Позивний «Скорий». Він працював на «Азовсталі», воював на «Азовсталі», але не міг впізнати рідний завод після російських бомб

2 роки 8 місяців та 18 днів російського полону. До цього – бої в оточенні. Зараз усе це позаду. Маріуполець Олексій Скоропуд повернувся в Україну під час обміну полоненими 5 лютого 2025 року та дав 0629 ексклюзивне інтерв'ю.

Мирне життя та армія

Олексій Скоропуд – корінний маріуполець. Йому 35 років. Він народився,  виріс  і все життя провів в Лівобережному районі, біля  Ленінградського проспекту. 

Хлопцю довелося рано подорослішати - потреба грошей змусила ще в юному віці піти на роботу. На повноцінне навчання не було часу.

У 2015 році Олексій потрапив у 6 хвилю мобілізації. Його призвали до 81 бригади ВДВ. В АТО маріуполець провів 14,5 місяців. Він виконував бойові завдання у районі Авдіївки, де отримав позивний «Скорий». Демобілізувавшись у 2016 році, записався до резерву першої категорії. Практично до початку повномасштабної війни проти РФ працював зварювальником в одній із підрядних організацій на заводі «Азовсталь».

Початок вторгнення

26 лютого 2022 року Олексія Скоропуда мобілізовали.

 «Мені зателефонували та сказали прийти у військкомат звірити дані. Я одразу запитав: «Чи треба мені брати речі?» Дівчинка посміхнулася у слухавку, тож я схопив раніше приготовану валізу і приїхав у вказану точку», - розповідає чоловік.

Записали до 109 бригади Територіальної оборони Олексія на території військової частини № 3057. Там озброїли та відправили нести бойове чергування біля школи №11. Звідти його перекинули на позиції у районі Кірово. Пересуватися містом потрібно було дуже швидко, тому частину ТРО відправили патрулювати місцевість біля ПортСіті.

«Я був із зброєю, у формі, проте спочатку я ще не відчував війну. Справжню війну я побачив, коли мене відрядили в лікарню швидкої допомоги, а потім на госпіталь. Поранених привозили щогодини, ми їх розвантажували під «прильотами», - розповідає Олексій.

Місто руйнувалося на очах, будинки палали, закони і звичні правила життя перестали діяти. Олексій розповідає, що одного разу до них звернувся власник кафе та попросив допомогти прогнати мародерів. Довелося виконувати функції правоохоронців у воєнний час.

«З автоматами в руках ми попросили всіх залишатися людьми і конфлікт був вичерпаний», - згадує він.

Служба на «Залізяку»

19 березня 2022 року Олексія відрядили до імпровізованого госпіталю «Залізяка», який організували на заводі «Азовсталь». «Скорий» займався евакуацією поранених, тіл загиблих, видобував їжу та воду під обстрілами для поранених.

«У районі другої доменної печі була «свічка». Звідти по нас  постійно працював снайпер», - згадує боєць.

9 травня 2022 року бомба російського літака пробила один із бункерів на комбінаті. 

«Я тоді якраз збирався курити. Вже з провіанту  нічого не було, і ми курили чай. Раптом на голову посипався бетон та шифер. Троє людей загинули на місці. Їх прошила арматура», – розповідає Олексій. Серед загиблих був ротний "Скорого". Його витягли з-під завалів, але чоловік уже не дихав.

«Літаки «кошмарили» постійно. БПЛА дуже чітко коригували мінометні обстріли. Російські безпілотники закидали ВОГи в отвори у дахах цехів. Ми бігали просто, як зайці на полігоні. Чесно, я не думав, що виживу», - розповідає Олексій.

Здавалося б, досвід роботи у заводі і знання місцевості допомагали маріупольцю вести бойові дії ефективніше. Але ворожа артилерія змінювала ландшафт до невпізнання.

 «Заступав на чергування вночі, а вранці все було зовсім інше. Рейки скручували в петлю», - каже Олексій.

Життя у неволі

Олексій Скоропуд зізнається, що, на жаль, вихід у полон виявився єдиним виходом для захисників «Азовсталі». «Настало розуміння, що в бункерах немає порятунку. "Бастіон" (один з основних командних пунктів, - прим. ред.) був уже пробитий. Запасних позицій не було. Ми просто всі загинули б», - каже він.

Залишкам Маріупольського гарнізону обіцяли, що їх обміняють протягом 3-4 місяців. Але російська неволя затяглася на роки.

Першим місцем ув'язнення для «Скорого» була колонія в Оленівці. Там він пробув 2,5 місяці і був етапований до Горлівки. Основну частину часу він перебував у бараку №8. Там «азовців» було більше, ніж скрізь, тому інспектори та спецназівці ставилися до всіх полонених з особливою жорстокістю.

Для ілюстрації Олексій згадує один випадок.

«7 травня спецназівці сказали нам, що вміють святкувати 9 травня та привітають нас. Було зрозуміло, що треба готуватись до гіршого. Вони зробили, як обіцяли», - каже він. Побиття почалися відразу після зарядки, продовжилися перед сніданком та на виході із їдальні. "Азовцям" дісталося за особливою програмою. Їх вивели на плац, змусили кричати «Хайль Гітлер» та били палицями та шокерами.

Наступний етап привів його до Торезу.

Торез у порівнянні з Горлівкою виявився дитячим табором. Там звірював лише спецназ. «Нам кричали «Голови нижче, руки вище» та обробляли ПР-ами на вході до їдальні», - каже Олексій.

Але найскладнішим періодом полону для нього стало перебування у СІЗО міста Бійськ. Там маріуполець пробув 39 днів.

«Напевно, я потрапив туди на якісь пом'якшення режиму. Ми отримували лише шокерами по ногах та пальцях, а не кулаками в обличчя на кожній перевірці як раніше і хлопців після цього відкачували в камерах», - каже «Скорий». Найстрашнішим було чути, як катують струмом інших, і думати, що зараз двері відчиняться і викличуть тебе на допит. Однак після чергової перевірки жорстокі допити припинилися і навіть скасували кричалки, якими треба було вітати інспекторів.

Дорога додому

Готувати Олексія до обміну розпочали за тиждень. Несподівано прямо в камері в нього взяли кров із пальця та відбиток та з мішком на голові супроводжували на допит. Потім ФСБшники 40 хвилин допитували, де живуть батьки Олексія і чим він збирається займатися після обміну.

«Я знаю таких, як ти. Усі ви кажете, що не служитимете, а потім йдете знову до армії», - згадує деталі своєї розмови зі спецслужбами Олексій. Потім чоловіка одного відвели в лазню і дали помитися та поголитися у спокійній обстановці. За тиждень процедура повторилася майже точно. Тільки тепер сказали зібрати речі.

«Мене дуже акуратно супроводжували в іншу камеру і туди почали заходити нові й нові полонені. Один із них мені шепнув, що це точно обмін», - каже Олексій Скоропуд.

Партію людей перевдягли в стару зеківську уніформу, дозволили розплющити очі і попросили оглянути один одного, щоб усі виглядали пристойно. «Інспектори одразу стали такі ласкаві, добрі. Просили пересуватися хоч і в зігнутому положенні «паровозиком» зачепившись один за одного, але акуратно. А я подумав: «Що ж ви раніше людьми не були», - каже Олексій.

На обмін Олексія везли двома літаками та пересадили в автобуси лише у Гомелі.

«До салону зайшов офіцер і почав говорити українською. Тоді я зрозумів, що Бог є на світі. Я перехрестився того дня більше, ніж за все життя. Коли нас завезли до Чернігівської області – я знову відчув себе людиною. Сталося те, що я чекав 2 роки 8 місяців та 18 днів. Так-так, я рахував кожен день», – розповідає маріуполець.

Лікування та плани на життя

Наразі Олексій Скоропуд проходить реабілітацію в одному з пансіонатів Вінницької області. З чоловіком працюють лікарі-діагности та психологи. Маріуполець досі не може звикнути до ввічливого та уважного звернення до себе, а перший вихід до магазину та спроба користуватися грошима не мали успіху. Але все поступово входить у своє русло.

«Коли мене запитують, що допомагало триматися в полоні, я відповідаю - думки про рідних та близьких. Думка про сина. Я намагався робити те, що мені кажуть співробітники російських колоній та в'язниць. Потрібно було зберегти здоров'я, воно в мене одне», - так відповідає на запитання про внутрішню стійкість Олексій.

Продовжувати військову службу колишній ТРОшник не планує. У його мріях побувати на Дніпропетровщині, а потім придбати житло у Хмельницькій області.

«Потрібно розпочинати життя з чистого аркуша. Мені лише 35 років і ще як мінімум стільки ж планую бути активним та здоровим. У моїй голові сталося багато чого: я став більш терплячим і більше цінувати тих, хто поряд», – каже Олексій.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube