Як волонтери з окупованого Токмаку зустрічають маріупольців на трасі до Запоріжжя

З початком повномасштабної війни на території України створюється дедалі більше волонтерських об’єднань  для допомоги вимушеним переселенцям з міст та селищ, де ведуться активні бойові дії. Багато таких волонтерськихосередків отримують фінансову та іншу допомогу лише від місцевих мешканців.

Саме такий волонтерський осередок створили жителі невеликого міста Токмак, Запорізької області в лютому-березні. Незважаючи на те, що наразі це місто є тимчасово окупованим російськими військами і витримало чимало обстрілів, токмачани об’єдналися разом заради допомоги маріупольцям, які вирвались з пекла. Побачивши, в якому стані виїжджають з Маріуполя після 15 березня, мешканці Токмака відразу стали надавати допомогу цим біженцям. Згодом токмачани розподілили обов’язки та налагодили систему співпраці.

Перші кроки волонтерської діяльності у Токмаці на початку війни

До війни волонтерського руху у місті Токмак практично не існувало. Були лише поодинокі випадки допомоги дитячим садочкам та школам, які цього потребували. Але з початком війни потребуючих ставало дедалі більше. В результаті, почавшись з маленької групи людей, волонтерський рух охопив усе місто.

Волонтерка Тетяна зараз допомагає у режимі NON-STOP. Вона разом із чоловіком зародила цей волонтерський осередок:

вже на 3-5 день війни, коли зникло світло та зв’язок, а багато людей вже покинули місто і не мали зв’язку зі своїми родичами.

«Мені допомогли під’єднатися до інтернету і я почала виходити в ефіри. Розповідала, що місцевість ціла, спростовувала фейки про те, що розбомбили місто. Ми їздили з чоловіком по місту і дивилися стан всіх будівель», -  розповіла Тетяна.

Після цього волонтери побачили гостру потребу в харчових продуктах та ліках для літніх та маломобільних людей.

“До мене почало надходити багато повідомлень з проханням про допомогу. Зверталися знайомі - і я не могли відмовити. Ми з чоловіком почали збирати те, що у нас є, наші харчові запаси, і дивилися, які ліки є. Ми розвозили їх  адресами і дивились стан цих людей, чого вони потребують”, -говорить Тетяна.

Тоді постало питання щодо придбання необхідних ліків, яких потребують люди. Через високу ціну та їхню специфіку, пояснює Тетяна, волонтери потребували фінансової допомоги:

«Один із наших знайомих перевів мені на карту гроші і я змогла зробити покупку ліків по списку. І ми розвезли 20 або 30 людям ліки, овочі, основні харчові продукти, які насправді цього потребували. Кожен день, починаючи з 7-8 ранку, і закінчуючи до сутінок ми працювали у режимі NON-STOP. Приходили і приходять зараз заявки в Інстаграм, на Фейсбук. Я опрацьовую ці заявки, вибудовую маршрут за яким потрібно їздити по місту, допомагати людям. В деяких районах у нас є відповідальні люди – волонтери, які викликалися розносити допомогу, спілкуватися із людьми».

До волонтерського руху у місті Токмак почали приєднуватися люди з сел. Вони привозили овочі, закрутку, консервацію, сушку. Волонтери складають продукти в один склад та фасують у продуктові набори, які потім роздають населенню.

«Грошей ми за це не беремо, але говоримо, якщо ви хочете чимось віддячити – беріть таку участь, яка вам посильна. Можете, наприклад, насмажити млинців та віднести їх до дитячого садку або будинку молитву – церква Христа, де зараз там є маріупольці», - зазначає волонтерка Тетяна.

Зараз волонтерська діяльність займає весь вільний час Тетяни та багатьох інших волонтерів. Вона зазначає, що дуже багато людей наразі потребують допомоги, тому доводиться працювати без перерв та вихідних.

Згуртування волонтерського осередку та налагоджена співпраця

15 березня повз будівель, де живуть люди, почали заїжджати колони біженців з Маріуполя. «Кожен, хто цього вечора їх побачив, – плакали, адже дивлячись на пробиті та обстріляні машини, неможливо було не співчувати людям, розуміючи, що довелося їм пережити. Багато людей годували маріупольців та забирали їх переночувати», - розповіла волонтерка з Токмаку, Олександра.

Через велику кількість машин на дорогах маріупольці були вимушені зупинятися та ночувати прямо у машинах.За словами жительки Токмаку Тетяни, токмачане одразу почали пропонувати нічліг та все необхідне, чого вони потребували:

«Тоді, коли пішла 15 березня перша колона маріупольців, відкрили спочатку дитячий садок «Олімпійський». Але, мабуть, не розрахували з потоком біженців, тому, що, загрузили цей дитячий садок – 100 маріупольців буквально за пів години або навіть менше. Я в Інстаграмі закликала токмачан, щоб вони виходили забирали людей з вулиці і розміщували у себе вдома. За 10 хвилин після запису сторіс біля садочку вже стояла черга з токмачан, щоб забирати маріупольців додому на нічліг, щоб вони не ночували на вулиці при -10».

