ukraine! russia destroys Ukrainian cities»
«Crimea — is Ukraine! Stop russia, Stop war» та інші
Голос задавав маріуполець Юрій — очевидець перших днів вторгнення в місто. Він вигукував, і сотня голосів відповідала в унісон. Це звучало не як політичний перелік — це звучало як повернення кожного з них у спільну пам’ять.
Паралельно під час заходу тривав збір коштів на забезпечення радіозв’язку для бригади українських прикордонників. Люди жертвували різні суми з розумінням, що навіть на відстані тисяч кілометрів вони можуть бути частиною спільного спротиву.
До маршу приєдналися також представники іранської громади — кілька десятків людей тримали прапори Ірану і Канади та транспаранти із символікою українсько-іранської дружби. Вони відкрито заявили про підтримку України та підкреслили, що простий народ Ірану не є ворогом українців. Для них це була можливість сказати: відповідальність лежить на режимі, а не на людях.
Серед тих, хто зупинявся і розпитував про подію, була жінка — представниця корінного народу інуїтів. Вона говорила про власний досвід історичної травми, про колонізацію, про втрати її народу. І сказала просту річ: щоб розуміти одне одного, потрібно бути ближчими й чути біль інших.
CBC Charlottetown висвітлювала марш, записувала інтерв’ю з учасниками. Після завершення події журналісти спілкувалися з членами української громади.
Окреме інтерв’ю дав маріуполець Юрій. Він говорив не про політику. Він говорив про жахіття перших днів вторгнення, життя в облозі, про місто, яке руйнували квартал за кварталом. Про те, що Мариуполь сьогодні відбудовують — але десятки тисяч людей уже не повернути. Місто можна відновити фізично. Але пам’ять не перебудовується новими фасадами і разом із ними не повернути ту атмосферу, той живий ритм міста, який створювали саме люди.
Цього дня в Шарлоттауні Маріуполь звучав голосно.
І його почули, ввечері мерія міста засяє блакитним і жовтим світлом на підтримку України.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube