“Це не просто тату”. Як ветерани перетворюють біль і полон на історії на тілі

Після фронту, поранень або навіть полону війна нікуди не зникає — вона залишається з людьми надовго. Для багатьох українських військових одним зі способів осмислити пережите стають татуювання. Це не про моду чи прикрасу, а про спробу зафіксувати те, що важко передати словами.

На тілі з’являються тризуби, шеврони підрозділів, силуети побратимів, символи неволі або повернення додому. Іноді ці малюнки серйозні, іноді — з гумором, але майже завжди вони мають особистий сенс. За кожним — конкретна історія: про бій, втрату, страх, підтримку чи надію.

Такі татуювання стають своєрідною мовою пам’яті. Їх не потрібно пояснювати стороннім — вони зрозумілі тим, хто пройшов через подібний досвід. І водночас це спосіб рухатися далі, не відмовляючись від свого минулого.

Про це та не тільки кореспонденти 0629 поговорили з власницею тату-салону на Вінниччині Вірою Драч. Саме в цьому регіоні проходять реабілітацію українські ветерани.

Незвичайний бізнес-старт

Історія створення тату-салону є незвичайною. Ще зі школи Віра Драч любила малювати та свого часу навчалася на майстра перманентного татуажу. Цим займалася кілька років, але мріяла про щось більше.

«Думала розпочати бити тату, але постійно щось заважало: то вагітність, то ковід. Потім розпочалася повномасштабна війна і не дала здійснити тоді мою мрію», — говорить Віра. У той же час саме такі тяжкі часи показують справжню суть людей і відкривають внутрішні ресурси. Віра стала волонтеркою.

Вона відкрила волонтерський проєкт «Подільська варта плюс» та почала збирати кошти на потреби захисників. Один зі зборів, який організувала Віра, був на купівлю автомобіля для 110 бригади ЗСУ, яка виконувала завдання на Покровському напрямку. Їй дали контакти мешканця Харкова, який перебував у Німеччині. Задумка була в тому, що хлопець зможе за кордоном купити авто дешевше та перегнати його в Україну. Але все пішло не так.

Кошти були переслані харків’янину в Німеччину, після чого зв’язок із ним зник. Пропав на тиждень. Віра пригадує, що була в шоковому стані.

«Я не знала, що робити, що буду казати людям. Раптом хтось подумає, що я проводжу шахрайські махінації. Почала шукати всі методи, щоб повернути кошти чи автомобіль. На щастя, у Німеччині в мене були знайомі, які почали телефонувати на німецький номер того хлопця. Також я записала йому голосове повідомлення зі змістом, що завтра він буде в Україні, а післязавтра — у статусі безвісти зниклого», — розповідає волонтерка.

З часом хлопець вийшов на зв’язок, сказав, що машина є, але вона зламана. У підсумку кошти вдалося повернути і купити автомобіль для військових. Віра каже, що дуже переживала через цю ситуацію: з’явилися проблеми зі сном і конфлікти вдома.

«Я клялася, що більше не буду волонтерити. Але треба було просто відпочити від цього всього», — каже Віра.

Саме у той час вона випадково натрапила на рекламу навчання тату та вирішила, що це шанс спробувати. У листопаді 2024 року вона пройшла курси та стала майстром малюнків на тілі.

Анубіс на спині

Першими клієнтами Віри були її знайомі, подруги та сестра. Спочатку роботи мали мінімалістичний характер — сердечко на пальці, квіточка чи зірочка на шиї під волоссям.

Усе вирішив випадок.

«Прийшов до мене один військовий і захотів собі на спину Анубіса. Це давньоєгипетський бог смерті. А в мене був досвід два місяці, і я малювала лише серденька та гілочки!» — сміється Віра.

Але потрібно було братися за масштабний малюнок і набувати серйозного досвіду.

«Відмовити я не змогла. Почала малювати ескіз на його спині, а він мав необережність запитати, скільки я цим займаюсь. Я чесно відповіла, що два місяці», — каже жінка.

Військовий був у шоці. Сеанс затягнувся на дев’ять годин, але результат задовольнив усіх.

«На наступний день він прийшов до мене з величезним букетом, і після цього до мене стали приходити інші військові», — говорить Віра.

Ідеї тату з камер та таборів

Віра каже, що приблизно з 2025 року її основна категорія клієнтів — це ветерани, звільнені з полону захисники чи діючі військовослужбовці. Але найбільше все ж таки тих, хто має досвід примусової ізоляції.

«Є такі хлопці, що в полоні вирішили переробити свої старі татуювання, щоб воно не нагадувало їм про те, через що вони пройшли. А інколи є ті, хто після обміну набивають собі патріотичні татуювання, щоб довести, що вони не здалися, що продовжують відвойовувати нашу країну і стояти до кінця. Вони набивають патріотичні символи, ангелів та силуети військових — те, що пов’язують із собою», — каже Віра.

Саме такі тату — не просто малюнок, а особиста історія людини, що назавжди закарбовується на шкірі.

Наприклад, нещодавно звільнений з полону маріуполець Євгеній Юрочкін перекривав старе тату новим. На війні Юрочкін був парамедиком — людиною, що рятує інших бійців. Тому він набив медика на полі бою, який жестом одного пальця відмовляє Смерті забрати пораненого з собою.

Інший звільнений з полону хлопець набив на спині малюнок, який розробляв разом із майстром за допомогою чату GPT. Він хотів, щоб було чітко видно поєднання розуму та почуттів, різноманітних думок і емоцій, якими він жив усі роки неволі.

Також є сумні татуювання. Наприклад, один чоловік повернувся з полону і дізнався, що його син загинув на війні. Тому він зробив на тілі малюнок, на якому йде за руку із сином, а син уже має вигляд ангела.

Але є й кумедні історії.

«Два хлопці посперечалися в полоні, що після обміну один зробить пірсинг у язиці, а інший наб’є Трампа на дупі», — каже тату-майстер.

Ще один хлопець набивав героїв улюбленого мультфільму — «Злюки-бобри», і казав, що одночасно є цими двома тваринками.

Віра говорить, що їй надзвичайно важливо розуміти: вона робить не просто малюнки, а фіксує важливі моменти з життя бійців. Це не лише мода, а спосіб виразити себе та дати волю своїй креативності.

Наприклад, тату з тризубом та абревіатурою «ЗСУ» вона робила для колумбійського добровольця.

«Я завжди кажу і повторююся — кожне тату — це особиста історія людини», — говорить Віра.

Скільки коштує малюнок на тілі

Залишається найскладніше питання — скільки зараз коштує набити тату. Віра говорить, що відповісти складно. Усе залежить від складності ескізу та розміру тату. Мінімальна ціна стартує від 800–1000 грн. Віра намагається зробити свої ціни доступними.

«Наприклад, в інших салонах ціна “рукава” (тату повністю на всю руку) коштує від тисячі доларів, то я беру 25 тисяч гривень. Також буває, що хлопці хочуть тату, але виплат ще не отримали. Для мене це не проблема. Я можу зробити і безкоштовно, а потім хлопці неочікувано приходять, дають гроші і кажуть слова вдячності», — говорить Віра.

Знайти себе в тату-майстерні

Віра Драч з великою пошаною та турботою ставиться до кожного захисника України. Це проявляється не тільки у створенні гарних татуювань, а й у практичній допомозі тим, хто має складнощі з адаптацією до цивільного життя.

«Познайомилася я з молодим хлопцем, звільненим з полону. Денису 25 років. Він морський піхотинець з окупованої частини Херсонщини. Мої батьки та мій молодший брат так само зараз перебувають там… Тому цей хлопчина став мені таким рідним, що я подумала: “Не дай Боже, щоб мій брат повернувся з полону і йому не було куди йти”», — каже Віра.

Тому вона допомогла йому вивчитися на тату-майстра та дозволила три місяці пожити в її студії, поки хлопець вирішить фінансові питання і знайде житло. На сьогодні він сам став тату-майстром, знайшов дівчину на Вінниччині та живе з нею в орендованій квартирі.

Без випадкових ліній

Війна залишає сліди не лише в пам’яті, а й на тілі. Для багатьох військових татуювання стають способом зафіксувати пережите — біль, втрати, дружбу, віру і повернення до життя. У цих малюнках немає випадкових ліній: кожен символ і кожна деталь мають свою історію, яку неможливо забути — і не потрібно приховувати.

Можливо, саме тому такі татуювання — це більше, ніж прикраса чи мода. Це спосіб осмислити свій шлях, прийняти пережите і рухатися далі. І поки на шкірі з’являються нові символи, разом із ними народжується ще одна тиха, але важлива правда: навіть після найтемніших випробувань людина здатна зберегти пам’ять, силу і надію.