Знищений на 90%. Як виглядає деокупований Лиман, та як живуть там люди, - ФОТОРЕПОРТАЖ

Лиман став містом велосипедів. На жаль, не з доброї волі. Без велосипеда тут не прожити – ніякого іншого транспорту в місті нема і найближчим часом не передбачається, - пише у своєму блозі  Іван Синєпалов.

Хоча «місто» в цьому випадку вживати вже якось і недоречно. Те, що залишила по собі русня, – це не місто, а суцільне згарище. Знайти вцілілі будинки, звісно, можна, але для цього треба добряче поблукати вулицями.

Загальна картина розпачлива. Все знищено. Оці всі зведення про те, що Лиман зруйнований на 90%, цілком правдиві. Особливо прикро за те, що було недавно відремонтовано, як школа, чи взагалі збудовано наново – як велокомплекс та насіннєвий центр. В ці штуки було вкладено неймовірно багато зусиль. Бачити все зруйнованим – сумно.

Коли читаєш, що в Лимані нема електрики (і газу, і опалення), то все одно до кінця не розумієш обсягів. Всюди ж буває так, що нема електрики. Здається, наче все можна полагодити. Але лагодити тут нічого. Всю мережу фактично треба буде будувати з нуля.

У саме місто вже, слава богу, кілька днів не прилітало, але гримить на фоні постійно.

До повномасштабки тут жило тисяч 20 людей, зараз місцеві кажуть, що 6. Але і це – забагато. Ймовірно, якась частина людей у приватному секторі, зможе якось обігріватись, якщо будуть дрова і вугілля, але в цілому зима тут буде катастрофічна.

Щойно з’явилася змога, спробували хоча б трохи цю катастрофу пом’якшити – привезли гуманітарку.

Владика Сергій Горобцов і наш вулик «Доброго ранку, ми з Маріуполя» зібрали 210 продуктових наборів – самі привезли, самі роздали.

Спершу думали розвозити по адресах, але варто було нам зупинитися на одній вулиці, як сарафанне радіо рознесло новину і ми тільки й встигали, що видавати набори. Набори, маю сказати, чудові – це не стандартні борошно і макарони, а сир, ковбаси, згущенка і всякі різні смаколики. Такого сюди точно ніхто ще не привозив і навряд чи хтось привезе.

Ясно, що на гуманітарці сильно не проживеш, та й ковбаса – це не вугілля, але хоча б так. Людям однозначно треба звідти евакуюватися, бо зима буде тяжкою.

Поки записували людей, встиг навіть вивчити старі й нові назви вулиць. Діалоги приблизно такі: 

– Я з вулиці Леніна.

– На Леніна не видаємо. Як по-людськи вулиця називається?

– Петропавлівська!

– От на Петропавлівську тримайте.

Раніше бував у Лимані тільки проїздом, і оце вперше походив по місту. Виявилося, що Лиман цілком собі україномовний. Хай місцеву українську і можна охарактеризувати як «суржик», але це все одно українська. Якби ж іще люди не боялися видатись смішними і з цього страху не переходили на російську. 

Що сподобалося в Лимані, то це самоорганізація населення. На кожній вулиці є старший, якого вони називають «вуличним». Людина, яка знає, скільки в неї дворів і людей на вулиці залишилось, де діти, де лежачі хворі. Оцей досвід має стати вирішальним: людей, які навчилися брати відповідальність, вже не залякаєш адмінресурсом.

Більше блогів читайте на нашому сайті за посиланням.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube