Перший благодійний. У Києві відбувся Панаїр – без грецьких селищ, але з українськими греками, - ВІДЕО, ФОТО

В київському ВДНГ не було вказівників, де саме, на якій з локацій відбувається перший благодійний київський Панаїр, проте здогадатися було не важко. Просто треба було рухатися за великими і маленькими групами людей, які, немов струмки, стікалися на виставкову Поляну. Саме там і розгорнулося храмове свято греків – Панаїр.

Взагалі-то Панаїр – свято села, спільний обід. На Донеччині Панаїри тривали декілька тижнів – кожні вихідні якесь село влаштовувало свято, на яке збиралася не тільки місцева громада, а і гости з інших сіл. Це дуже стара грецька традиція. Кажуть, що той формат святкування, який зберегли греки Надазов’я, майже точно повторює традиції Давньої Греції.

У давнину громада села обирала родину, якій доручала організовувати свято. Кожного року родини мінялися, тому що роль організатора Панаїру була почесною, а родина ставала впливовою. 

У сучасному світі організаторами ставали селищні ради та грецьке товариство, проте в усьому іншому формат Панаїру не змінювався – це свято села. Тому трошки сумно було спостерігати за грецькими родинами, яких війна позбавила рідних домівок, рідної надазовської землі.

На алеї біля виставкової Поляни, де розгорнулося свято, були виставлені портрети греків Криму і Надазов’я, які загинули, захищаючи свою землю від російських окупантів.

Кожен виступаючий дякував Збройним Силам України, а організатори свята зібрали гроші на допомогу дітям, батьки яких – військовослужбовці, що загинули, потрапили у полон або пропали без вісти. Гроші були передані у благодійний фонд «Стратегія відродження України».

На київський Панаїр приїхали відомий грецький меценат Пантелеймон Бумбурас, український омбудсман Дмитро Лубінець. Зібралися тисячі греків з усієї України. Проте, здається, найбільшим було все ж таки представництво грецьких селищ Маріупольського району. Дуже, дуже багато знайомих облич, відомих особистостей, героїв публікацій сайту 0629 різних часів.

Як зауважив колишній міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей, на мить здалося, що це дійсно Панаїр десь у Сартані або Ялті. «Тут майже не відчувається, що йде війна», - сказав він.

Проте повітряна тривога нагадала і про війну, і про втрати, і про те, кому завдячуємо можливістю жити своє життя.

Голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма (федерація виступила організатором свята) як гостинний хазяїн всіх запрошував відпочивати та спілкуватися. Здається, саме спілкування стало основною подією цього Панаїру. Зібралися люди, які не бачилися більше двох років, яких війна розкидала по країні, і от тепер вони мали можливість зустрітися і поговорити.

Але і традиційні заходи на київському Панаїрі також були. Грецька національна боротьба куреш зібрала багато шанувальників у борцовське коло.  Переможців очікував живий барашек, якого підвезли із зв’язаними копитами. Правда, не зрозуміло, що з ним робити у Києві (це ж не село, де добре знаються на цій справі), але традиція – то святе.

Трохи напружено вийшло з чебуреками. Їх на Панаїрі готували майстрині з грецького селища Бугас. Не хочемо образити майстринь з інших грецьких сіл, але вважалося, що саме в Бугасі найсмачніші чебуреки у Надазов’ї. Ну і, зрозуміло, за тими чебуреками вишукалася така черга, що продавати їх почали за записом – дівчата не встигали смажити. Щасливців із паперовими тарілками, наповненими горячими чебуреками, проводжали очами як найбільших щасливчиків.

Окрім чебуреків, на святі безкоштовно роздавали гірос, продавали шумуши, сувлаки і шурпу, нарізали м’ясо молодого барана, який смажився на вертелі. Одним словом, Панаїр – це все ж таки в першу чергу обід. А потім вже танці.

Звісно, танці та пісні теж були. 20 музичних колективів виступили на святі. Окрім грецьких, виступали і українські співаки.

Ну а на головне питання тих, хто не брав участь у святкуванні  і взагалі не підтримує жодних заходів під час війни, - навіщо все це взагалі проводити? – відповів голова селищної ради Сартани Костянтин Куркчі.

«Російська пропаганда намагається показати, що всі греки залишилися в окупації, що всі українці грецького походження підтримали Росію. Але я кажу - це не так. Ми виїхали, ми залишили свої домівки, тому що любимо свою Україну. Ми об’єдналися, ми зберігаємо наші традиції, ми працюємо задля того, щоб ставати сильнішими. Ось чому так важливо те, що ми зібралися у Києві на наш Панаїр».

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube