Росія три роки утримує викрадених у Мелітополі журналістів: що відомо про їхні долі

Три роки тому, 20 серпня 2023 року, російські силовики провели масову облаву в окупованому Мелітополі. Вони затримали представників українського підпілля, журналістів РІА Мелітополь — нині РІА Південь — та адміністраторів Telegram-чату «Мелітополь — це Україна».

Частина викрадених українців досі перебуває в російських в’язницях. У деяких випадках Росія не визнає факту затримання, приховує місцеперебування людей та позбавляє їх можливості спілкуватися з рідними.

Упродовж трьох років редакція РІА Південь домагається звільнення своїх колег, розповідає про їхні справи в Україні та за кордоном і збирає будь-яку інформацію про умови їхнього утримання.

До третіх роковин облави журналісти з’ясували нові подробиці про долі Анастасії Глуховської, Георгія Левченка, Яни Суворової та Владислава Гершона. Де вони можуть перебувати, в яких умовах їх утримують і чи мають вони зв’язок із близькими — у матеріалі редакції РІА Південь, який публікує 0629.

Де наразі знаходиться Анастасія Глуховська

Анастасія Глуховська, журналістка РІА Мелітополь (нині - РІА Південь), уже другий рік перебуває у СІЗО міста Кізел Пермського краю Росії. Анастасія має статус інкомунікадо: Росія офіційно не визнає, що її заарештовано та утримують у в’язниці. Водночас Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив факт утримання Анастасії Глуховської в російській в’язниці. 

Анастасія Глуховська. Фото з соцмереж

Статус інкомунікадо і камера 4 на 5 метрів

Як повідомила РІА Південь рідна сестра нашої колеги Діана Фоменко, на один з останніх запитів адвоката до керівництва СІЗО в місті Кізел щодо того, чи утримується Анастасія в цій установі, надійшла відповідь, у якій зазначалося, що така інформація є державною таємницею.

“І це вже хоч якийсь прогрес. Бо раніше нам надходили відповіді, що таку людину не затримували і нічого про неї не відомо. Зараз уже так не кажуть, але посилаються на державну таємницю”, - розповідає Діана.

Ніяких листів для Анастасії в тюрмі не приймають. Бо офіційно її ж ніхто не затримував. 

Під час одного з останніх обмінів полоненими представникам українських спецслужб вдалося поспілкуватися з одним зі звільнених чоловіків, який особисто заходив до камери, де утримують Настю.

“Він повідомив, що Настю тримають у камері розміром 4 на 5 метрів. Там є унітаз, навіть засоби гігієни та художня література. Вона постійно перебуває в камері, шиє постільну білизну та інші речі для СІЗО”, - розповідає Діана РІА Південь.

Раніше ми також повідомляли, посилаючись на свідчення інших звільнених полонених, яких утримували в СІЗО Кізела, що Анастасія оголошувала голодування. Їй поголили волосся. Через те, що спочатку в камері вдень не дозволяли сидіти та лежати, у журналістки почалися проблеми зі здоров’ям - набрякали ноги.

Згодом у її камері встановили швейну машинку, і тепер, за свідченнями звільнених з полону, Анастасія цілими днями працює.

У яких умовах наразі перебуває Яна Суворова

21-річна медійниця з окупованого Мелітополя Яна Суворова, яку російський суд засудив до 14 років ув’язнення, досі перебуває у СІЗО №2 у Таганрозі. Після чергового переведення підтримувати з нею зв’язок стало складніше.

Про це журналістам РІА Південь розповів хлопець дівчини Олександр Ніколаєнко.

За його словами, востаннє вони спілкувалися телефоном на початку червня 2026 року. 

“Зараз ми не можемо спілкуватися, тому що її переселили в іншу камеру. І дзвінки менше їй дозволили. Це [дзвінок від Яни, - ред.] буває неочікувано, бо запланувати це майже нереально”, - розповідає Олександр.

Яна Суворова. Фото з соцмереж

Нещодавно він отримав від Яни листа, однак не зміг точно встановити дату його написання. До цього остання звістка від неї надходила ще на Різдво 2025 року.

За час перебування у Таганрозі Яну вже кілька разів переводили між камерами. За словами Олександра, спочатку вона перебувала у двомісній камері з вагітною росіянкою. Там Яна могла читати книжки, дивитися телевізор, виходити на прогулянки та час від часу телефонувати додому.

“Допоки вона жила з вагітною росіянкою, це були більш-менш хороші умови. Це, я так розумію, якась була двомісна камера, навіть телевізор був”, - каже Олександр.

Телефонні розмови могли тривати по-різному. Іноді Яні давали на них близько 15 хвилин, а іноді, за словами її хлопця, про неї могли “забути” і вона розмовляла з рідними пів години.

Пізніше ситуація змінилася. Яну перевели до більшої камери, де перебували росіянки, засуджені за тяжчі злочини. Там умови стали гіршими.

Нині вона перебуває в іншій камері. Олександр не знає точних подробиць, утім ситуація для Яни стала дещо кращою.

“Вона тримається завдяки своїм батькам”

Оцінити моральний стан Яни зараз непросто. Її листи проходять фільтрацію, а можливість вільно розповідати про умови утримання обмежена.

За словами Олександра, дівчина тримається завдяки своїм батькам та вірі в обмін. Батьки регулярно їздять до Таганрога, щоб побачитися з донькою та передати їй необхідне.

Водночас перебування в російській в’язниці та невизначеність щодо майбутнього даються Яні нелегко. 

“Вона погане щось не може розповідати. Ну, в принципі, все це їй морально важко, я думаю”, - пояснює чоловік.

Окремо Яна цікавиться долею інших українських цивільних, які перебувають у російській неволі: вона уважно стежить за долями інших бранців, яких звільнили іі, очевидно, сподівається, що подібний сценарій може одного дня стосуватися і її.

Про 14-річний вирок вона майже не говорить

У жовтні 2025 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив Яну до 14 років позбавлення волі. Російські силовики звинуватили її у “тероризмі” і “держзраді” через модерацією телеграм-чату “Мелітополь - це Україна”.

Безпосередньо про винесений вирок Яна у листах практично не писала. Олександр вважає, що однією з причин є цензура. Водночас він не вважає, що винесення такого вироку могло не вплинути на психологічний стан дівчини.

Яна знає про міжнародну підтримку, але про неї говорять обережно. У березні 2026 року депутат Європейського парламенту Петрас Ауштрявічюс став ментором Яни в межах ініціативи адвокаційного менторства. Він має привертати увагу європейських політиків до її справи та проблеми українських цивільних, яких Росія незаконно утримує.

За словами Олександра, Яні можуть лише натякати, що про неї пам’ятають, що її справою займаються та що про неї знають в Україні та за її межами.

Нагадаємо, Яну Суворову, за даними Південного окружного суду РФ, затримали 17 жовтня 2023 року. Насправді ж незаконне затримання відбулося 20 серпня 2023 року. 

О 5 ранку співробітники ФСБ в балаклавах з автоматами вибігли з чорних джипів, вибили двері квартири і вивели Яну у наручниках. Під тиском дівчину змусили зізнатися, що вона передавала дані про пересування техніки.

Де нині перебуває Влад Гершон

Рік тому адміністратор Telegram-чату “Мелітополь - це Україна” Влад Гершон отримав 15 років ув’язнення. Засідання у Південному окружному військовому суді в Ростові-на-Дону проходило в закритому режимі.

Суд визнав Владислава винним за кількома статтями:

• шпигунство;

• участь у терористичному співтоваристві;

• скоєння теракту зі значними матеріальними збитками у складі організованої групи (ст. 276, ч. 2 ст. 205.4, пункти «а» та «в» ч. 2 ст. 205 КК РФ).

І це при тому, що Влад лише публікував новини в проукраїнському Telegram-чаті “Мелітополь - це Україна”.

Влад Гершон. Фото з соцмереж

Спочатку його утримували в Ростові-на-Дону. Потім, як стало відомо РІА Південь від мами Влада, його етапували до міста Володимир. Наразі він перебуває в одиночній камері однієї з найвідоміших російських в’язниць - “Володимирського централу”.

“Адвокату вдалося поспілкуватися з Владом. Зараз він уже більш стійкий морально і навіть каже, що в одиночній камері йому краще. Йому дозволяють читати художню літературу. Ми переказуємо йому гроші, щоб він міг щось купити у тюремному магазині. 

Під час останньої зустрічі Влад говорив адвокату, що в нього свербить все тіло. Не виключено, що через нерви. Попередньо вдалось домовитись про лікування”, - розповідає Наталя Гершон РІА Південь.

Листуватися із сином матері заборонили.

В яких умовах знаходиться Георгій Левченко

Три роки в російській в’язниці перебуває журналіст РІА Південь (раніше - РІА Мелітополь) Георгій Левченко. Лише одного разу за весь цей час російському адвокату вдалося під час особистої зустрічі передати Георгію слова підтримки від колег із редакції РІА Південь. Це було тоді, коли Георгій перебував у Маріупольській в’язниці.

Георгій Левченко. Фото з соцмереж

Можуть утримувати на Алтаї 

Після суду, який відбувся 3 вересня 2025 року у Мелітополі, редакція втратила зв’язок із Георгієм і не мала інформації про те, куди його перевели.

Лише нещодавно нам вдалося отримати поки що не підтверджені дані про те, що його, можливо, утримують в Алтайському краї, у селі Майма Майминського району. Там розташовані колонія суворого режиму та колонія-поселення.

Окупаційна влада звинуватила журналіста в тому, що він виступав проти окупації території України та негативно ставився до так званої СВО, про що повідомляв у Telegram-каналі.

“Відчуваючи негативне ставлення до СВО, представників російських державних органів влади регіону та зовнішньої політики, яку вони проводять, громадянин Л. вирішив використовувати Telegram-канал для антиросійської та проукраїнської пропаганди, а також для передачі представникам спецслужб України відомостей про розміщення підрозділів Збройних сил РФ на території Запорізької області”, - повідомляють у суді РФ.

Окупаційний Запорізький обласний суд визнав Георгія Левченка винним у скоєнні злочинів, передбачених:

• ст. 275 КК РФ (державна зрада);

• ч. 2 ст. 280 КК РФ (публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі “Інтернет”).

Йому призначили покарання у вигляді 16 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму. Крім того, Левченку на один рік заборонили діяльність, пов’язану з адмініструванням сайтів, у тому числі з використанням мережі “Інтернет”, а також призначили обмеження волі строком на один рік.

Пошук Георгія ускладнюється тим, що всі його рідні залишаються на тимчасово окупованій території. Через це можливості отримувати достовірну інформацію про його місцеперебування дуже обмежені.

Боротьба за визволення колег 

Цьогоріч головна редакторка РІА Південь Світлана Залізецька разом із представниками Комітету захисту журналістів (CPJ) брала участь у зустрічах із Крісом Андерсоном - директором Управління з питань прав корінних народів Державного департаменту США, а також із представниками офісів кількох конгресменів США.

Під час цих зустрічей вона передала інформацію про справи журналістів РІА Південь Георгія Левченка, Анастасії Глуховської, а також адміністраторів ТГ-чату “Мелітополь- це Україна” - Яни Суворової, Влада Гершона та інших громадських журналістів серед цивільних в’язнів Кремля, які зазнали переслідувань в окупації, були арештовані і знаходяться в російських тюрмах.