«В Маріуполі практично стерто українську ідентичність». Документалісти ARTE показали, як Росія змінює окуповане місто, - ФОТО, ВІДЕО

Європейський телеканал ARTE опублікував документальний репортаж про життя у тимчасово окупованому Маріуполі. Журналісти побували у місті, яке після тримісячної облоги у 2022 році опинилося під контролем Росії, та поспілкувалися з місцевими жителями про те, як змінилося життя після війни.

В описі до фільму автори зазначають, що місто було розбомблене російськими військами і після запеклого опору української армії опинилося під російським контролем. За їхніми словами, сьогодні Москва намагається стерти українську ідентичність міста — мешканцям пропонують житло і соціальні виплати в обмін на російські паспорти, а у школах запроваджено навчальну програму, засновану на російських патріотичних наративах.

Водночас робота журналістів на окупованих територіях відбувається під контролем російської влади. Тому у фільмі звучать переважно позиції проросійськи налаштованих людей, які погоджуються відкрито говорити перед камерою.

0629 переглянув документальний фільм і розповідає, як його автори показують життя у Маріуполі після захоплення міста.

На екрані Маріуполь постає передусім як місто, що відновлюється: нові житлові квартали, будівельні майданчики, школи та повсякденне життя мешканців. Кадрів масштабних руйнувань майже немає — лише у сюжеті про бойові дії та будівля драматичного театру, знищеного під час боїв у 2022 році.

Про проблеми у місті згадують побіжно. Мешканці говорять про перебої з водою та електрикою, однак навіть у цих епізодах звучать оптимістичні оцінки. Одна з героїнь каже, що запасає воду у каструлях і пляшках і вважає, що «це не така велика біда».

«У 2022 році після більш ніж трьох місяців запеклого опору російські бомби зламали опір останніх захисників міста. Баланс трагічний. За даними Києва — 22 тисячі загиблих. Місто зруйноване майже на 90%», — йдеться у фільмі.

Однією з героїнь стала 50-річна акторка Наталія. Вона пережила бомбардування Маріупольського драматичного театру 16 березня 2022 року і згадує момент, коли побачила руїни будівлі.

«Господи, вот это всё… нету крыши, нету театра… Честно говоря, у меня подкосились ноги. Когда рушится твой дом, вся история, вся жизнь как будто бы пробегает просто за несколько минут», — говорить вона.

Скріншот кадру документального фільму/ YouTube

Будівлю театру, який був одним із символів Маріуполя, нині відбудовують (на момент зйомок фільму, станом на зараз роботи завершені, але театр так і не запрацював - прим.0629). За словами авторів фільму, Москва приділяє цьому особливу увагу.

«Москва докладає зусиль, щоб відродити російську культуру», — пояснюють документалісти.

Сама акторка говорить про свою культурну ідентичність так:

«Я выросла на русской культуре, потому что я родилась в Советском Союзе… Советский Союз — у нас всё равно приоритетным было направление русской культуры. И воспитывалась я в русском театре. Он всегда был русским».

Вона також згадує, що після 2015 року з назви театру прибрали слово «русский».

«Но потеряв это слово, мы потеряли тот пласт», — каже вона.

У міському просторі, як показують журналісти, також відбулися зміни. Після захоплення Маріуполя на вулицях з’явилися герби міста-побратима Санкт-Петербурга.

«Давня столиця царів і рідне місто Володимира Путіна сьогодні частково фінансує операції з відновлення так званої російської величі», — йдеться у фільмі.

На будинках з’явилися мурали на честь російських військових, а 20 травня 2022 року у російській інтерпретації називають «днем освобождения Маріуполя».

«За три роки практично стерто українську ідентичність», — зазначають автори документального проєкту.

У школах тепер висять російські прапори та символіка угруповання «ДНР».

«Если вы видите, три флага — это Российской Федерации, Донецкой народной республики… И третий флаг — наша благодарность людям, которые строили школу», — говорить директорка відбудованої школи №59 Анна Майданова. 

Анна Майданова/ Скріншот документального фільму/ YouTube

Навчальна програма змінилася. «Сейчас эта нагрузка увеличилась… русский язык у них проходит шесть часов в неделю», — розповідає вчителька.

Щопонеділка проводять заняття під назвою «разговоры о важном». За словами авторів фільму, під час цих уроків дітям прищеплюють любов до Росії та її традицій. Учнів також залучають до військово-патріотичного руху «Юнармия».

«Юнармия — это патриотическое воспитание», — пояснює педагог.

Індоктринація починається ще з молодших класів — у фільмі показано, як діти виконують пісні про Росію.

Журналісти також розмовляють з ученицею, якій на момент початку повномасштабної війни було вісім років. Дівчинку запитують, чи пам’ятає вона українську мову.

«Я на нём говорила… но сейчас я не помню его. В школе поменялась программа… убрали украинский язык, стало всё по-русскому», — каже дитина.

Скріншот документального фільму/ YouTube

Ще одна тема, яку піднімають у сюжеті, — російські паспорти. За словами мешканців, без них неможливо оформити житло, отримувати соціальні виплати або медичну допомогу.

«Украинского нету теперь у меня. Теперь я гражданин России», — говорить жителька Маріуполя.

Скріншот документального фільму/ YouTube

Журналісти також показують нові житлові квартали, збудовані після руйнувань 2022 року. Частину квартир отримують люди, чиє житло було знищене під час боїв.

81-річна мешканка Маріуполя Серафима розповідає, що отримала квартиру безкоштовно.

«Россия даёт мне… потому как разрушена квартира, эту квартиру. Мы её получили бесплатно», — говорить вона.

Жінка також каже, що отримує російську пенсію.

«Россия каждый месяц даёт нам деньги, пенсию даёт… чтобы мы могли жить».

Водночас журналісти зауважують, що поза камерою вона говорить про якість нового житла значно відвертіше.

«Ну вот качество вот это… оно простецкое. Видишь, это же фактически не стена», — каже вона співрозмовнику.

Попри це, жінка додає, що вдячна за житло, адже «у нас тепло, светло».

За словами авторів фільму, після захоплення Маріуполь втратив значну частину населення.

«Місто втратило майже половину мешканців. Близько 200 тисяч людей, пов’язаних з Україною, виїхали в еміграцію, щоб уникнути контролю Москви», — йдеться у фільмі.

Окремо документалісти говорять про атмосферу контролю на окупованих територіях.

«Не без причини тут немає свободи слова. На сході України людей, підозрюваних у співпраці з Києвом, заарештовують і засуджують до багаторічного ув’язнення», — зазначають автори.

У місті змінюється і символічний простір: на вулицях з’являються мурали на честь російських військових, російська символіка, а автомобілі повинні мати російські номерні знаки.

У фільмі також звучать позиції мешканців, які відкрито підтримують російську владу у місті.

Одна з жінок говорить, що не уявляє свого життя у разі повернення Маріуполя під контроль України.

«Если Украина вернётся, я отсюда уеду», — каже вона.

Жінка пояснює, що не хоче знову жити у місті, яке буде пов’язане з Україною.

У фіналі автори підсумовують, що Москва розглядає Маріуполь як частину довгострокового проєкту інтеграції окупованих територій.

«Кремль має намір досягти цієї мети сотнями мільйонів рублів. Донбас має стати невід’ємною частиною нової Росії, про яку мріє Путін. Немає ознак того, що хтось зможе його зупинити. Маріуполь приєднається до територій, які, ймовірно, залишаться російськими», — констатують автори документального фільму.