«Коли вам жилося краще?» Російські пропагандисти побували в Маріуполі і поспілкувалися з людьми, - ФОТО

В серпні цього року журналісти російського пропагандистського видання Газета.ру побували в окупованому Маріуполі. 

Ми натрапили на репортаж тільки зараз. Він цікавий. Там є декілька контраверсійних речей, якими хотілося б з вами поділитися. А ще там є декілька красномовних фотографій, які розповідають про життя людей в окупації краще, ніж тисячі слів.

Тому попри те, що матеріал трохи застарів, ми вирішили переповісти, про що він.

Наслідки війни

Попри 2,5 роки окупації і «великого будівництва Путіна», Маріуполь досі в руїнах. Ці показові проспектові відновлення не змогли ввести в оману навіть російських пропагандистів.

В бік від центральних проспектів – жах. Люди знаходять міни, і їх по декілька місяців ніхто не знешкоджує. Тож люди вимушені писати оголошення, щоб раптом хтось не натрапив.

А тут, на обриві, там де в написі «Я люблю Маріуполь» окупанти в перші  ж дні окупації замінили «і» на «и», хтось вирішив нагадати, хто на справді вбивав людей у Маріуполі. І тут почалась боротьба сенсів. Хтось пише, хтось закреслює. Але правда все одно всім відома, як не закреслюй.

Взагалі, настінні написи у Маріуполі треба було б якось зберегти для історії, бо це окремий біль.

Боротьба за життя, боротьба з мародерами.

Просто боротьба за право власності, якого практично не існує в теперішньому Маріуполі.

Коли краще жилось?

Це питання таке дивне для кожного, хто пережив блокаду і весь час залишався в окупованому місті. Але, схоже, росіяни не помічають дикості такої постановки питання.

Журналістам розповідають про собак, які тягали у пащі людські кінцівки. Про дитячі трупи, про гори мертвих тіл по всьому місту. Маріупольчанка Інна із «дивним азартом» розповідає журналістам, як пару тижнів тому у каналізації в приватному секторі бабуся знайшла труп чоловіка у формі ЗСУ. «Полізла подивитися, чому затор у трубах, і вилізла із люка з черепом та кістками людини».

Репортер слухає все це, і так виглядає, що нічого не розуміє. Бо як можна після цього питати, а коли краще жилося?

Краще було, коли всі живі були, місто красиве, охайне, сучасне, робота була у людей, бо підприємства працювали. 

Але відповідають вони російським журналістам геть по-іншому.

Ось вам цитата: «На запитання, коли краще жилося, Інна відповідає так само, як і багато інших, — коли зруйнували заводи зі шкідливими викидами, вони «вперше відчули запах моря» та «дізналися, що вода, виявляється, блакитна, і небо також — а були помаранчеві» .

Звісно, це маніпуляція. Бо коли розбомбили заводи, перше, що почули люди, - це не запах моря, а трупний сморід по всьому місту, який в окремих районах тримався пів року.

Ну а вода в річках та морі так і не стала блакитною, бо вже два роки туди ллється без жодної очистки гівно від кожного вцілілого унітазу.

Виявилося, що «щастя розмовляти російською» приходить разом із смертю, горем, непрацюючою каналізацією, брудною водою. Тож єдине покращення - повітря стало чистіше. Нічого іншого люди вигадати для допитливих росіян не можуть.

А ще разом із Росією в Маріуполь прийшла ісламізація населення.

Люди зі зброєю всюди – в парках, в магазинах, на ринках. І це настільки небезпечно, що деякі власники торговельних точок почали вивішувати спеціальні оголошення про заборону.

Люди, які раніше працювали на заводах, зараз або на будівництві, або – торгують креветками на пляжі для росіян та мигрантів із Азії.

А натуральне господарство у вигляді рибалки або городу стало основою виживання.

Накопичити на розкладачку

Наплив мігрантів — не єдина проблема, на якій наголошують маріупольці.

Часом у місті відключається світло — не впораються підстанції. Хлібозавод зруйнований — хліб везуть із Ростова та Донецька. Та й культурного життя у Маріуполі практично немає: за словами місцевих, не працюють театри та відкритий лише один кінотеатр. Втім, іноді із Ростова приїжджає цирк.

У місті по буднях з півночі і до ранку діє комендантська година. «Гальмують, питають, хто і куди йдеш. Можуть оформити штраф 500 рублів, можуть підвезти до будинку. Як пощастить», – розповідає молодий маріуполець Толік.

Всі скаржаться на черги.  

«Бракує лікарів. Немає ні окуліста, ні гастроентеролога. У мене проблеми з кишківником, потрібна операція на очах. Я приходжу — тут лише терапевт, а щоби отримати талон до фахівця, треба постаратися. І їхати на інший кінець міста», — розповідає пенсіонерка Любов Семенівна.

У Маріуполі вона залишилася сама, дочка з онукою виїхали до Європи.

Під час боїв за місто жінка втратила все: згоріла квартира, документи та накопичені за довге життя речі. Їй довелося йти працювати санітаркою — і за рік удалося накопичити на стіл, стілець, розкладачку та якусь побутову техніку. 

Шкода, що репортер і у цієї жінки не спитав, коли їй краще жилося.

Маргінали

Маріупольці скаржаться російському репортеру, що ситуація у місті могла б бути набагато кращою, якби не люди - місцеві мешканці. Вони ламають смітники, лавки, б’ють скляні зупинки транспорту, обмальовують пофарбовані стіні і всюди смітять.

Ввечері на кожному куту – п’яні люди, які поводять себе неадекватно, і ніякої поліції.

Це стало так помітно тому, що найбільш прогресивна частина маріупольської громади поїхала з міста. А залишились літні люди та асоціальні елементи. Проте російський репортер про це написати ну ніяк не може.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube