Вона встигла до 16 жовтня. Історія маріупольчанки, яка побувала у Маріуполі до заборони в’їзду

Надія Степова (ім’я змінене) встигла побувати у Маріуполі до початку дії наказу про закриття пунктів перетину кордону для українців. Буквально за дві години до початку дії заборони, вона перетнула кордон РФ із Грузією. «Пощастило вам, - сказала їй жінка-прикордонниця. – Затрималися б на пару годин – і все, не пустили би ми вас».

У Надії в Маріуполі залишились літні батьки. Вона не бачила їх півтора роки. Тому і рвалась у рідне місто. Востаннє бачила його в березні 2022 року, коли виривалась з родиною із блокади. 

Яким побачила Маріуполь Надія Степова після півтора роки розлуки, вона розповіла 0629.

Дорога

Шлях із ЄС до Маріуполя зайняв три дні. В зворотному напрямку – три з половиною дні.

«Я розглядала різні маршрути. Дуже багато перевізників зараз працює. Але жоден з них не може точно сказати, скільки днів забере дорога. Казали, що в середньому люди добираються до Маріуполя 5-6 діб. Я думала їхати через Київ або Одесу. Перевізники там забирають пасажирів, а потім везуть їх через ЄС до Росії (після 16 жовтня цей маршрут вже не можливий – прим. 0629). Але я вирішила, що витрачу менше часу, якщо сама дістанусь Грузії і скористаюсь перевізником вже звідти. Так і вийшло. Я прилетіла до Тбілісі, купила квиток на мікроавтобус, і той повіз нас через Верхній Ларс, Ростов-на-Дону, Новоазовськ – до Маріуполя, - розповідає Надія.

Від Ростову до Маріуполя всього 2,5 години ходу. Але через те, що постійно доводиться чекати, і виходить 3 дні у дорозі.

Я купила зворотні квитки на літак на 16 жовтня. Щоб потрапити вчасно на літак, виїхала із Маріуполя 14 жовтня. Це просто дивне везіння. Бо коли я купувала квитки, я ще не знала про закриття пунктів перетину для українців з 16 жовтня. Перетнула російський кордон із Грузією о 22.00 15 жовтня. Тож мене на кордоні щасливо проінформували, що не пустили б мене, якщо б я запізнилася».

Надія каже, що при перетині кордону дуже прискіпливо перевіряють всіх українців. І тих, хто має російський паспорт, і тих, хто його не має. Особливо уважно перевіряють тих, хто їде до Маріуполя.

«Інших пасажирів нашого мікроавтобусу перевіряли 3-3,5 години. Мене ж тримали більше 6 годин!

Спочатку я заповнила анкету. Окрім персональних даних, там вимагали відповіді на такі питання, на які я відповідати не хотіла. Наприклад, чи підтримуєте ви дії Росії, або чи підтримуєте ви дії України. Я поставила прочерки. Але мені анкету повернули і сказали, якщо я хочу потрапити до Маріуполя, то маю відповісти на всі питання. 

Але анкета – то нічого у порівнянні з наступними перевірками. У мене взяли відбитки пальців, допитали – хто я така, ким працювала у Маріуполі, ким працювали мої рідні. Їхні телефони записали. Потім стали питати, чи є у мене родичи, які служать у ЗСУ, чи знаю я когось, хто служить у ЗСУ. Я сказала, що нікого не знаю.

А потім вони забрали мій телефон на перевірку. Перед поїздкою знайомі радили взяти із собою новий телефон. Але я одразу  вам скажу: це погана ідея. Як тільки росіяни бачать  нові телефони, вони одразу починають щось підозрювати і відправляють людину на поглиблену перевірку.

Тому я поїхала зі старим. Видалила декілька фотографій, переписку, які, як мені здавалося, можуть викликати питання. Проте видалила я їх у звичайний спосіб. Мабуть, треба було якось по-іншому видаляти, щоб не залишався слід. Я так не вмію. Тому вони одразу відновили все, що я видалила.

По-перше, фото з участі у проукраїнському мітингу на День незалежності України. Я брала участь у ньому, коли вже виїхала до ЄС. У мене стали питати, а хто це мені порадив видалити ці фото. Вимагали назвати конкретне прізвище. Я сказала, що ніхто мені того не радив. Я сама ухвалила таке рішення, бо нескладно здогадатися, яку реакцію викличуть такі фото. Не хотіла проблем, тож і видалила.

Цей ФСБшник чи прикордонник, не знаю хто там він, подивився, щось кивнув, і пішов розглядати інші відновлені файли. А далі він знайшов видалену переписку, де я із кимось говорила про ЗСУ. Ну і ті ж самі питання. А що, а хто… Я вже так не витримала і кажу: а що ви мені можете зробити ну от за цю переписку? Заарештуєте чи що? На що вони сказали, що не заарештують, але можуть не пропустити і повернути назад, звідки приїхала. І тут мене взагалі порвало. Не пустити мене до батьків! 

Мене відправили в іншу кімнату – очікувати рішення керівництва. І я чекала багато годин. У мене істерика трапилась за цей час. Звісно, ніхто не бив мене і не залякував, але такий шалений психологічний тиск! Вже всі отримали дозволи, і наш перевізник чекав лише на мене. Нарешті через 6,5 годин мені сказали, що дають дозвіл.

Дякую, що «дозволили» побачити маму і тата».

Маріуполь

Останній раз Надія Степова бачила Маріуполь в березні 2022 року, коли вивозила дітей з-під обстрілів. Вона з родиною жила на Черьомушках, після знищення їхньої багатоповерхівки, ховалася в приватному секторі.

«Я не очікувала побачити Маріуполь таким, яким я його побачила. Думала, все буде набагато гірше. Але об’єктивно – росіяни проробили великий обсяг роботи. Особливо на центральних вулицях.