Найбільше завантаження (по садочках, будинках, школах), мабуть це було від 250 до 300 машини місті та за містом в селищі. В кожній машині в середньому по 4 людини. «Всі отримують гарячі страви – перше, друге та компот. Люди мають змогу помитися, почистити зуби, спасти на чистій кроваті у чистому приміщенні», - поділилася спогадами жителька Токмаку Тетяна.

Того ж вечора волонтери поширили інформацію в Інстаграмі та Фейсбуці про потреби в одязі, взутті, їжі та засобах гігієни для маріупольців. Вже наступного ранку вони отримали все необхідне з надлишком, адже дуже багато людей відгукнулося на це прохання.

«Це просто неймовірно та зворушливо, адже майже ніхто не залишився осторонь від біди та горя цих людей», - зазначає пані Олександра. 

Маленькі справи викликають великі радощі

Токмачане побачили, що ті, хто вирвалися з пекла дуже сильно радіють мінімальним радощам, і почали готувати невеличкі ланчі, яких дуже сильно потребували у дорозі маріупольці:

«Ми фасували невеличкі перекуси, водичку - і йшли зустрічати колони на трасу. Через те, що не всі заїжджали до Токмаку, ми переживали, що люди щойно вийшли з підвалів, майже нічого довгий час не їли. Ми давали прямо у вікна машин пакети з їжею та водою і бачили сльози на очах людей… Так само сльози були і в нас. Кожного дня все більше і більше людей приєднувалися до невеличкого осередку допомоги посеред траси. Люди організували гарячий чай, каву, приносили гарячі пиріжки, кашу та багато іншого», - розповіла волонтерка Олександра.

Токмачане допомагають з ремонтом машин та бензином

Жителі Токмаку намагаються допомогти в усьому, чого потребують люди, які тікають від війни. У багатьох людей, які виїжджають з-під обстрілів, автівки мають сильні пошкодження.  Тому постало питання допомоги в ремонті машин та пошуку пального, щоб була можливість доїхати до місця призначення.

Токмачане змогли організувати спеціальний пункт первісної допомоги в ремонті машин спеціально для маріупольців:

«Деякі наші підприємці місцеві ще надавали послуги шино-монтажу безкоштовно. Тобто балансування, шино-монтаж та залатування дірок. Та навіть міняли порізані покришки безкоштовно, викликали знайомих майстрів на місце і вони ремонтували машини маріупольцям. На машинах, де не було скла – заклеювали їх скотчем чи плівкою, щоб можна було доїхати», - зазначила пані Тетяна.

Незважаючи на гостру нестачу пального у місті Токмак, його жителі продавали пальне маріупольцям, яке було дуже необхідно їм, щоб дістатися до Запоріжжя.

«Зранку скільки могли, стільки і продавали паливо в Токмаці. Кожну машину маріупольців заправляли 10 літрами палива, ціну не піднімали, вона була фіксована. Токмачан бензином не заправляли, все віддавали маріупольцям», - розповіла волонтерка Тетяна.

Де зустріти волонтерів

Не помітити волонтерів у Токмаці майже неможливо, адже кожен, хто евакуюється автівкою до Запоріжжя, проїжджає саме цією трасою повз міста Токмак. Волонтери перебувають на цьому місці майже щодня.

 «Ще здалеку ми побачили великі вивіски, на яких пропонують безкоштовне житло та їжу. Втомлені та голодні, ми дуже зраділи гарячим напоям та підготовленим ланчам. Хоча ми на той момент не потребували місця для ночівлі, але багато хто не встигає  доїхати до місця призначення через велику кількість блок-постів і вони вимушені ночувати у полі. Токмачани ж підготували всі необхідні умови для комфортного відпочинку», - розповіла жителька Маріуполя Анна.

Волонтерство – спосіб допомогти тим, чим ти можеш

Токмачане об’єдналися разом, адже впевнені, що кожен має займатися своєю справою, і тільки так можна досягнути спільної перемоги.

«Є хлопці, які стоять на передовій – ЗСУ. А ми, звичайні громадяни України, маємо допомагати тут на місці – в містах, селищах. Щоб попередити мародерство, щоб показати своїм прикладом, що потрібно в такий важкий час допомагати один одному. Волонтерська діяльність займає весь мій вільний час. Я не маю навіть вільної години чи навіть хвилини, щоб приділити її дитині», -  розповіла жителька Токмаку Тетяна.

Будь-яка, навіть незначна допомога є цінною та важливою. Налагоджена комунікація та довірлива співпраця – ось секрет волонтерської діяльності токмачан, які допомогли та продовжують допомагати тисячам маріупольців.

«Це дуже великий список, можливо, на перший погляд незначних справ, але разом – це масштабна робота! Завдяки цим справам ми можемо допомогти людям, які пережили неймовірне горе, і ми від чистого серця хочемо їм допомогти!» - поділилася роздумами волонтерка Олександра.