Маріупольська Нава знялася у фотосесії, яка розповідає історію знущань над жінками у полоні, - ФОТО

«27 вересня 2022 року по нас прийшли. Військовослужбовицям «Азову» сказали збиратися. Більшість полонених за нас раділи. Думали - це обмін. Я не відчувала радості. Було передчуття біди.

Зв’язаних хлопців, навіть поранених, як мішки з картоплею, закидали в машини.

Мене впізнали. Один з конвоїрів сказав: «О, наша любимица» і штовхнув в лапи іншому. Той змотав руки скотчем з усієї сили, а очі замотав так, що мене ледь не знудило в дорозі, бо очні яблука втискувалися в череп. Закинув в машину. Я поповзла наосліп.

На голову летіли баули зі словами: «Получайте, мародерки!» і купою матів.

Це був етап з Оленівки в Таганрог. Так почалося моє пекло. З побоїв, роздягання, принижень… Так почався час, в який я мріяла померти на «Азовсталі». Натомість я померла в Таганрозі. З мене вибили людяність і добро. З мене вибили мене…»

Маріупольська Нава знялася у фотосесії, яка розповідає історію знущань над жінками у полоні, - ФОТО, фото-1

Так пригадує Валерія Суботіна (Нава), яка потрапила у полон разом з іншими захисниками Маріуполя в травні 2022 року.

Нава погодилась на пропозицію фотохудожниці Катерини Карпенко розповісти не просто свою історію, а і сотні аналогічних історій українських жінок, які проходять через щоденне приниження у російському полоні, - через фотографії.

Маріупольська Нава знялася у фотосесії, яка розповідає історію знущань над жінками у полоні, - ФОТО, фото-2

«Всі жінки-військові, що перебували в полоні переживали знущання, - каже Катерина Карпенко на своїй сторінці у Фейсбуці. - Зокрема - примусове роздягання перед ворогом.

Це не просто бажання подивитися на татуювання чи навіть на тіло. Це бажання принизити, зламати.

Тож ця фотосесія не про красу тіла. В полоні я навчилася абстрагуватися і сприймати його як просто шкіру на кістках - не більше і не менше.

І ця фотосесія аж ніяк не про слабкість. Та не про сором. Ні. Соромно має бути тим, хто примушував це робити, коли нікому було захистити.

Ця фотосесія про гордість. І про заклик до всіх жінок не мовчати. Говорити про те, що було, з тими, з ким хочеться говорити. Не закриватися. Карати. Карати ворога гордо піднятою головою і тим, що ні, вони нас не зламали.

Кожна з нас насправді має свою історію перемоги.

Тисячі жінок постраждали через дії ворога, близько сотні українок досі перебувають в російському полоні», - написала фотографиня.