Вони мали жити: сьогодні Україна згадує дітей, яких вбила війна

4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. Цей пам’ятний день був встановлений постановою Верховної Ради у 2021 році. Дата збігається з Міжнародним днем безневинних дітей — жертв агресії, який щороку відзначають за рішенням Генеральної Асамблеї ООН.

Для Маріуполя цей день має особливе значення.

Навесні 2022 року місто пережило одну з найстрашніших гуманітарних катастроф сучасної Європи. Російська армія перетворила півмільйонне місто на руїни. Під ударами авіації, артилерії та танків гинули цілі родини. Серед загиблих були  діти.

Точну кількість маленьких маріупольців, яких убила Росія, досі неможливо встановити. Частина архівів знищена, багато тіл так і не були ідентифіковані, а місто четвертий рік перебуває в окупації.

У 2023 році Маріупольська міська рада повідомила про верифікацію загибелі 101 дитини на основі документів із моргів Маріуполя, Мангуша та Новоазовська. Пізніше міський голова Вадим Бойченко заявив, що після додаткової перевірки підтверджена кількість загиблих дітей зросла щонайменше до 147.

Водночас ще під час блокади міста у березні 2022 року міська влада повідомляла про приблизно 210 загиблих дітей. Через окупацію міста ця цифра так і не була остаточно підтверджена або спростована.

У базі пам’яті «Маріуполь. Меморіал», яку збирає редакція 0629, наразі вже задокументовані десятки дитячих смертей. І це лише невелика частина трагедії. На платформі зібрані свідчення про загибель щонайменше 37 дітей, однак пошукова робота триває.

За кожною цифрою — окрема історія.

9-річна Анна Соколова загинула у Маріуполі, коли під'їзд будинку обвалився на підвал, де вона ховалася разом із рідними від російських обстрілів.

8-річна Поліна Тутунжи вийшла разом із батьками у двір будинку під час короткого затишшя. Саме тоді почався мінометний обстріл, який забрав життя дівчинки.

Ці історії майже не відрізняються від сотень інших. Діти гинули у власних квартирах, підвалах, на вулицях, під час евакуації або в чергах за водою та їжею.

Трагедія Маріуполя є частиною великої трагедії всієї України.

За даними Офісу Генерального прокурора, станом на 3 червня 2026 року від початку повномасштабного вторгнення Росія вбила 707 українських дітей. Ще 2548 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості. Водночас прокурори наголошують, що ці дані не є остаточними через неможливість отримати інформацію з окупованих територій.

Донеччина залишається одним із найбільш постраждалих регіонів. За офіційними даними, від початку повномасштабної війни в області загинули 240 дітей, ще 502 були поранені.

Сьогодні, у День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок російської агресії, ми згадуємо не статистику. Ми згадуємо конкретних хлопчиків і дівчаток, які любили малювати, грати у футбол, мріяли про канікули, новий велосипед або майбутню професію.

Алісі Перебийніс було 9, коли вона загинула під час евакуації з Ірпеня під мінометним обстрілом російської армії;

Анна Фігурна дожила до 15 років, поки її життя не відібрала російська ракета, яка влучила в житловий будинок у Дніпрі;

Артем Корнійчук не дожив і до двох, в його дім в Кривому Розі влучила ворожа ракета;

Брати Прийменки: 15-річний Артем, 10-річний Єгор та 5-річний Кирило загинули разом, коли російська ракета впала на подвір'ї їхнього дому у Сумах;

12-річна Вероніка Куц пішла з життя, коли разом з рідними намагалася евакуюватися з Ягідного, що на Чернігівщині;

ОднорічніНіколь та Денис Дейнеки та їхній 14-річний дядько Володимир Ободзінський загинули, коли російські бомби впали на їхній дім на Житомирщині, у селі Юрівка;

Вячеславу Ялишеву було 14, він біг попередити літніх сусідів про обстріл в Одесі, коли від вибуху хлопчика накрило брилою;

15-річну Дарину Сидоренко російські ракети вбили в її квартирі у Дергачах на Харківщині;

Денису Котелевичу було 9 років, російські снаряди РСЗВ вбили хлопчика просто у парку у Зеленодольську, що в Дніпропетровській області;

Дмитрові Усу навічно 10 років, він ховався з батьками в під'їзді дому в Чернігові, коли уламок після вибуху влучив хлопчику в голову;

15-річного Івана Іванова не стало, коли під час евакуації поблизу села Мироцьке, що на Київщині, в його серце влучила ворожа куля;

Іллі Чеху було 9, коли поруч з ним у Чернігові розірвався російський снаряд;

8-річний Кирило П’яхін з Херсону, та загинув хлопчик у Вінниці, коли росіяни завдали удар по центру міста;

Ворожі снаряди прилетіли у двір 8-річної Маргарити Гапоненко з Безруки, що на Харківщині, та відібрали життя дівчинки;

9-річний Микита Левченко спав в своєму ліжечку в Запоріжжі, коли російська ракета прилетіла в його будинок;

Дитина Богдана і Віки Замченків не встигла навіть народитися, дрон, який влучив в будинок у Києві, забрав життя молодої пари і їхньої ненародженої дитинки;

13-річний Олександр Шпилевський загинув під час евакуації з Анисіва, що на Чернігівщині;

Ростиславу Пічкуру було 13, коли під час евакуації з Київщини росіяни обстріляли його і рідних з танка…

Вони не встигли вирости...

І поки не встановлене ім’я останньої дитини, яку вбила ця війна, пам’ять про них залишається нашим обов’язком.

Якщо ви маєте інформацію про дітей, які загинули в Маріуполі та ще не внесені до бази «Маріуполь. Меморіал», повідомте редакцію 0629 на електронну адресу: [email protected].

Жодна політична ідея, жодна імперська амбіція і жодна війна не вартують життя дитини. І саме тому Маріуполь пам’ятає. Україна пам’ятає. І світ має пам’ятати також.

МЕМОРІАЛ МАРІУПОЛЬ .