Понад 30 українських полонених із Макіївської колонії етапують до Росії: рідні бояться втратити з ними зв’язок

Понад 30 громадян України, яких утримують у колонії №32 в окупованій Макіївці, планують перевести до пенітенціарних установ на території Росії. Найближчими днями мають етапувати 24 українців, близько 20 з яких окупаційні структури засудили за так званими тяжкими політичними статтями.

Про це повідомляють «Новини Донбасу» з посиланням на родичів українських полонених. Йдеться, зокрема, про людей, яких незаконно позбавили волі ще у 2017–2019 роках і які провели в ув’язненні вже 7–9 років.

Колонія №32 у Макіївці після російської окупації отримала іншу нумерацію — окупаційні структури називають її колонією №2.

Макіївська колонія №32. Фото: сайт окупантів 

Серед статей, за якими окупанти засуджували українців, — «тероризм», «екстремізм», «шпигунство», а також нібито замах на підрив «державного ладу» так званої «ДНР».

Етапування вже почалося

Переведення українських полонених до Росії розпочалося ще у серпні. Тоді з Макіївської колонії етапували шістьох людей — одного цивільного українця та п’ятьох військових.

Одного з військовослужбовців відправили до Росії 15 серпня, ще чотирьох військових та одного цивільного політв’язня — приблизно через два тижні.

«Новини Донбасу» звертають увагу, що цих військових російська сторона не зараховує до категорії військовополонених, оскільки вони потрапили в полон ще до початку повномасштабного вторгнення і запровадження воєнного стану в Україні.

Більшість українців, яких зараз готують до етапування, перебувають за ґратами вже багато років. Деякі потребують постійного медичного нагляду, а в частини термін незаконного ув’язнення мав завершитися вже через один-два роки.

Однак навіть закінчення терміну не гарантує їм швидкого звільнення.

Після закінчення строку — ще й примусова депортація

Як пише видання, практика попередніх обмінів показала, що після завершення терміну ув’язнення українців можуть не відпускати одразу.

Під час обміну 14 серпня 2025 року в Україну повернулися, зокрема, колишні в’язні Макіївської колонії №32, яких раніше перевели до установ на території РФ. Після завершення строку покарання їх відправили до табору для депортованих, де вони провели ще близько пів року.

Обмін 14.08.2025, до якого увійшли й в’язні колонії № 32 у Макіївці. Фото: пресслужба Координаційного штабу України з питань поводження з військовополоненими

Причина в тому, що українців, які відмовилися отримувати російські паспорти, окупаційні структури зараховують до «іноземців». Після завершення строку їх можуть примусово депортувати.

Перед обмінами таким громадянам України, за даними видання, дають підписати повідомлення про примусову депортацію та заборону на в’їзд до Росії й на тимчасово окуповані території.

Куди саме везуть полонених — невідомо

Найбільше родичів непокоїть те, що ані самим ув’язненим, ані їхнім сім’ям не повідомляють, до яких саме колоній їх переводять.

Також невідомо, коли після етапування люди зможуть зв’язатися з близькими і чи матимуть таку можливість взагалі.

Із тих, кого перевели з Макіївки близько місяця тому, лише одному вдалося повідомити про себе. Він перебував на етапі у Красноярську та попросив передати рідним на підконтрольній Україні території, де він знаходиться. При цьому сам чоловік не знав, у якій колонії зрештою відбуватиме решту терміну.

Про місцеперебування інших етапованих на момент публікації матеріалу інформації не було.

Родичі вже повідомили про ситуацію Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші структури.

Однак сім’ям, імовірно, доведеться самостійно з’ясовувати через російську Федеральну службу виконання покарань, куди саме перевезли їхніх близьких.

Особливо складно зробити це людям, які перебувають на підконтрольній Україні території. Їм фактично доводиться шукати допомоги правозахисників, адвокатів або волонтерів у Росії.

Правозахисники майже не мають доступу до українців у російських колоніях

Знайти адвоката для українського політв’язня в Росії також непросто. За інформацією незалежних російських медіа, десятки адвокатів, які працювали зі справами політичних ув’язнених, протягом останніх років виїхали з РФ через ризик власного кримінального переслідування.

Навіть якщо адвокат погоджується працювати зі справою українця, його можуть не допустити до підзахисного.

«Новини Донбасу» наголошують, що незалежні міжнародні гуманітарні та правозахисні організації досі не мають регулярного й повного доступу до українських військовополонених та цивільних, яких Росія утримує у себе та на окупованих територіях.

Зокрема, видання наводить дані Міжнародного комітету Червоного Хреста, який заявляв Reuters, що вже близько двох років не має вільного доступу до українських військовополонених у Росії та на ТОТ. Навіть коли російська сторона дозволяє окремі відвідування, доступ залишається обмеженим.

За даними, які наводить видання, ще станом на лютий 2025 року йшлося про понад 180 російських колоній, де могли утримувати українців.

Відсутність доступу створює проблему не лише для зв’язку з родинами, а й для підтвердження самого факту перебування людини в полоні.

У травні 2026 року керівник секретаріату Координаційного штабу Богдан Охрименко повідомляв, що 375 українців, які перебували в російському полоні, не повернулися звідти живими. Частину з них Росія передала Україні під час репатріацій.

«На жаль, у рамках репатріаційних заходів Росія передала 375 померлих військових та цивільних українців, яких вважали полоненими», — розповідав Охрименко.

За його словами, на тілах частини загиблих були ознаки тортур, виснаження та ненадання медичної допомоги.

Святкування Трійці у Макіївській колонії № 32. Фото: сайт окупантів

Чому українців переводять саме зараз

Минулого тижня в Макіївській колонії №32 засудженим повідомили, що зрештою всіх ув’язнених мають перевезти на територію Росії.

Офіційно це пояснювали нібито безпековою ситуацією: через бойові дії можуть виникнути проблеми з водою, електроенергією та вугіллям, яким опалюють приміщення колонії.

На окупованій частині Донеччини справді тривалий час існують серйозні проблеми з водо- та електропостачанням.

Водночас «Новини Донбасу» зазначають, що причина може бути не лише в цьому. На окупованих територіях поступово скорочують кількість пенітенціарних установ.

Зокрема, практично припинила роботу колонія суворого режиму №124 у Лідіївці в Донецьку. Окупаційні структури офіційно про її закриття не повідомляли.

Ще одна причина переведення українців до РФ пов’язана зі змінами в російському законодавстві.

28 червня 2026 року в Росії набули чинності зміни до Кримінально-виконавчого кодексу та наказ Міністерства юстиції РФ. Росія поширила ці правила й на окуповані території України.

Нові норми передбачають особливий порядок для людей, яких російська система вважає «прихильниками ідеології екстремізму або тероризму», а також для засуджених іноземців та осіб без громадянства.

Їх більше не повинні направляти до колоній за місцем проживання чи винесення вироку. Куди саме відправити людину, визначає російська ФСВП. Також таких ув’язнених не мають переводити ближче до місця проживання їхніх родичів.

Фактично це означає, що українців із Макіївської колонії можуть розподілити між різними установами по всій території Росії.

Після обміну 14 серпня 2025 року в колонії №32 залишалося понад 35 громадян України, серед яких п’ятеро військовослужбовців. Багато хто був засуджений окупаційними структурами за «екстремізм», «тероризм» та інші політичні статті.

Родичі бояться погіршення умов утримання

Ще одне побоювання близьких — що після переведення українців можуть відправити до установ з особливо суворим режимом.

За словами колишніх полонених, яких раніше повернули в Україну, ставлення до українців у російських колоніях часто жорсткіше, ніж у місцях утримання на окупованій частині Донеччини.

Окрім адміністрації, небезпеку можуть становити й інші засуджені.

Більшість українських політв’язнів із Макіївської колонії вже провели в неволі 7–9 років. При цьому у вироках багатьох, крім «тероризму» та «екстремізму», є стаття про «шпигунство». За нею окупаційні структури призначали українцям тривалі терміни — від 10 до 17 років.

Для таких людей фактично єдиним реальним шансом повернутися в Україну залишається обмін.

«Ми можемо надовго втратити зв’язок із ними»

Родичі полонених бояться, що після етапування до Росії українці можуть на довгий час фактично зникнути з поля зору.

Мати одного з в’язнів, яка попросила «Новини Донбасу» не називати її ім’я, розповіла, що її син перебуває в неволі вже понад вісім років.

За її словами, ці люди роками чекали своєї черги на обмін. Вони знали про те, що відбувається в Україні, переживали через загибель українських військовополонених в Оленівці, раділи поверненню захисників Маріуполя та інших українців.

Особливо важливою для них була можливість повернення тих, хто гостро потребував медичної допомоги.

«Завжди казали: “Їм було гірше, ніж нам”», — розповіла жінка.

Родичі сподівалися, що після багатьох років ув’язнення черга дійде і до них. Тепер же головний страх — повністю втратити інформацію про те, де перебувають близькі.

«Їхній єдиний порятунок зараз — негайний обмін. І тих, кого вже етапували, і тих, кого готують до відправки. Ми можемо надовго втратити зв’язок із ними», — сказала мати одного з полонених.

Її син — один із тих українців, кого найближчим часом мають вивезти з Макіївської колонії. Ані він, ані його родина поки не знають, коли саме це станеться і до якої російської колонії його відправлять.