Як і чому окупанти зламують двері деяких квартир. Три історії з Маріуполя

Тисячі людей поїхали з Маріуполя через війну та окупацію. Хтось втратив все, що мав, а у когось квартири вціліли. Окупанти приходять до зачинених дверей, випилюють їх, виламують замки та забирають те, що їм сподобалось. Проте не у всі квартири вони заходять. Як чинять росіяни з приватної власністю маріупольців, чому одні квартири зламують,  а інші – не чіпають,  - добре зрозуміло на прикладі трьох історій, які 0629 розповіли мешканці Маріуполя.

Квартира на Лівому березі

Пані Оксана К. є власницею квартири на Лівобережжі. Вона залишила її 3 березня – переїхала до родичів в Приморський район, бо там спочатку було безпечніше. 16 березня вона з чоловіком залишила Маріуполь, але підтримувала зв’язок з сусідами. Вони розповідали, що квартира в порядку. 

В кінці березня в квартирі повилітало скло, але вхідні двері, які були зроблені на «Азовмаші», виявились міцними, що броня. Встояли. Тому пані Оксана була спокійною.

«Мені сусіди весь час доповідали, що все добре, квартира в порядку, двері зачинені. А потім у місто повернувся друг нашої родини. Я попросила його сходити і подивитись, що там і як, і виявилось, що квартира вже місяць без дверей зовсім.

Прийшли російські військові з обладнанням, і два дні вони буквально випилювали двері. Бо іншим способом їх відчинити не вдавалось.

Виявляється, наші сусіди, з якими ми добре спілкувались багато років і навіть дружили, намагались відкрити нашу квартиру самотужки, а коли у них нічого не вийшло, пішли до росіян і сказали, що в цій квартирі мешкав працівник поліції, велика шишка, і що там може бути багато цікавого. Взагалі-то мій чоловік адвокат, а не поліцейський. Але кого це цікавить.

Росіяни зайшли, знайшли адвокатське посвідчення, колекцію ножів чоловіка. Більше нічого не взяли. Все інше забрали сусіди.

Але хай вони не сподіваються на спокійне життя. Ми повернемось, і вони будуть за це відповідати», - каже жінка.

Гараж на вулиці Гранітній 

Пан Олег винаймав капітальний гараж на вулиці Гранітній. Він працює в ДНСН. На початку квітня евакуювався. В гаражі залишився його автомобіль та речі, з якими він ходив на рибалку: спальні мішки, намет, куртка хакі, яку він купував на Центральному ринку.

Деякі кооперативи на Гранітній постраждали, але цей  - майже ні. Гаражі там дуже класні, з великим глибоким підвалом, таким саме за розміром, як і гараж. Деякі влаштовували там собі міні-квартири навіть.

Олег евакуював родину на мікроавтобусі,  а в гаражі залишився ВАЗ «четверка», який він використовував для поїздок на ставок. Ще в квітні з гаражем і машиною було все гаразд. Але в серпні йому зателефонувала власниця гаражу і запропонувала поновити орендну плату. 

Пан Олег запросив фото гаража на підтвердження, що він вцілів, і там є що зберігати і за що платити. Проте виявилось, що один з сусідів по гаражному кооперативу зв’язався з денеерівцями.

«В червні приходили військові. Не знаю, росіяни це були чи донецькі. Вони відкрили акуратно гараж. Знайшли куртку хакі і заявили, що цей гараж належить азовцям. Забрали машину і сказали власниці, щоб передала мені, що вони мене чекають в Маріуполі на розмову. Я ту падлюку, яка на мене донесла, обов’язково знайду. Не пошкодую зусиль», - обіцяє пан Олег

Квартира біля ринку «Космос»

Пан Андрій має квартиру в будинку біля ринку «Космос». Сам він з родиною виїхав у лютому, і гадки не мав, що з квартирою сталося. В серпні він з’ясував, що квартира вціліла. До нього зателефонувала сусідка (раніше не могла, не було у неї ані Феніксу, ані Інтернету) і розказала, що в квартирі немає тільки вікон і рам на  балконі.

В липні окупанти намагались увійти в квартиру під приводом того, що треба роздивитись комунікації. Але на їх шляху стала сусідка.

«Олена Вікторівна прожила поруч з нашою родиною все життя. Вона дружила з моєю мамою і допомагала їй, коли мама захворіла, а мене не було у місті.  Вона з розряду тих сусідок, яким до всього є діло. Хто прийшов, навіщо прийшов… Коли я був молодим, мене це дуже бісило. Але тепер я розумію, як це іноді буває важливо – мати таку небайдужу людину поруч. Коли я поїхав, Олена Вікторівна стала на захист нашого майна. Всіх послала під три чорти, нікого в квартиру не пустила. І якщо б ви знали її особисто, у вас не було б сумніву, що така не побоїться навіть орків. Я їй дуже вдячний. Зараз передав ключі, щоб вона могла контролювати ситуацію, бо довіряю їй», - розповів пан Андрій.

Тож ситуація з майном дуже залежить від того, хто жив або продовжує жити з вами поруч. Є порядні люди, а є негідники, які використовують ситуацію на свою користь, без жодних докорів сумління.

Інколи люди без совісті навіть шантажують власників квартир, які поїхали. Наприклад, пані Олена К. розповідає, що коли вона в домовому чаті написала, що в будинок влучили російські ракети, керівниця їхнього  ОСББ відповіла, що якщо вона буде писати «гадости на российскую армию», то її квартиру зламають у посілять туди безхатченків. Більше пані Олена не пише нічого в домовому чаті і лише сподівається на повернення Маріуполя під контроль України. І ось тоді можна буде поставити всі важливі питання.

Читайте нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629. Пишіть нам в Телеграм-бот 0629