Я взяла машину батька і проїхалася містом. Побувала у центрі, весь Приморський район проїхала, на лівому березі теж була.

Що хочу сказати. Отак їдеш по дорозі – вона відремонтована. Розбомблені будинки  росіяни демонтували. Їх нема, а значить, і війна в очі не кидається. 

Сміття вивезли, воронки закопали. От і виходить більш-менш картинка. Але варто лише зазирнути у двори, і там вже нічого не зроблено.

На Черьомушках нічого не впізнати. Там майже всі багатоповерхівки знесли. Залишився лише приватний сектор, який дуже сильно побитий. Ніхто його не ремонтує. 

В стороні на Черьомушках побачила новий мікрорайон. Але він виглядає абсолютно нежитловим. Людей там немає, таке склалося враження. 

На Моряках, район лікарні, прикордонного загону – просто руїни приватного сектору. Ніхто нічого не робить. 

В центрі на проспектах нормально, а от нижче драмтеатру – це біль. Я ж цього не бачила, коли ми сиділи у підвалах. Я була в Приморському районі під час бомбардувань. Тож у центрі Маріуполя вперше з початку повномасштабної війни. Коли побачила – жахнулась,  там немає живого місця, жодного вцілілого будинку. Все у руїнах. Все, що було красивим – знищено! 

Декілька будинків вони правда сіткою затягнули, немов би щось почали робити, але навіть крізь сітку видно, що там порожнеча. Страшно!

Лівого берега взагалі не впізнати. Там стільки всього позносили, що важко орієнтуватись. 

А загалом, в жовтні Маріуполь був ще з листвою, дерева ховали його рани, тому місто і не виглядало розбитим».

Люди

У Надії склалося враження, що в місті залишилися переважно пенсіонери. Куди не підеш – всюди вони, стоять у чергах. Черги тут за всім. Надія сподівалася використати свій короткий час візиту до батьків, щоб вирішити питання із вцілілою квартирою. Але нічого не встигла.

«Куди не піду, в їхні соцконтори, всюди черги. Мені пропонували прийти через 2 або через 3 місяці. Ну звісно, що я прийти не зможу. Тож жодного питання, окрім допомоги батькам, я не вирішила. – розповідає Надія. – Ну а потім мені взагалі сказали, що якщо у мене немає російського паспорта, то ніякі питання я врегулювати не зможу.

Взагалі зараз в Маріуполі без російського паспорту неможливо вижити. Раніше мої знайомі подали документи на компенсацію з українським паспортом, і у них прийняли документи, але потім все одно змусили проходити всю процедуру збору довідок спочатку, вже з російським паспортом.

Тобто, все. Тепер ти або отримуй громадянство РФ, або не отримаєш нічого, навіть лікування.

До речі, про лікування. Я була в 9 лікарні, була в обласній на 17-му з батьками. Їх відремонтували, фасади зробили. Але там же ж немає лікарів! Нема кому лікувати людей, взагалі персоналу не вистачає. Я на 17-м побачила черги, в яких стоять пенсіонери і чогось чекають. А чого – невідомо.

І знову ті черги. Здається, все населення Маріуполя безкінечно стоїть у чергах. Як при «совку». 

Таке життя насправді нікому не подобається. Я  розмовляла з подругами, які нікуди не виїжджали, весь час залишалися у Маріуполі. Так вони мені всі казали – це ж..па. Все, що там відбувається. Майбутнього немає. «У нас тут у всіх разом взяли і забрали майбутнє», - так вони мені сказали. Живуть одним днем, тому що виїхати не можуть, батьки тримають. Є такі, що повернулись. Одна моя знайома жила на Західній Україні. Заробляла 16 тис. грн, але всі гроші уходили на оренду квартири. Отак заплатиш за квартиру – і більше ні на що не вистачає. Що це за життя?  От і повернулась. Але радості немає в тому житті. 

Ціни  - дуже високі, я аж розгубилася, коли потрапила у магазин. Чужаків – повне місто. Вони поводять себе нахабно. От як люди попереджали мене ще до приїзду у Маріуполь, так воно і є. Мене одразу батьки попередили, що жінкам в Маріуполі після 18.00 виходити неможна – небезпечно. Люди похмурі, пригнічені. Атмосфера безрадісна, і це дуже відчувається, прямо тисне на тебе.

Але я буду нещирою, якщо скажу, що прямо всі чекають на Україну. Це не так. Загалом, у мене склалося враження,   що людям в Маріуполі вже байдуже, з ким бути, під якою владою, аби більше ніколи не переживати те, що вони пережили навесні 2022 року. Тому вони дратуються, коли хтось говорить про деокупацію. Всі розуміють, що після деокупації взагалі нічого від міста не залишиться, тому і реагують так. Хочуть лише одного – щоб їх вже не чіпали, хай вже буде таке погане життя, до якого вони поступово звикають,  аби без підвалів та обстрілів. Тож вони вигадують історії про те, що «обидві сторони винні», і що не тільки Росія все бомбила. І свідків наводять – «ось і на власні очі бачила».  Я не сперечалась. У мене не вистачає аргументів.

Я просто слухала і розуміла, що не хочу сюди повертатись. Коли збиралась до батьків, думала, що мене накриє ностальгія, і захочу повернутися, щоб бути дома. Але ні. В Маріуполі немає що робити. Немає роботи, немає життя. Майбутнього немає. Маріуполя нашого немає. Є населений пункт на мапі, який знаходиться там, де колись був Маріуполь. Але це точно вже інше місто. Чуже!

І лише море залишається незмінним. Таке прекрасне! І таке тихе воно було. За ним сумую…»

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube