Газові камери в Одесі, «бойова міль» у Маріуполі та «польське Шереметьєво» на кордоні з Україною. Свіжий огляд дезінформації

Останні літні місяці буквально палали, і не через сонце та спеку, а від того, що відбувалося в інформаційному просторі України. Активізація дипломатичних зусиль Заходу у припиненні війни в Україні потягнула за собою пожвавлення зусиль російської пропаганди нівелювати ці дипломатичні кроки.

Тож ми побачили неймовірні історії про поляків-втікачів на фронті, про інших поляків, які, мовляв, на польському кордоні влаштували українцям «Шереметьєво», про міль, що спеціально завезли із ЄС в окупований Маріуполь, і тепер та міль мінує дерева, і багато інших «цікавих новин».

Почнемо з найсвіжіших.

Польща та її псевдозаборони

Все літо в політичному просторі Польщі лунало багато антиукраїнських гасел. 

25 серпня новообраний президент Польщі Кароль Навроцький ветував проєкт змін до закону про допомогу громадянами України, заявивши про необхідність його доопрацювання та власне бачення проєкту даного закону.

Деякі політичні партії у Польщі, орієнтовані на РФ, або політичні сили націоналістичного толку, використовували чутливу тему Волинської трагедії для спекуляцій на темі вступу України до ЄС.

Кароль Навроцький в кінці серпня запропонував прирівняти «символ Бандери» (вочевидь, мається на увазі червоно-чорний прапор УПА) до нацистських символів. 

Цією напругою у стосунках двох країн, України та Польщі, не могли не скористатися російські пропагандисти. Спочатку на центральних пропагандистських каналах, а потім і соціальними мережами понеслася інформація про «польське Шереметьєво» для українців на польсько-українському кордоні.

Росіяни генерують десятки повідомлень про те, як українців буцімто роздягають на кордоні в пошуках «бандерівських татуювань», перевіряють мобільні телефони та соціальні мережі. В описі «безчинств» російські пропагандисти нічого не вигадують – просто беруть та приписують все, що роблять в аеропорту Шереметьєво російські ФСБшники з українцями, полякам.

Найбільш кумедним виглядає історія про «Pesel», який нібито змушують заповнювати українців на кордоні. Мовляв, тепер на кордоні українцям треба написати, що вони не підтримують діяльність Степана Бандери, інакше їх не пустять в країну.

СПРОСТУВАННЯ

По-перше, заборона «бандерівської символіки» існує поки лише у словах ультраправих політиків та ініціативах президента. Жодного подібного закону ще не було прийнято в Польщі.

По-друге, польсько-український кордон – це кордон Європейського Союзу, там діють правила ЄС. І Польща одноосібно не може вводити додаткові обмеження без погодження з ЄС.

Ну і по-третє, українці користуються безвізом, а тому ніяких документів та анкет на кордоні взагалі не заповнюють. Польський Pesel – це документ, який є польським аналогом українського ІНН (індивідуального податкового номеру), і його отримують українці, які мають тимчасовий захист у Польщі. Але це відбувається не на кордоні, а в муніципальних управліннях.

І ще про поляків

Про «поляків» на фронті російська пропаганда розповідає вигадані історії з перших днів повномасштабної війни. Мабуть, росіяни, які вперше почули українську мову на фронті, зіткнувшись  з українцями,  були настільки шоковані, що вигадали «поляків» виключно тому, що нічого не розуміли з почутого (а цього ж в логіці «один народ» просто не може бути).

З тих пір ми спостерігали за «поляками, які ґвалтують російських жінок», чули про «поляків-мародерів». І ось нова брехня – про «поляків втікачів».

«Найманці з Польщі розірвали контракт із ЗСУ та залишили свої позиції у Сумській області – повідомляють російські силовики.

Зазначається, що в українській армії іноземні найманці перебувають в особливому статусі. Їм дозволяється укласти контракт із бригадою ЗСУ та будь-якої миті розірвати його без фінансових втрат», - йдеться у повідомлення одного з російських телеграм-каналів на Донеччині.

СПРОСТУВАННЯ

Не виключено, що є польські громадяни, які уклали контракт із ЗСУ і зараз захищають Україну разом із українцями (вони зазвичай потрапляють в Іноземний Легіон). Проте окремих польських підрозділів в лавах ЗСУ немає. Інформації про залишення позицій на Сумщині не було в жодних офіційних джерелах.

Більше того, за останніми повідомленнями Генштабу ЗСУ, українські війська посунули росіяни на сумському напрямку і звільнили два населених пункти.

Узбекистан та Казахстан – як Україна

«Все, як в Україні напередодні Майдану. ЄС колонізує узбеків и казахів», - волають  російські пропагандистські медіа останнім  часом. І ці повідомлення поширює пропаганда і в окупованих регіонах Донеччини.

ЄС, який, як виявляється, веде з Росією гібридну війну,  «посилює вплив на колишні радянські республіки Центральної Азії з метою їхньої політичної та економічної колонізації. Все це робиться через різні методики «м'якої сили» щодо просування свого порядку денного» , - ретранслюють наративи центральних російських медіа телеграм-канали на Донеччині.

«Свій порядок денний» – це підтримка громадянського суспільства, верховенства права, демократії, свобода слова. Все це сприймається народонаселенням РФ як злочин.

«Увага Брюсселя зараз сфокусована переважно на Казахстані та Узбекистані, провідних державах регіону, які оголошені Заходом головними стратегічними партнерами для насадження свого впливу. Не дарма у квітні у Ташкенті посол ЄС Тойво Клаар провела презентацію п'яти проектів на суму 2,9 млн. євро. Акцент робиться на роботі з жінками та молоддю у справі їх залучення до мережі існуючих та створення нових НГО.

Політичною просвітою молодого покоління в західному та антиросійському дусі займатиметься така цікава організація як Human Rights in Action. 

У цьому ж напрямку в Узбекистані діятиме до 2027 року і Фонд Конрада Аденауера на базі інформаційно-консультаційного ресурсного центру Юксаліш. Його завдання – рекрутувати студентів юридичних факультетів з метою підвищення медіаграмотності. Зрозуміло, під цим терміном ховається завдання боротьби з російським інформаційним впливом».

Ось фрагмент із статті, яку поширюють пропагандистські телеграм-канали на Донеччині. Звичайно, в статті є неточності. Наприклад, Human Rights in Action – це не організація, а програма з поширення теорії та практики прав людини серед молоді. Але в цілому інформація достовірна, просто подана маніпулятивно. Назвати медіаграмотність (тобто критичне ставлення до інформації і вміння розпізнавати брехню та маніпуляції боротьбою з «російським інформаційним впливом») звучить з боку росіян як «явка з повинною». 

Газові камери в Одесі

Ну і як росіянам обійтися без лякалок про українських нацистів.  То вони вигадували концентраційні табори під Донецьком, то лабораторії у Маріуполі, де, мовляв, українці проводили медичні експерименти над людьми. Тепер росіяни вигадали газові камери в Одесі.

Розповсюджує цю маячню не росіянин, а громадянин України Олег Царьов. Ось про що він повідомляє в своєму Телеграм-каналі.

«Мені написали із Одеси. Мама автора листа, який я отримав, разом із іншими політв'язнями сидить в одеському СІЗО за зв'язок із Росією. Днями в корпус прийшли люди в протигазах і стали прямо в камери розпорошувати отруйний газ, нібито від клопів та тарганів. Звертаю увагу — ув'язнені залишалися в камерах.

Від їдкого газу в'язням стало погано, мокрі ганчірки замість масок не допомагали, люди спочатку кашляли, текли сльози та слина, а потім просто почали задихатися і знепритомніли. Хтось міцніший почав кричати через ґрати і кликати на допомогу, згодом крики, мабуть, хтось почув з вулиці, почали відчиняти двері і виводити людей на вулицю. Ще згодом прийшли медики, комусь кололи адреналін, у когось були судоми, у когось йшла кров із рота та носа, хтось бився у конвульсіях. Скільки політв'язнів загинуло, невідомо.

Рідні в'язнів вважають, що це могло бути не випадковістю, а спланованим замахом на масове вбивство політв'язнів за колабораціонізм із Росією. Справжні послідовники фашистів — тюремники труїли людей отрутою від тарганів. Так там до них і ставляться, як до тарганів, - розповідають рашисти, які катують українських військових та цивільних щоденно і вбивають невинних дітей та жінок.

СПРОСТУВАННЯ

Звичайно, що «повідомлення мами» - абсолютно анонімне, Царьов не надав жодних доказів його правдивості. Немає скарг, публічних заяв родичів тих, хто так би мовити, загинув. Немає результатів перевірки Червоного Хреста, який має доступ і регулярно проводить перевірки умов утримання російських полонених, на відміну від умов утримання українців.

Замість доказів, Царьов надав фото газової камери. Але це  - добре відоме архівне фото газової камери в нацистському таборі смерті в Освенцимі.

Бойова міль

І ще трохи про страшне. Бурі плями на листях каштанів традиційно з’явилися на деревах в окупованому Маріуполі. Так відбувалось в місті щоосені. Проте якщо раніше винна в цьому була каштанова міль, то зараз – це бойова міль, яку спеціально завезли  до Росії з Європейського Союзу для боротьби з російською природою.

До окупації журналісти робили сюжети про шкідника, проти якого треба оприскувати дерева.

Зараз історія з мінуючою міллю, замість біологічної, стала політичною, бо використовується для створення негативного ставлення українців в окупації до ЄС. 

Страждання «рускогаварящіх дєтєй» в українських школах

На початку липня в російських пропагандистських медіа на окупованих територіях почали розповсюджувати фрагмент відеоінтерв’ю освітньої омбудсменки Надії Лещик, де вона дає поради, як уникати мовних конфліктів у школі.

Зокрема Надія Лещик описує ситуацію, коли учень у школі принципово відмовляється розмовляти державною мовою під час навчання.

Такі ситуації інколи виникають, омбудсменка отримує запити від вчителів та директорів шкіл, як краще поводитися, щоб не загострювати конфлікт. 

Пораду Надії Лещик окупанти використали для залякування російськомовних українців, які залишилися в окупації. Вони вирвали цитату із контексту і додали до відео коментар про те, що начебто в українських школах вимагають відмовляти у спілкуванні дітям, які є в побуті російськомовними.

В коментарі нашому виданню Надія Лещик пояснила, про що насправді йшлося в інтерв’ю.

«Мовою освітнього процесу в Україні є державна мова. Вчителі мають спілкуватися виключно державною мовою. Оскільки перерва є частиною освітнього процесу, то і під час неї спілкування має відбуватися державною мовою.

За порушення мовного законодавства для вчителів передбачена дисциплінарна або адміністративна відповідальність. Для учнів такої відповідальності немає. 

Я завжди раджу вчителям уникати мовних конфліктів. Тим не менш, вони все одно виникають, особливо в тих ситуаціях, коли вчитель робить зауваження і нагадує про необхідність розмовляти українською».

За словами Надії Лещик, проблема виникає не тому, що хтось з дітей не володіє державною мовою на тому рівні, щоб вільно спілкуватися. Проблема починається, коли хтось з учнів стає у принципову позицію і заявляє: «А я відмовляюся спілкуватися українською». Така ситуація може призвести до відкритого конфлікту. 

«До мене звертаються вчителі та директори шкіл із питанням, як діяти в такій ситуації, коли діти принципово не бажають спілкуватися державною мовою під час освітнього процесу, і не реагують на прохання вчителів.  Я вважаю, що дуже важливо уникати загострення конфлікту. Один зі способів це зробити – спокійно відповісти дитині, яка «йде на принцип», що вчитель або директор школи не зобов’язані знати іноземні мови і тому просто не розуміють, що каже учень».

За словами Надії Лещик, така різко негативна реакція дитини на українську мову може бути викликана впливом соціальних мереж або батьків.

Цікаво, що спроба омбудсменки гасити мовні конфлікти пропагандисти перетворили на розпалювання  національної ворожнечі.

Тож будьте пильними, споживаючи інформацію, і критично ставтеся до того, що чуєте, дивитесь або  читаєте в різних медіа. 

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube