Схід України. Що насправді очікує регіон. Думки експертів

На фронті тривають важкі бої. Війна близька до переростання у позиційну, затяжну, на роки. А інформаційний простір наповнений повідомленнями про майбутню відбудову, реінтеграцію окупованих територій та ментальне повернення людей до України.

Коли на початку року Президент Зеленський казав з екранів телевізорів, що ми вступаємо у рік української перемоги, ці розмови про майбутнє сприймались природньо. Було зрозуміло, що повертатися на деокуповані території українська влада має із чітким планом швидких дій, а також із довготривалою стратегією реінтеграції. Проте зараз все це виглядає не на часі, враховуючи те, що взагалі невідомо, скільки може тривати війна.

Тим не менш, робота над стратегією повернення триває. А на ДонбасМедіаФорумі, який минулого тижня проходив у столиці, ціла панельна дискусія була присвячена саме цій темі – «Схід України: візія майбутнього».

Влада каже, що така візія вже є. На Харківщині є документ, розроблений в Міністерстві реінтеграції, який навіть  почали реалізовувати на практиці. Обласна військова адміністрація на Донеччині самостійно розробила комплексний документ, який, за словами колишньої очільниці департаменту комунікацій Донецької ОВА Тетяни Ігнатченко-Тюріної, включає дуже конкретні кроки щодо соціальної політики, інформаційної, правової і далі за напрямками.

Але цей документ, як і багато інших аналогічних, які розробляють окремі міста Донецької області, наприклад, Mariupol Reborn, базуються більше на припущеннях, а не на фактах. Бо ми не знаємо насправді, в якому стані отримаємо деокуповані території, скільки людей там залишиться і які у них будуть потреби.

На фото ДонбасМедіаФоруму - Тетяна Ігнатченко-Тюріна, очільниця відділу комунікацій АМКУ, колишня очільниця управління інформаційної діяльності Донецької ОВА, та Олена Шаповал, прессекретарка начальника Харківської обласної військової адміністрації

Катерина Зарембо, асоційована аналітикиня Центру "Нова Європа", зазначає, що території, окуповані з 2014 року, вже пережили періоди тотальної мобілізації, часткової евакуації та депортації. Кожна з цих трьох кампаній мала серйозні демографічні наслідки.

«Ми не знаємо взагалі, з ким комунікувати на окупованих територіях, хто там залишився зараз. І це є велика проблема», - зазначила вона під час панельної дискусії.

На фото ДонбасМедіаФоруму - Світлана Ткаченко, голова правління ГО "Точка доступу", та Катерина Зарембо, асоційована аналітикиня Центру "Нова Європа"

Тетяна Ігнатченко-Тюріна особисто вважає, що точка неповернення для Донеччини вже пройдена, що вже ніколи не вдасться відновити регіон таким, яким він був до повномасштабного вторгнення.

«Був період, коли здавалось після чергового обстрілу, що все ще можна виправити,  відбудувати. Зараз, коли їдеш дорогами Донеччини, є розуміння – відбудувати все, як було, не вийде. І треба думати над тим, які міста ми будемо відновлювати, а які не має сенсу, і краще долучити якусь громаду, наприклад, Мар’їнську, до Петровського району Донецька, аніж будувати нове місто», - каже пані Тетяна.

Найбільша проблема деокупованих територій – це люди. Можна скільки завгодно планувати відновлення та економічний ривок, проте якщо на схід не повернуться люди, ніякого бізнесу, а відповідно і розвитку там не буде.

Тож виступ Віктора Левіта, власника заводу Zeus Ceramica у Слов'янську, був сповнений песимізму (а можливо, це був саме реалізм).

«Слов’янськ зараз деокупований, - сказав він. – Але хто там залишився? Пенсіонери та алкоголіки, не здатні працювати. Ось і все. Молодь не повернеться у місто. Я це бачу. Да і ви, журналісти, не повернетесь у Краматорськ або Слов’янськ. Чи не так? То як тоді відновлювати виробництво?

Я особисто жодної власної копійки більше у виробництво в цьому регіоні не вкладу. По-перше, Росія нікуди не подінеться, це буде постійна загроза. По-друге, тут не буде кваліфікованих кадрів для виробництва. Тож не тільки я – і інші іноземні інвестори також, про які ми тут дружно всі мріємо, не прийдуть сюди. Не буде іноземних інвестицій, я вам авторитетно кажу.

Правда, зараз держава розглядає можливість запровадження державного страхування для інвестицій у ризиковані регіони. І це правильний хід. Якщо це буде реалізовано, можна буде інвестувати європейські кредитні гроші, але не власні.

Мені здається, що у ситуації, що склалася, розумно буде створювати тут військові бази і розвивати військову інфраструктуру», - зазначив бізнесмен.

З ним погодилась і Тетяна Ігнатченко-Тюріна.

«Безумовно, в цьому регіоні тепер завжди буде багато військових. А навколо них вже буде розвиватися і соціальна сфера, бо військовим будуть потрібні і театри, і школи, і магазини, і спортзали.  Але все одно, кадровий голод буде відчуватися. Саме тому держава розробляє механізми фінансового стимулювання тих, хто приїде піднімати Донеччину із руїн», - каже вона.

В цілому, є абсолютна ясність, якою саме має стати деокупована Донеччина та Луганщина.  Основні принципи сформулював Сергій Стуканов, засновник Інституту інтеграції Донбасу.

Це вільна територія.

Це українська територія.

 І перше, і друге можливе тільки після повної дерусифікації регіону.  Два роки перехідного періоду, а далі – дія законів щодо функціонування української мови в повної мірі, як і на всій іншій території України.

«Держава подбає про те, щоб ті, хто не знає української мови, мали можливість її вивчити безкоштовно. Якщо ні, громадянин буде просто позбавлений багатьох можливостей, в тому числі і з працевлаштування, які надає знання української мови», - вважає Сергій Стуканов.

Звісно, як і завжди, питання мови підпалило палку дискусію про те, чи варто діяти батогом (примусом), чи виключно пряником (лагідною українізацією). Проте крапку у цьому питанні поставила Катерина Зарембо.

«Не слід ставитися до мешканців сходу як до іноземців. Це наші люди. Про це важливо пам’ятати», - наголосила аналітикиня. 

Ця дискусія  в рамках ДонбасМедіаФоруму лише частково торкнулася багатьох проблем, які вже існують на сході України. Багато тем залишилось поза межами дискусії. Наприклад, не говорили про тотальний дефіцит питної води. Проблема отруєних шахтних вод теж не ставилася, але ж ситуація із шахтними водами вже стала незворотною, наприклад, у Єнакієво. Нічого не казали про знищені ліси та отруєні ґрунти, про розмінування, яке може затягнутися на десятки років. 

Тож це проблеми – на десятиріччя, і в цьому немає жодного сумніву.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube